Ревізія нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

З 1 січня 2011 року запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄВС). Умови, розміри, порядок нарахування і сплати ЄВС визначаються Законом про ЄВС.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ЄВС не входить до системи оподаткування, і податкове законодавство не регулює порядок його нарахування, обчислення і сплати (ч. 2 ст. 8 Закону про ЄВС).

Повноваженнями щодо адміністрування ЄВС наділено Пенсійний Фонд України. Саме ПФУ здійснюватиме збирання та ведення обліку ЄВС. Інші соцфонди після введення ЄВС не розформовуються - вони займатимуться питаннями, пов'язаними з використанням їх коштів та проведенням у зв'язку з цим перевірок страхувальників.

Крім того, ПФУ вестиме Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб і призначений для накопичення, зберігання та використання інформації про збирання та ведення обліку ЄВС, його платників та застрахованих осіб. Даними цього держреєстру мають право користуватися всі фонди для виконання покладених на них функцій.

З 2011 року всі сьогоднішні платники внесків до всіх Фондів стануть платниками ЄВС. У зв'язку з цим жодної додаткової перереєстрації як платників страхових внесків, так і застрахованих осіб у ПФУ не буде (абз.

Платниками ЄВС є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄВС) та застраховані особи (названі в пп. 2 - 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄВС).

Платники ЄВС зобов'язані стати на облік (п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄВС). Узяття на облік роботодавців здійснює ПФУ шляхом унесення відповідних даних до реєстру страхувальників. При цьому роботодавців, на яких поширюється дія Закону N 755, беруть на облік на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих держреєстратором, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання таких відомостей. Аналогічно і в ситуації зі зняттям з обліку - для ПФУ підставою для цього будуть дані від держреєстратора.

Усіх інших страхувальників, на яких не поширюється дія Закону N 755 (названі в абз. четвертому, шостому та сьомому п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄВС), ПФУ бере на облік не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви. Зверніть увагу: за ухилення від узяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік на них можуть накласти штраф у розмірі 170 грн. (п. 1 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄВС). Для зняття з обліку ці страхувальники також подають відповідну заяву.

Роботодавцям, ФОП і самозайнятим особам ПФУ безкоштовно надсилає повідомлення про взяття їх на облік. У ньому для роботодавців указують клас професійного ризику, до якого віднесено цього платника (ч. 3 ст. 5 Закону про ЄВС).

Нарахування внесків за найманих працівників, фізичних осіб, які виконують роботи і надають послуги за ЦП-договорами, одержувачів допомог (ЄВС у частині "утримання") здійснюють роботодавці за рахунок сум, на які ЄВС нараховано (ч. 6 ст. 7 і ч. 9 ст. 9 Закону про ЄВС).

Базу для справляння ЄВС зазначено в ч. 1 ст. 7 Закону про ЄВС. За основу взято базу, передбачену на сьогодні для внесків до ПФУ, а саме:

1) нарахована заробітна плата (основна, додаткова, інші заохочувальні та компенсаційні виплати), у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р.

2 ) винагорода фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за ЦП-договором;

3) оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

4) допомога по тимчасовій непрацездатності;

5) допомоги чи компенсації згідно із законодавством;

6) грошове забезпечення.

ЄВС обчислюють з максимальної величини бази, що дорівнює 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄВС). При цьому для внеску передбачено й мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінзарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄВС, п. 12 ст. 2 Закону N 2240, п. 15 ст. 1 Закону N 1533, ст. 1 Закону N 1058).

Закон про ЄВС принципово не змінює загальний розмір відрахувань до соцфондів. Здебільшого це сума сплачуваних на сьогодні внесків до соцфондів, що залежить від виду економічної діяльності роботодавця.

Розмір внеску на заробітну плату для роботодавців (внесок у частині "нарахування") залежить від виду економічної діяльності (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС). Якщо платник здійснює кілька видів діяльності, то розмір ЄВС визначають за основним видом (абз. шостий ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС). Розмір ЄВС для відокремленого підрозділу (філії або представництва), розрахунки з оплати праці якого ведуться нецентралізовано, визначають за видом діяльності такого підрозділу, а якщо їх декілька - за його основним видом (абз. сьомий та восьмий ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС).

Як і сьогодні, облік показників для визначення класу професійного ризику виробництва вестиме ФНВ (оновлена ст. 24 Закону N 1105).

У зв'язку зі зміною виду діяльності платник може звернутися до ПФУ для отримання права на зміну розміру ЄВС (п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону про ЄВС). Зміну належності роботодавця до класу професійного ризику виробництва здійснює ФНВ один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року (оновлена ст.

