ВІДПОВІДІ НА ВИБРАНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Розділ 1

2. Дані в таблицях 1.1, 1.2, 1.3 та 1.4 означають, що реальний обсяг виробництва, темп інфляції і процентні ставки повинні зменшитися.

4. Ви ймовірніше купили б будинок або автомобіль, бо вартість цих покупок впала б.

6. Ні. Саме люди, які беруть позичку для купівлі будинку або автомобіля, перебувають у найгіршому становищі, бо вартість фінансування їхніх покупок стає більшою. Проте заощадники виграють, адже можуть за­робляти вищі процентні ставки по своїх заощадженнях.

8. З середини і до кінця 1970-х років вартість долара була низькою, через що подорожі американців за кордоном були відносно дорожчими. Отже, це був добрий час для відпусток у Сполучених Штатах Америки і відвідання Великого каньйону. Зі зростанням вартості долара на початку 1980-х років подорожі за кордоном стали відносно дешевшими, і це був добрий час для відвідування Tayepy в Лондоні.

Розділ 2

Оскільки власник фруктового саду любить банани, але власник бананів не любить яблук, то виробник бананів не хотітиме яблук в обмін за його банани, і ці власники не обмінюватимуться своїми товарами. Так само виробник шоколаду не буде готовий до обміну з виробником бананів, бо не любить бананів. Власник фруктового саду не торгуватиме з ви­робником шоколаду, бо не любить шоколаду. Отже, у бартерній економіці обмін між цими трьома людьми може не відбутися. В жодному випадку немає подвійного збігу потреб. Проте, якщо в економіку запроваджуються гроші, то власник фруктового саду може продати свої яблука виробнику шоколаду, а потім використати гроші для купівлі бананів у виробника бананів. Так само виробник бананів може використати гроші, які він отримає, для купівлі шоколаду у виробника шоколаду. Останній може використати гроші для купівлі яблук у власника фруктового саду. Ре­зультат запровадження грошей полягає в тому, що необхідний для обміну збіг потреб усувається.

1. Оскільки гроші втрачали вартість повільніше (темп інфляції був нижчим) у 1950-і роки, ніж у 1970-і, то в п’ятдесяті роки було краще нагро­маджувати вартість у формі грошей, і ви були б готові до нагромадження більшої кількості грошей.

6. Гроші дуже швидко втрачають свою вартість під час гіперінфляції, тому ви прагнутимете збутися їх так швидко, як тільки можна. Отже, гроші нагадують гарячу картоплю, яка швидко переходить від однієї особи до іншої.

8. Не обов’язково. Хоча загальна сума боргу краща для прогнозування інфляції і протікання ділового циклу, ніж Ml, М2 чи М3, вона не обов’язково буде кращою для прогнозування циклу в майбутньому. За відсутності певного теоретичного обгрунтування того, що загальна сума боргу продовжуватиме бути доброю для прогнозування майбутнього, ми можемо не хотіти визначати гроші як загальну суму боргу.

10. Ml залишається найліквіднішим активом, в той час як М3 є найширшим вимірником грошей.

12. Перегляди і уточнення не є серйозною проблемою для довгострокової динаміки пропозиції грошей, бо уточнення для короткострокових (один місяць) змін схильні нейтралізуватися. Перегляди і уточнення довгост­рокових змін, таких, як темпи зростання грошової маси протягом року, отже, є цілком незначними.

14. У зв’язку з тим, що чек був значно легшим для перевезень, ніж золото, люди часто розплачувалися за допомогою чеків, хоча існувала можли­вість, що чек може бути фальшивий. Іншими словами, нижчі мінові витрати при розплануванні чеками підштовхнули людей охочіше роз­плачуватися ними.

Розділ З

Акція IBM — це актив для власника акції, бо вона дає право на частку доходів і активів IBM. Акція є зобов’язанням для IBM, бо вона є вимогою на доходи і активи корпорації з боку власника акції.

3. Так, адже відсутність фінансових ринків означає, що кошти не можна спрямувати до тих, хто може найпродуктивніше їх застосувати.

5. Оскільки вартість надання позички сусідові є високою (включає оплату правника, плату за кредитний чек тощо), то ви, може, й не заробите 5 % на вашу позичку після вирахування витрат, навіть коли позика надана під 10 %-ну ставку. Для вас краще покласти свої гроші у вигляді заощаджень до фінансового посередника і отримувати 5 %.

7. Оскільки вигоди від продажу інформації приватним фірмам можуть бути не такі великі, як загальні вигоди для суспільства від цієї діяльності, на ринок постачається менша кількість інформації, ніж необхідно.

