ПОВЕДІНКА ВІДНОШЕННЯ «ГОТІВКА — ЧЕКОВІ ДЕПОЗИТИ» {C∕D}

На графіку 16.1 показано загальний контур динаміки відношення «готівка — чекові депозити» {C∕D} * з 1892 р. Як можна бачити з цього графіка, вирізняються декілька епізодів:

1.

2. Різке збільшення цього відношення в роки першої світової війни і падіння після її закінчення.

Це відношення називають коефіцієнтом {C∕D}.

Графік 16.1. Відношення «готівка —чекові депозити»: 1892 —1990 рр.

Джерело: Federal Reserve Bulletin and Banking and Monetary Statistics.

3. Найстрімкіше зростання цього відношення, як видно із графіка, відбулося в роки «великої депресії» з 1930 по 1933 рік.

4. Збільшення цього відношення в роки другої світової війни.

5. Тенденція зменшення спаду на початку 1960-х років і дедалі ' швидше зростання цього відношення наприкінці XX ст.

Наш аналіз відношення {C∕D} буде успішним тоді, коли пояснить ці епізоди. Ці ж епізоди допоможуть нам поглибити аналіз, бо забезпечать підходи до розуміння факторів, що впливають на коефіцієнт {C∕D}.

Природним способом підходу до аналізу відносних сум активів (го­тівка, чекові депозити), якими люди хочуть володіти, тобто до відно­шення «готівка — чекові депозити», є застосування теорії попиту на активи, що розвинута в розділі 5. Згадаймо: з цієї теорії випливає, що на попит на такі активи, як готівка або чекові депозити, впливають чотири групи факторів: (1) сума ресурсів, що доступні для індивідів, тобто багатство (майно); (2) сподіваний доход на один актив відносно сподіваного доходу на альтернативні активи; (3) ступінь невизначеності або ризику, що пов’язаний з доходом від цього активу стосовно альтер­нативних активів; (4) ліквідність одного активу стосовно альтернатив­них активів.

Вплив змін у багатстві

Яка відносна реакція готівки та чекових депозитів на зміну ресурсів індивіда? Готівка широко застосовується людьми з низькими доходами і невеликим майном. Це означає, що попит на готівку зростає із нагромадженням багатства повільніше. Навпаки, чековими депозитами володіють люди з більшим майном, і чекові депозити не належать до найнеобхідніших благ. Іншими словами, коли багатство зростає, то суми чекових депозитів стосовно сум готівки також зростають. Сума готівки стосовно чекових депозитів повинна впасти, що викликає змен­шення відношення «готівка — чекові депозити», {C∕D}. Зменшення до­ходу вестиме до збільшення сум готівки стосовно чекових депозитів, що викликає збільшення відношення {C∕D}. Відношення «готівка — чекові депозити» перебуває в оберненому зв'язку з доходом або ба­гатством.

Вплив змін сподіваних доходів

Друга група факторів, що впливають на рішення володіти або готівкою, або чековими депозитами, включає сподівані доходи на чекові депозити у порівнянні з готівкою, а також іншими активами. Три основні чинники впливають на сподівані доходи, а отже, і на відношення «готівка — чекові депозити»¹: (1) процентні ставки по чекових депозитах; (2) банківська паніка; (3) незаконна діяльність.

Вплив процентних ставок на чекові депозити. За своєю природою готівка не дає процента. З другого боку, банки можуть виплачувати, і справді виплачують, процент по чекових депозитах. Одним із вимір­ників сподіваного доходу по чекових депозитах у порівнянні з готівкою є їхня процентна ставка. Коли ця процентна ставка зростає, то, як каже нам теорія попиту на активи, люди хотітимуть володіти готівкою менше порівняно з чековими депозитами, і {C∕D} впаде.

Від 1933 р. до 1980 р. урядові правила забороняли банкам сплату процентів з більшості чекових депозитів², у той час як до 1933 р. ці процентні ставки були низькими і не зазнавали значних коливань. Проте з 1980 р. банкам дозволено виплачувати будь-яку процентну

¹ Зміни у процентних ставках на інші, альтернативні активи (векселі Державної скарбниці США) можуть по-різному впливати на попит на готівку і попит на чекові депозити, що позначається на {C∕D}. Проте докази на користь такого впливу слабкі.