Розміри ставок для роботодавців на суму зарплати, що нараховується найманим працівникам, залежно від класу професійного ризику наведено в абз. другому ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС. Мінімальна ставка становить 36,76 %, а максимальна - 49,7 %. Для бюджетників розмір ЄВС, що нараховується, зафіксовано на рівні 36,3 %(абз. третій ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС), а роботодавці найманих працівників з числа льотних екіпажів нараховують 45,96 % (абз. четвертий ч. 5 ст. 8 Закону про ЄВС).

Що стосується внеску в частині "утримання", то для звичайних працівників загальний розмір ЄВС, який утримує роботодавець за рахунок нарахованого ним доходу, становить 3,6 %(це сума внесків до Пенсійного Фонду України - 2 %; до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття - 0,6 % і до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 1 %). Крім того, для окремих видів виплат і категорій платників установлено свої фіксовані розміри.

ЄВС за минулі періоди обчислюють за ставкою, що діє на день нарахування (обчислення, визначення) зарплати, доходу (ч. 4 ст. 9 Закону про ЄВС).

Основні правила сплати ЄВС:

1. ЄВС потрібно сплачувати незалежно від фінансового стану платника.

2. ЄВС сплачують у національній валюті (ч. 5 ст. 9 Закону про ЄВС) у безготівковій формі з банківського рахунка (ч. 7 ст. 9 Закону про ЄВС). Якщо

немає банківського рахунку, то ЄВС сплачують готівкою через банки чи відділення зв'язку.

3. ЄВС сплачується на спеціально відкриті в органах держказначейства рахунки ПФУ.

4. Днем сплати є день, коли ЄВС списано з рахунка платника, або день прийняття готівки банком чи іншою установою (при готівковій сплаті) незалежно від строку зарахування коштів на рахунок ПФУ (ч. 10 ст. 9 Закону про ЄВС).

5. Зобов'язання зі сплати ЄВС мають виконуватися в першу чергу, крім зобов'язань щодо зарплати (доходу), у тому числі й перед зобов'язаннями щодо податків (ч. 12 ст. 9 Закону про ЄВС).

6. Помилково сплачений ЄВС (ч. 13 ст. 9 Закону про ЄВС):

- зараховують у рахунок майбутніх платежів по ЄВС;

- повертають платнику в порядку і строки, визначені ПФУ (буде розроблено спеціальний порядок).

7. Платники ЄВС зобов'язані сплачувати ЄВС не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом (абз. перший ч. 8 ст. 9 Закону про ЄВС).

Обов'язок щодо подання звітності платниками ЄВС до територіального органу ПФУ передбачено п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄВС. її форму, порядок подання і строки має встановити ПФУ за погодженням з відповідними фондами соцстрахування і центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону про ЄВС роботодавці зобов'язані подавати до ПФУ персоніфіковані відомості про заробітну плату застрахованих осіб, на яку нараховано та з якої сплачено ЄВС, та інші відомості.

До запровадження подання до ПФУ персоніфікованих відомостей про заробітну плату застрахованих осіб роботодавці зобов'язані подавати до територіальних органів ПФУ персоніфіковані відомості про застрахованих

осіб, з якими сталися нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, а також про осіб, яких звільнено з роботи за період після подання останнього звіту щодо персоніфікованого обліку, у порядку, установленому ПФУ за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Закон про ЄВС передбачив для всіх ФОП, у тому числі й ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, обов'язкове пенсійне страхування і страхування на випадок безробіття (оновлена ч. 1 ст. 4 Закону N 1533). Саме це закладено до встановленої для них обов'язкової ставки 34,7 %.

За порушення, пов'язані з обчисленням і сплатою ЄВС, передбачено адміністративну відповідальність, а за ухилення від сплати ЄВС - також і кримінальну відповідальність.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону про ЄВС).

Водночас Закон про ЄВС передбачає своєрідну амністію для боржників : відповідно до ч. 6 розділу VIII у разі погашення до 01.01.11 р. заборгованості зі сплати внесків на соціальне страхування за всіма трьома видами, що виникла до 01.07.10 p., заборгованість зі сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) підлягає списанню.

Перевірку правильності використання страхових коштів за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві, то їх, як і раніше, проводитимуть відповідні фонди соціального страхування.

Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за видами соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих і не сплачених у період до 01.01.11 p., а також тих страхових внесків, що діють на сьогодні, строк сплати яких ще станом на 01.01.11 р. не настав, здійснюється фондами соцстрахування відповідно до законодавства, що діяло на момент

виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій (абз. п'ятий ч. 7 розділу VIII Закону про ЄВС).

Слід також ураховувати, що за порушення законодавства про збирання та облік ЄВС посадові особи платників ЄВС піддаватимуться адміністративним стягненням.

Залишиться й адміністративна відповідальність за порушення законодавства про соціальне страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також за вчинення дій, що перешкоджають проведенню перевірок уповноваженими особами ПФУ та інших фондів соціального страхування.