9. Обмеження активів, якими можуть володіти фінансові посередники, може бути корисним, бо воно утримує їх від надмірного ризику, що, отже, забезпечує їхню фінансову стабільність. Проте це регулювання може бути дорогим, бо воно може утримувати кошти від переходу до тих, хто забезпечить їхнє найпродуктивніше застосування.

11. Конкуренція розглядалася як найважливіша сила, що забезпечує ефек­тивне функціонування фінансових ринків. Обмеження конкуренції на фінансових ринках зазвичай знижує ефективність економіки, що погір­шує її загальний стан.

13. Це твердження неправильне. Ціни на вторинному ринку визначають ціни, за якими фірми, що випускають цінні папери, реалізують їх на первинних ринках. Крім того, вторинні ринки роблять цінні папери ліквіднішими і, отже, полегшують їх продаж на первинному ринку. Таким чином, вторинні ринки є дещо важливішими, ніж первинні ринки.

15. Зростаюча полеміка у пресі США щодо зарубіжних фінансових ринків і збільшення на ринках таких міжнародних інструментів, як євродолари і єврооблігації.

Розділ 4

1. Менше. Він коштуватиме 1/(1 + 0,20) = 0,83 дол., коли процентна ставка 20%, а не 1/(1 + 0,10) = 0,91, коли процентна ставка 10%.

3. 3000 дол. = 1100 дол./(1 + 0,10) + 1210 дол./(1 + O₁IO)² + 1331 дол./ d ⁺ °’¹⁰⁾³' 2 20

5. 2000 дол.

7. 14,9 %. Ця відповідь виводиться так: поточна вартість 2 млн. дол. пла­тежів через п’ять років від сьогодні є 2/(1 + і) млн. дол., і це дорівнює позичці в 1 млн. дол. Отже, 1 = 2/(1 + і). Розв’яжемо рівняння (1 + і/ 5 і—

= 2 відносно і; отже, і = V2 - 1 = 14,9 %.

9. Якщо однорічна облігація не мала купонних платежів, то доход на неї на момент погашення був би: (1000 дол,- 800 дол.)/800 дол. = 0,25 = 25 %. Оскільки облігація не має купонного платежу, то її доход на момент погашення повинен бути більшим, ніж 25 %. З іншого боку, оскільки поточний доход є добрим наближенням доходу на момент погашення для двадцятирічної облігації, ми знаємо, що доход на момент погашення по цій облігації є приблизно 15 %. Отже, однорічна облігація має вищий доход на момент погашення.

11. Ви з більшою ймовірністю володіли б векселем Державної скарбниці, бо він має вищий доход на момент погашення. Як показує приклад з тексту підручника, дисконтний доход суттєво применшує доход на момент погашення для однорічної облігації, що перевищує один процентний пункт. Отже, доход на момент погашення по однорічному векселю був би більшим, ніж 9 %, тобто був би більшим за доход на момент погашення по однорічній облігації Державної скарбниці.

13. Ні. Якщо процентні ставки різко зростуть у майбутньому, то курси довгострокових облігацій могли різко впасти, бо доход на них може бути зовсім низьким, можливо, навіть від’ємним.

15. Економісти праві. Вони переконують, що номінальні процентні ставки були нижчі від сподіваних темпів інфляції, що робить реальні процентні ставки від’ємною величиною. Проте темп сподіваної інфляції впав значно швидше, ніж номінальні процентні ставки, у середині 1980-х років. Тому номінальні процентні ставки були вищими за сподіваний темп інфляції, і реальні процентні ставки стали додатними величинами.

Розділ 5

2. (а) Більше, бо ваше багатство збільшилося; (б) більше, бо воно стало ліквіднішим; (в) менше, бо сподіваний доход впав стосовно акцій «Ро- laroid»; (г) більше, бо воно стало менш ризиковішим стосовно акцій; (д) менше, бо сподіваний доход впав.

4. (а) Більше, бо вони стали ліквіднішими; (б) більше, бо сподіваний доход стосовно акцій збільшився; (в) менше, бо вони стали менш ліквідними стосовно акцій; (г) менше, бо їхній сподіваний доход впав; (д) більше, бо вони стали ліквіднішими.

6. Покупка акцій фармацевтичної компанії ймовірно зменшить ваш за­гальний ризик, бо кореляція доходів на ваші інвестиції у футбольну команду з доходами на акції фармацевтичної компанії повинна бути нижчою. З іншого боку, кореляція доходів на інвестиції у футбольну команду та інвестицій у баскетбольну команду, можливо, досить висока. Якщо ви інвестуєте в обидві команди, то у цьому випадку буде невелике зменшення ризику.