² Хоча банки не могли сплачувати процент з чекових депозитів, вони забезпечували послугами своїх клієнтів, що мали в них чекові рахунки. Ці послуги можна розглядати як приховані процентні платежі. Оскільки такі послуги змінювалися з перебігом часу повільно, то ці приховані процентні платежі не були важливим чинником, що міг би викликати коливання попиту на чекові депозити.

ставку по чекових депозитах. Це означає, що коливання у цих ставках нині може бути важливим чинником, що впливає на динаміку {C∕D}.

Банківська паніка. Наш аналіз ролі процентних ставок передбачає, що вони суттєво не впливали на {C∕D} до 1980 р. Ви могли дійти висновку, що сподівані доходи мали невелике значення у визначенні цього відношення протягом більшої частини його історії. Графік 16.1 дає нам надійний ключ до аналізу того важливого чинника, коли ми вимірюємо сподівані доходи виключно через процентні ставки на акти­ви. Найстрімкіше зростання {C∕D} відбулося під час «великої депресії» у 1930 —1933 рр., коли банківська система була близька до краху. За переказами, під час цього періоду люди набивали свої матраци грішми, а не тримали їх у банках, бо втратили довір’я до них як безпечного притулку для своїх важко зароблених заощаджень. Чи може теорія попиту на активи пояснити це явище?

Банкрутство банку відбувається тоді, коли банк більше не спро­можний повертати гроші вкладникам.

Банківська паніка може справляти спустошливий вплив на сподівані доходи на вклади. Коли очевидно, що банк збанкрутує під час паніки, то його вкладники знають, що понесуть втрати і сподіваний доход на вклади може бути від’ємним. З теорії попиту на активи випливає, що за такої ситуації вкладники переміщуватимуть свої вклади з чекових депозитів до готівки, вилучаючи готівку з банківських рахунків, і {C∕D} зростатиме. Саме це можна бачити на графіку 16.1 під час банківської паніки в роки «великої депресії» і меншою мірою у 1893 та 1907 роках (в ці роки мала місце банківська паніка меншого масштабу). Висновок полягає в тому, що банківська паніка призводить до різкого зростання відношення «готівка — чекові депозити». Банківська па­ніка була важливим джерелом коливань відношення «готівка — чекові депозити» у минулому і може стати такою ж і в майбутньому.

Незаконна діяльність. На сподівані доходи по чекових депозитах порівняно з готівкою можуть також впливати масштаби незаконної діяльності в економіці. Закон США відкриває урядовим позивачам доступ до банківських даних, коли проводиться кримінальне розслі­дування. Якщо ви втягнуті у якусь незаконну діяльність, то вам не варто проводити ділові операції з чеками, бо рух чеків можна про­стежити. Отже, чеки можуть стати потенційно важливим доказом

проти вас. Рух готівки, з іншого боку, прослідкувати набагато складніше. Сподіваний доход на готівку є вищим порівняно з чековими депозитами, коли ви втягнуті у незаконні ділові операції. Отже, коли масштаби незаконної діяльності у певному суспільстві зростають, то в ньому спо­стерігається зростання використання готівки порівняно з чековими депо­зитами, і відношення {C∕D} збільшується. Існує пряма залежність між законною діяльністю і відношенням «готівка — чекові депозити»¹.

Дивлячись на таблицю 16.1, постає питання, які види незаконної діяльності вели до зростання {C∕D}? На початку 1960-х років відно­шення {C∕D} почало зростати, саме коли нелегальна торгівля нарко­тиками почала феноменально зростати. Оскільки незаконні операції з наркотиками завжди проводилися в готівці, то імовірно, що зростання торгівлі наркотиками спричинилося до збільшення значення відношен­ня {C∕D}. Доказом на користь цього припущення є велетенський потік готівки до південного флоридського регіону, який є основним центром для нелегального ввозу наркотиків у США ². Інша незаконна діяль­ність — проституція, чорні ринки, азартні ігри, лихварство, перехову­вання крадених товарів, незаконна медична практика — також може бути джерелом вищого відношення «готівка — чекові депозити».

