Визнання, класифікація і оцінка запасів

Методологічні основи формування інформації про запаси регламентуються П(С)БО 9 “Запаси”.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси”:

Запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності (товари);

- знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (готова продукція);

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління виробництвом.

Запаси визнаються активом тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою умовою раціональної організації обліку запасів є економічно обґрунтована їх класифікація.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

1) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

5) МШП, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

6) молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються у фінансовій звітності за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Норми П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються на такі запаси:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;

- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо).

Оцінка виробничих запасів здійснюється в залежності від напрямів їх надходження.

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів. Які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат;

- інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю виробничих запасів, що внесені до статутного капіталу, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю виробничих запасів, одержаних підприємством безоплатно визнається їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об’єкти, є балансова вартість переданих об’єктів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою та справедливою вартістю переданих виробничих запасів включається до витрат звітного періоду.

Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні запаси, є справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється. Крім випадків здійснення оцінки на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом “нижчої оцінки”.

2.2.