Розділ 6

1. Коли ФРС продає облігації громадськості, то збільшує пропозицію об­лігацій, отже, переміщує криву пропозиції (B^s) праворуч. Результат полягає в тому, що на перетині кривих попиту і пропозиції (B' і B^α) досягається вища рівноважна процентна ставка, і процентна ставка зростає. За системою переваги ліквідності, зменшення пропозиції грошей переміщує криву пропозиції грошей (M^s) ліворуч, і рівноважна процентна ставка зростає. Відповідь з позиції системи позичкових коштів узгоджу­ється з відповіддю з позиції переваги ліквідності.

3. Коли рівень цін зростає, то кількість грошей у реальному вираженні падає (номінальна пропозиція грошей залишається незмінною). Для від­новлення сум грошей у реальному вираженні на попередньому рівні люди хотітимуть нагромаджувати більшу номінальну кількість грошей. Отже, крива попиту на гроші (M^d) переміщується праворуч, і процентна ставка зростає.

6. Процентні ставки зростають. Раптове збільшення прогнозів людей щодо майбутніх цін на нерухоме майно збільшує сподіваний доход на нерухоме майно стосовно облігацій. Тому попит на облігації падає. Крива попиту (B^d) переміщується ліворуч, і рівноважна процентна ставка зростає.

8. У системі позичкових коштів зрослий ступінь ризику по облігаціях знижує попит на них. Крива попиту (B^a) переміщується ліворуч, і рівноважна процентна ставка зростає. Таку ж відповідь отримуємо і за системою переваги ліквідності. Зрослий ступінь ризику по облігаціях стосовно грошей збільшує попит на гроші. Крива попиту на гроші (M^d) переміщується праворуч, і рівноважна процентна ставка зростає.

10. Так, процентні ставки зростуть. Нижчі комісійні по акціях зроблять їх ліквіднішими за облігації, і попит на облігації впаде. Крива попиту (B^a) переміщуватиметься, отже, ліворуч, і рівноважна процентна ставка зрос­татиме.

12. Процентна ставка по облігаціях ATT зросте. Оскільки люди тепер спо­діваються на зростання процентних ставок, то сподіваний доход по довгострокових облігаціях, таких, як 8⁵/2007 р., впаде, і попит на ці облігації зменшиться. Крива попиту (B^a) переміщуватиметься, отже, ліворуч, а рівноважна процентна ставка зростатиме.

14. Процентні ставки зростуть. Курси облігацій стають нестабільними, а облігації ризиковішими, тому попит на облігації впаде. Крива попиту (B^d) переміщуватиметься ліворуч, і рівноважна процентна ставка зрос­татиме.

Розділ 7

2. Векселі Державної скарбниці США мають нижчий ступінь ризику щодо можливості невиконання зобов’язань і ліквідніші, ніж обігові сертифікати банківських депозитів. Отже, попит на векселі Державної скарбниці вищий, і вони мають нижчу процентну ставку.

4. Правильна. Коли облігації з різними строками погашення є близькими замінниками, то підвищення процентної ставки на один вид облігацій викликає збільшення процентних ставок на інші види облігацій, адже сподівані доходи по облігаціях різних строків погашення не можуть надто різнитися.

6. (а) Доход на момент погашення був би 5 % для однорічної облігації, 6 % — для дворічної облігації, 6,33 % — для трирічної облігації, 6,5 % — для чотирирічної облігації; (б) доход на момент погашення був би 5 % для однорічної облігації, 4,5 % — для дворічної облігації, 4,33 % — для трирічної облігації, 4,25 % — для чотирирічної облігації та 4,2 % — для п’ятирічної облігації. Висхідна крива доходу на (а) була б навіть кру­тішою, якби люди віддали перевагу короткостроковим облігаціям над довгостроковими, бо довгострокові облігації мали б тоді додатну ризикову премію. Спадна крива доходу на (б) була б менш крутою і могла б навіть мати додатний нахил, коли довгострокові облігації мають додатну ризикову премію.

8. Горизонтальна крива доходу за коротших строків погашення означає, що короткострокові процентні ставки, за прогнозом, трохи впадуть у недалекому майбутньому, в той час як крутий нахил кривої доходу, яка піднімається вгору за довших строків погашення, показує, що про­центні ставки, за прогнозом, у майбутньому зростатимуть. Оскільки процентні ставки і сподівана інфляція змінюються разом, крива доходу означає, що ринок прогнозує повільний спад інфляції в найближчому майбутньому, але зростання згодом.

