Облікова політика банку

розглядається в широкому і вузькому розумінні.

У широкому – це методологія або порядок ведення оперативного і бух. облікудля забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.

У вузькому – це сукупність принципів, правил та технологій ефективної організації і ведення бухгалтерського обліку конкретного банку.

Кожна установа банку самостійно розробляє «Положення про облікову політику», яке затверджується наказом по банку до початку нового календарного року. На протязі року вона не змінюється. Початковою базою формування Положення є міжнародні та національні стандарти:

1) Безперервність діяльності установи, що працює.

2) Стабільність правил бухгалтерського обліку.

3) Обачливість.

4) Дата операції.

5) Окреме відображення активів і пасивів.

6) Прийнятність вхідного балансу.

7) Перевагазмісту над формою.

8) Оцінка, відкритість, консолідація, суттєвість, нарахування та відповідність доходів і витрат.

У положення також відображаються такі дані:Характеристика та регістри аналітичного та синтетичного обліку, порядок нумерації синт. рахунків, правила документообігу та технології обробки облікової інформації, порядок проведення інвентаризації, облік доходів та витрат цінних паперів, операції з ОЗ та нематеріальними активами.

Облікова політика передбачає структуру бухгалтерської служби. Контроль та відображення усіх господарських операцій на рахунках, а також подання оперативної та підсумковоїінформації забезпечує головний бухгалтер.

Відповідність та контроль за організацією бух.обліку, дотримання законодавства під час здійснення господарської інформації забезпечує головний бухгалтер.