Ще одним цікавим випадком зміни відношення {C∕D} є його зростан­ня під час обох світових війн, що пов’язується з великим підвищенням подох одних податків. Подоходні податки суттєво зросли у 1917 р. для фінансування вступу США в першу світову війну. Хоча ставки по­доходного податку істотно зменшилися після війни, вони знову були суттєво підвищені під час другої світової війни для фінансування воєнних видатків і вже ніколи не поверталися до довоєнних рівнів.

Зростання відношення {C∕D}, коли ставки подоходного податку збіль­шуються, можна пояснити таким чином. Вищі податкові ставки зао­хочують ухиляння від сплати податків. Коли ставки подоходного по­датку зростають, то існують вагомі стимули для ухиляння від податків через проведення ділових операцій у готівці. Якщо ви отримуєте плату готівкою за певну послугу (скажімо, як водій таксі, офіціант або лікар),

¹ Винятком із цієї залежності є зростання вуличної злочинності. Чекові депозити мають ту перевагу над готівкою, що коли ви пограбовані, то втрати від чеків, які ви мали при собі, будуть далеко меншими, ніж втрати від готівки. Отже, коли кількість пограбувань зростає, то сподіваний доход на готівку падатиме стосовно сподіваного доходу на чекові депозити, і ви володітимете меншою сумою готівки стосовно чекових депозитів. Наслідки зв’язку такого незаконного виду діяльності, як вулична злочинність, і відношення {C∕D} не беруться до уваги у цьому підручнику, бо це не є важливим джерелом коливань {C∕D}.

² За оцінкою агентства по боротьбі з наркотиками, вартість нелегальної торгівлі наркотиками перевищує 100 млрд. дол., що робить цю діяльність одним із найбільших бізнесів у США. Докази на користь того, що торгівля наркотиками вплинула на відношення {C∕D}, знаходимо у Ralf C. Kimball, «Trends in the Use of Currency», New England Economic Review (September/October 1981), pp. 43 — 53.

малоймовірно, щоб податкове управління (IRS) могло довести, що ви применшуєте ваші доходи. Якщо вам оплачують за допомогою чека або кредитної карточки, то вам доводиться бути обережним (і чесним) і декларувати доход повністю. Висновок: вищі ставки оподаткування вестимуть до зростання відношення {C∕D}.

Спроби уникнення сплати подоходного податку пояснюють зростання відношення {C∕D} не тільки під час обох світових воєн, але також у 1960-і та 1970-і роки. Це, можливо, здається дивним, бо шкала ставок подоходного податку не підвищувалася протягом цього періоду. Проте тягар подоходних податків зростав завдяки прогресивній системі подо- ходних податків СІЛА (коли доход зростає, то і податкова ставка зрос­тає). Зростаючий рівень цін у 1960-і та 1970-і роки збільшував номі­нальні доходи і переміщував дедалі більше число індивідів у вищі по­даткові розряди (явище, відоме усім країнам). Це означало, що ставка оподаткування зростала, навіть коли податкова шкала залишалася незмінною. Як результат, зростали стимули до ухиляння від сплати податків шляхом применшення декларованого доходу. Населення також уникало використання чекових депозитів. Іншими словами, сподіваний доход по чекових депозитах впав, і тому відношення {C∕D} зросло.

Збільшення спроб ухиляння від податків та інші незаконні види діяльності не тільки означають збільшення відношення «готівка — чекові депозити», але і те, що урядовим установам не будуть повідо­мляти про все більші розміри доходу. Результатом стане применшення показників ділової активності, зокрема валового національного продукту (ВНП), який вимірює сумарне виробництво товарів і послуг в економіці.

Ця нереєстрована економічна діяльність була названа підпільною еко­номікою (або тіньовою економікою). Свідченням її масштабів є той факт, що сума готівки на кожного чоловіка, жінку і дитину у СІЛА (виміряна як кількість готівки у 1990 р. поділена на кількість населення) є майже 1000 дол. Тільки небагато людей тримають таку кількість готівки. Цілком ймовірно, що більшість готівки використовується для проведення ділових операцій у підпільній економіці. Розрахунки масштабів підпільної еко­номіки показують, що вони, можливо, перевищують 10 % сукупної ділової активності (див. вставку 16.1). Якщо це припущення правильне і можна було б оподатковувати приховані доходи, то Америка могла б розв’язати проблеми свого бюджетного дефіциту протягом однієї ночі.