10.Зменшення ставок подоходного податку зробило б перевагу вільних від оподаткування муніципальних облігацій менш цінною, і вони були б менш бажаними, ніж оподатковувані облігації Державної скарбниці. Зменшення попиту на муніципальні облігації і збільшення попиту на облігації Дер­жавної скарбниці збільшило б процентні ставки по муніципальних об­лігаціях і викликало б падіння процентних ставок по облігаціях Державної скарбниці.

12. Нижчі комісійні посередникам по облігаціях корпорацій зроблять останні ліквіднішими і, отже, збільшать попит на них, що зменшило б премію за ризик по них.

14. Скасування майнових податків зробило б «вінкові» облігації менш при­вабливими, ніж облігації Державної скарбниці. Кінцеве зменшення попиту на «вінкові» облігації і збільшення попиту на облігації Державної скар­бниці збільшило б процентні ставки по «вінкових» облігаціях, що спри­чинило б падіння процентних ставок по облігаціях Державної скарбниці.

Розділ 8

2. Фінансові посередники розвинули експертні оцінки у таких сферах, як комп’ютерна технологія, і можуть забезпечувати дешеві послуги у сфері ліквідності, як-от поточні чекові рахунки, які зменшують мінові витрати для вкладників. Фінансові посередники також зможуть скористатися з переваги економії, що обумовлена зростанням масштабів виробництва, і зосередитися на великих ділових операціях, що мають нижчі витрати на один долар.

4. Типові принципи бухгалтерського обліку роблять перевірку прибутку легшою справою. Внаслідок цього ослаблюється проблема несприятливого вибору і морального ризику на фінансових ринках. Ці ринки краще функціонують. Типові принципи бухгалтерського обліку полегшують для інвесторів розрізнення благополучних фірм від тих, у яких справи йдуть погано, що зменшує проблему несприятливого вибору на фінансових ринках. Крім того, ці принципи утруднюють применшення прибутку з боку менеджерів. Унаслідок цього зменшується проблема «власника- управителя» (моральний ризик).

6. Менші фірми, що не є добре відомими, найбільшою мірою використовують банківське фінансування. Оскільки достатньо важко для інвесторів отри­мати інформацію про ці фірми, цим фірмам буде важко продати цінні папери на фінансових ринках. Банки, що спеціалізуються у збиранні інформації про дрібніші фірми, будуть єдиним джерелом фінансування цих фірм.

8. Так. Особа, яка вкладає свої заощадження в якусь справу, може втратити їх, якщо допускає надто великий ризик або використовує їх особисто для своєї діяльності, що не веде до вищих прибутків. Тому ця особа більше діятиме в інтересах кредитора, що підвищить ймовірність по­вернення позички.

10. Правильно. Якщо виявляється, що позичальник надто ризикує і розо­рюється, то кредитор втрачає менше, бо заставну можна продати для компенсації втрат по наданій позичці. Отже, проблема несприятливого вибору не є такою суворою проблемою.

12. Відокремлення власності від контролю викликає проблему «власника- управителя». В управителя (агента) немає таких сильних стимулів до максимізації прибутків, як у власника. Отже, управителі не обов’язково працюватимуть старанно; можливе марнотратне використання ними ре­зервів для особистих вигод або проведення такої ділової стратегії, яка збільшує їхню владу, але не збільшує прибутків.

14. Крах фондової біржі зменшує власний капітал фірм і тому посилює проблему морального ризику. За меншої частки власного акціонерного капіталу у власників існуватимуть більші стимули до втягнення у ри­зикові проекти і витрачання коштів корпорації по напрямках, що дають вигоду їм особисто. Отже, крах ринку цінних паперів, який посилює проблему морального ризику, означає, що зменшується ймовірність по­вернення позички кредитору. Тоді надання позичок та інвестиції змен­шуються, що веде до фінансової кризи, за якої фінансові ринки не працюють добре і економіка перебуває в стані застою.

Розділ 9

2. Ряд активів від найвищої до найнижчої ліквідності виглядає так: (в); (б); (а); (г).

4. Резерви впали до 500 дол. Т-рахунок для Першого національного банку такий:

6. Банк скорше мав би баланс, що поданий нижче, бо після того, як він втратить 50 млн. дол. внаслідок відпливу вкладів, він ще матиме над­лишкові резерви 5 млн. дол. (50 млн. у резервах мінус обов’язкові резерви у сумі 45 млн. дол. (10 % від 450 млн. депозитів). Отже, банк не змінював би балансу і не зазнавав би жодних втрат внаслідок відпливу депозитів. З іншого боку, з балансом, що поданий вище, банк мав би нестачу резервів у сумі 20 млн. дол. (25 млн. резервів мінус обов’язкові резерви у сумі 45 млн. дол.). У цьому випадку банк зазнав би втрат, коли б збільшив обов’язкові резерви способами, що описані в підручнику.

8. Ні. Коли ви одразу відмовляєте клієнтові, то можете назавжди втратити свій бізнес. Це було б для вас винятково дорогим задоволенням. У цьому випадку замість відмови варто позичити в інших банків, корпорацій або ФРС, щоб добути кошти і надати позику клієнтові. Або ж ви могли б продати обігові CD чи деякі ваші цінні папери, щоб мобілізувати потрібні кошти.

10. Компенсаційні залишки можуть діяти як застава. Вони також допома­гають встановити довгострокові зв’язки з клієнтами. Це полегшує для банку збір інформації про перспективи позичальників, що зменшує проблему несприятливого вибору. Компенсаційні залишки допомагають банківському контролю за діяльністю фірми-позичальника. Такий кон­троль може утримати фірму від надмірного ризику, який не в інтересах банку.

12. Помилково. Хоча диверсифікація є бажаною стратегією для банку, йому все ще існує смисл спеціалізуватися в наданні певних видів позичок. Наприклад, банк добре поставив експертизу по перевірці та контролю певного виду надання позичок, що полегшує його спроможність долати певні проблеми несприятливого вибору і морального ризику.

14. Активи впадуть за вартістю на 8 % (= -2 % ? 4 роки), в той час як зобов’язання впадуть за вартістю на 12 % (= -2 % ? 6 років). Оскільки зобов’язання впадуть за вартістю на 4 % більше, ніж активи, то власний капітал банку збільшиться на 4 %, тобто на 3 млн. дол. (= 4 % X 75 млн. дол.). Ризик, що пов’язаний з процентною ставкою, можна зменшити шляхом скорочення строку погашення зобов’язань до чотирьох років або продовження строку погашення активів до шести років. Або ж ви могли б поміняти процент, зароблений на ваші активи, на процент на активи іншого банку, що має строк шість років.

Розділ 10

1. (а) Управління контролера грошового обігу; (б) Федеральна резервна система; (в) керівні банківські установи штатів і ФКСД; (г) Федеральна резервна система.

3. Реєстрація банків може встановлювати перешкоди для проникнення у банківську справу, що утримує індивідів та фірми поза банківництвом і робить дану галузь менш конкурентоспроможною. З іншого боку, реєстрація банків дає вигоду, що полягає у запобіганні дискредитації банківської справи фірмами та індивідами.

4. Федеральна корпорація страхування депозитів без допомоги не була б спроможною сплачувати всім застрахованим вкладникам, бо її страхові ресурси надто малі. Проте існування цієї корпорації допомагає запобігти банківській паніці, бо громадськість знає, що ФРС і федеральний уряд стоять за Федеральною корпорацією страхування депозитів та забезпе­чують банки і Федеральну корпорацію страхування депозитів відповід­ними коштами під час кризи.

7. Помилково. Хоча банки мають стимули нагромаджувати банківський капітал, вони не можуть нагромаджувати його достатньо, бо приватні втрати у випадку банкрутства банків є меншими, ніж суспільні втрати.

9. Нові технології, такі, як електронні банківські послуги, часто викорис­товуються декількома банками. Тому ці послуги не класифікуються як філіали. Отже, вони можуть використовуватися банками для уникнення обмежень по наданню послуг в інших штатах і, по суті, допомагають обійти статті щодо обмеження філіалів.

11. Обмеження на філіали є суворішими для комерційних банків, ніж для ощадних і позичкових асоціацій. Отже, малі комерційні банки мають більший захист від конкуренції, і можливість виживання для них більша, ніж для дрібних ощадних та позичкових асоціацій.

13. Інтернаціоналізація банківництва заохочувалася наданням спеціального податкового режиму і послабленого регулювання філіалів американських банків відповідно до закону Еджа. Все це створило сприятливий режим для того, щоб американські банки стали більш конкурентоспроможними у порівнянні з іноземними. Надія ще на те, що це створить більше робочих місць у банківській сфері у США.

15. Ні, бо банк, що належить Саудівській Аравії, є об’єктом такого. ж регулювання, як і банки, шо належать американцям.

Розділ 11

2. Виникла б проблема несприятливого вибору, бо люди, що можуть хотіти спалити свою власність з особистою вигодою, активно намагалися б отримати значний страховий поліс на випадок пожежі. Могла б виникнути проблема морального ризику, тому що особа зі страховим полісом на випадок пожежі має менше стимулів здійснювати протипожежні заходи.

4. Державне регулювання, що обмежує банки від володіння ризиковими активами, прямо зменшує проблему морального ризику, яка нависає над банком. Вимоги, що змушують банки тримати значну суму капіталу, також зменшують стимули банків до надмірного ризику, бо банки тепер мають більше чого втрачати, якщо збанкрутують. Такі заходи регулю­вання повністю не усувають проблему морального ризику, тому що банкіри мають стимули до приховування справжніх розмірів своїх ри- зикових активів від державних контролерів і до завищення суми свого капіталу.

6. Криза ощадних і позичкових асоціацій не почалася до 1980-х років, тому що процентні ставки залишалися до того часу низькими. В ре­зультаті ці асоціації не зазнавали збитків від високих процентних ставок. І лише у 80-х роках законодавство і фінансові інновації розширили для ощадних та позичкових асоціацій можливість ризику. Це величезною мірою збільшило для них проблеми несприятливого вибору і морального ризику.

10. Якщо кандидати на політичні пости отримують кошти на проведення передвиборних кампаній від уряду, але обмежені в сумах витрат, то потреба оплачувати лобістів для перемоги на виборах буде для них меншою. Як результат, такі кандидати можуть мати більше стимулів діяти в інтересах платника податків (власника), і політичний процес може поліпшитися.

12. Усунення або обмеження суми страхування вкладів допомогло б змен­шити моральний ризик від надмірно ризикових інвестицій, які здійсню­ються більшістю банків. Проте це зробило б банківське банкрутство і паніку імовірнішими. Тому це не дуже добра ідея.

14. Економіка виграла б від зменшення морального ризику. Іншими словами, банки не хотіли б підпадати під надто великий ризик, бо в такому разі вони збільшували б страхові внески по депозитах. Проте проблема полягає в тому, що часто важко контролювати ступінь ризику на бан­ківські активи, тому що лише банк, який надає позички, знає, наскільки вони і ризикові.

Розділ 12

1. Оскільки було б більше невизначеності щодо того, скільки компаніям зі страхування життя доведеться виплачувати протягом кожного року, то вони мали б схильність володіти активами з коротшими строками і вищим ступенем ліквідності.

3. Тому що виплачені пенсії дорівнюють внескам в систему пенсійного забезпечення плюс доходи пенсійної системи.

5. Що більша сума по полісу, то більший стимул для власника полісу зважитися на таку діяльність, яка зробить виплату імовірнішою. Оскільки ці витрати будуть великими, то страхова компанія хотітиме зменшити моральний ризик через обмеження сум, що підлягають страхуванню.

7. Тому що процентні ставки по отриманих позичках, як правило, нижчі у банках, ніж у фінансових компаніях.

9. Тому що ви не хочете платити комісійні. По безкомісійних фондах — дешевше, ніж по комісійних, котрі вимагають свій процент.

11. Урядові гарантії надання позичок могли б бути дуже дорогими, тому що, як і будь-який вид страхування, ці гарантії вели б до морального ризику. Оскільки банки та інші інститути, що надають позички, не зазнавали б жодних збитків у зв’язку з невиконанням зобов’язань по поверненню позички, то в них було б мало стимулів не надавати нена­дійних позичок. Зрештою, збитки для уряду могли б становити великі суми, як це було нещодавно.

13. Ні. Інвестиційні банки є ризиковим бізнесом. Якщо інвестиційний банк не може продати цінний папір за гарантованою фірмі-емітенту ціною, то він може зазнавати великих збитків.

15. Недопущення банків до страхування цінних паперів обмежує коло їхніх конкурентів. Отже, можна одержувати більші прибутки.

Розділ 13

1. Фінансові інновації приводяться в рух гонитвою за прибутками. Іншими словами, пожадливістю. Оскільки фінансові інновації звичайно сприят­ливо позначаються на економічному житті, то жадібність може розгля­датися як позитивна сила в нашому суспільстві.

3. Ви можете продати угоду, за якою постачаються тримісячні CD або векселі Державної скарбниці через дев’ять місяців. Коли процентна ставка зросте, то ціна вашої угоди зменшиться, і прибутки, що ви заробите, нейтралізують вищі процентні платежі по вашій позичці.

5. Можливо, ні, бо витрати обслуговування цих кредитних картонок не були б такими високими, що дозволило б банкам заробляти на них прибутки.

7. Правильно. Банки збільшили їхні позички на ринку євродоларів, тому цей ринок зростав швидше. Це дозволило банкам уникати обмежень по мобілізації коштів, що випливали з регулювання Q, і набуті на ринку євродоларів кошти початково не підпадали під резервні вимоги.

9. Не дуже. Чистим результатом банківського регулювання Q, що, як пе­редбачалося, допомагає спрямувати кошти на ринок заставних, є те, що тепер для інститутів, що випускають заставні, мобілізувати кошти важче. Далі ці кошти можна було б надавати у позичку як заставні. Крім того, регулювання, що обмежує ощадні каси у наданні позичок під нерухоме майно, могло б підірвати здоровий стан фінансових інститутів такою мірою, що вони зрештою не могли б надавати потрібну кількість позичок під нерухоме майно.

11. Якби ФРС виплачувала процентну ставку zp_cd по резервах, то податок на депозити, що накладається резервними вимогами, зменшився б до {i - iFed) ? Td- Результат нижчого податку по депозитах був би той, що банки могли б платити вищу процентну ставку по депозитах, що зробило б їх більш конкурентоспроможними з фондами грошового ринку. Вклад­ники тепер вважали б депозити привабливішими стосовно фондів гро­шового ринку, тому депозити зростали б, а фонди грошового ринку зменшувалися б.

13. Якби інфляція стала мінливішою, то процентні ставки також могли б стати мінливішими, і ризик, що пов’язаний з процентною ставкою, збільшився б.

15. Якби максимальні процентні ставки регулювання Q були відновлені, то банки не були б здатні конкурувати так ефективно за кошти, і це спричиняло б потік коштів з банків у взаємні фонди грошового ринку. Крім того, це стимулювало б ринок комерційних паперів, тому що банки намагалися б тоді мобілізувати кошти через свої холдингові компанії, що випускають комерційні папери, по яких немає максимальних про­центних ставок.

Розділ 14

1. Помилково. Запаси готівки банку уже враховані як резерви. Тому вкла­дення їх у ФРС залишає резерви банку незмінними.

3. Резерви у Першому національному банку залишаються незмінними, як показують наведені Т-рахунки:

5. Т-рахунки такі ж, як у параграфі «Створення депозитів» (підпункти «Безфіліальний банк» і «Банківська система»), за винятком того, що всі цифри множаться на 10 000 (тобто замість 100 дол. стає 1 млн. дол.). Чистий результат полягає в тому, що чекові вклади збільшаться на 10 млн. дол.

7. Купівля ФРС облігацій на 1 млн. дол. збільшує резерви у банківській системі на 1 млн. дол., і загальне збільшення чекових депозитів становить 10 млн. дол. Той факт, що банки радше купують цінні папери, ніж надають позички за свої надлишкові резерви, не має значення в процесі багаторазового створення депозитів.

9. Резерви у банківській системі впали на 1000 дол., і відбувся процес багаторазового зменшення депозитів, що зменшило чекові депозити на 10 000 дол.

11. Обсяг чекових депозитів зменшується на 50 млн. дол. Т-рахунок бан­ківської системи у стані рівноваги такий:

Розділ 15

2. Резерви є незмінними, але грошова маса зменшується на 2 млн. дол., що показано таким Т-рахунком:

4. Невизначено. Як показує формула у рівнянні 15.4, якщо сума т + {ER∕D} більша за одиницю, то мультиплікатор грошей може бути меншим за одиницю. Проте на практиці {_jER∕D} є таким малим, що сума т + {ER∕D} менша за одиницю, і грошовий мультиплікатор більший за одиницю.

6. Пропозиція грошей різко зменшилася, бо коли коефіцієнт {C∕D} зріс, то відбулося переміщення від одного компонента пропозиції грошей (чекові депозити), з більшим мультиплікаційним розширенням, до іншого (готівка), з меншим розширенням. Сума багаторазового збільшення де­позитів зменшилася, що призвело до зменшення пропозиції грошей.

8. У цьому випадку відбувається переміщення від одного компонента про­позиції грошей (чекових депозитів), з меншим багаторазовим розширен­ням, до іншого (дорожніх чеків), з більшим багаторазовим розширенням депозитів. Отже, мультиплікація депозитів розширюється, і пропозиція грошей збільшується.

10. Так, адже немає резервних вимог по строкових депозитах. Переміщення від чекових депозитів (з меншим мультиплікаційним розширенням) до строкових депозитів (з більшим мультиплікаційним розширенням) збіль­шує сумарну кількість депозитів і збільшує М2. З іншого боку, якби резервні вимоги були рівними для обох видів депозитів, то вони обидва зазнали б багаторазового розширення на однакову величину, і перемі­щення від одного виду депозитів до іншого не справило б впливу на М2. Отже, якби контроль за М2 поліпшився, то випадкові переміщення від строкових депозитів до чекових депозитів або навпаки не впливали б на М2.

12. І купівля ФРС на 100 млн. дол. облігацій (що розширює грошову масу), і зменшення ге (що збільшує суму мультиплікованого розширення і збільшує значення мультиплікатора грошей) ведуть до збільшення про­позиції грошей.

14. Продаж ФРС на 1 млн. дол. облігацій зменшує грошову масу на 1 млн. дол., а зменшення дисконтних позичок зменшує грошову масу ще на 1 млн. дол. Підсумкове зменшення на 2 млн. дол. грошової маси веде до зменшення пропозиції грошей.

Розділ 16

2. Зростання процентних ставок у фазі піднесення збільшує вартість на­громадження надлишкових резервів і посилює стимули до позичок у ФРС. Отже, коефіцієнт {ER∕D} падає, що збільшує суму резервів, яка наявна для підтримки чекових депозитів. Обсяг дисконтних позичок збільшується, що розширює грошову масу. Результатом є більша про­позиція грошей у фазі піднесення. Так само, коли процентні ставки знижуються у фазі спаду, то пропозиція грошей також має схильність падати, тому що {ER∕D} зростає: обсяг дисконтних позичок зменшується.

4. Використання депозитів для незаконних ділових операцій більше не тягнуло б небезпеки бути покараним. Сподіваний доход по чекових депозитах стосовно готівки, отже, зростав би, і відношення «готівка— чекові депозити» зменшувалось би.

6. Оскільки еластичність готівки за майном є нижчою, ніж чекових депо­зитів, то попит на готівку зростатиме меншою мірою, ніж попит на чекові депозити, і відношення «готівка—чекові депозити» зменшувати­меться.

8. Коефіцієнт {ER∕D} зріс би, тому що надлишкові резерви тепер були б привабливішими для нагромадження, адже давали б процент.

10. Зростання темпу сподіваної інфляції збільшило б процентні ставки (через ефект Фішера), що, в свою чергу, спричинило б падіння норми {ER∕D} і збільшення обсягу дисконтних позичок. Як передбачає відповідь на завдання 2, результатом стало б збільшення пропозиції грошей.

12. Пропозиція грошей впала б, якби дисконтне віконце було ліквідоване. Банки потребували б нагромадження більших сум надлишкових резервів, і було б менше резервів для підтримки депозитів. Більше того, скасування операцій по дисконту зменшило б обсяг дисконтних позичок, що також викликало б зменшення грошової маси і пропозиції грошей.

14. Крок Конгресу міг би спричинитися до збільшення підробки чеків, що вело б до зростання втрат власників чекових рахунків. Сподіваний доход по чекових депозитах стосовно готівки впав би: відношення «готівка — чекові депозити» зросло б. Оскільки тепер простежувалася б тенденція розширення використання готівки, не супроводжувана багаторазовим розширенням депозитів, то загальна мультиплікація депозитів знизилася б, і пропозиція грошей зменшилася б.

Розділ 17

1. Внаслідок традиційної ворожості американців до центрального банку і централізованого управління, система дванадцяти регіональних банків була заснована для розпорошення влади серед регіональних ланок.

3. Як і Конституція СІЛА, Федеральна резервна система, заснована від­повідним законом, має багато стримувань і противаг і є особливим інститутом США. Здатність дванадцяти регіональних банків впливати на дисконтну політику розглядається як противага централізованій владі Ради керуючих, саме так, як права штатів є противагою для центра­лізованої влади федерального уряду. Стаття, згідно з якою існує три види директорів (А, В і С), що представляють різні групи (професійних банкірів, ділових людей і громадськість),— це ще одна противага для запобігання диктату будь-якої групи ФРС. Незалежність ФРС від фе­дерального уряду і заснування федеральних резервних банків як акці­онерних інститутів також мало на меті дальше обмеження державної влади над банківською справою.

5. Рада керуючих встановлює резервні вимоги і облікову ставку. ФОМС спрямовує операції на відкритому ринку. Проте на практиці ФОМС допомагає розв’язувати питання про резервні вимоги і облікову ставку.

7. Рада керуючих здобула владу за рахунок обмеження впливу регіональ­них федеральних резервних банків. Ця зростаюча централізація влади є загальною тенденцією, що властива американському уряду. Проте у випадку ФРС це було природним наслідком того, що ФРС стала відпо­відальною за забезпечення стабільної економіки. Відповідальність вима­гала більш централізованого управління монетарною політикою — роль, що з роками закріпилася за Радою керуючих і ФОМС, який контро­люється Радою.

9. Загроза, що Конгрес здобуде більший контроль над фінансами і бюджетом ФРС.

11. Помилково. Максимізація чийогось добробуту не виключає альтруїзму. Функціонування заради суспільних інтересів є однією з цілей ФРС. Теорія бюрократичної поведінки тільки вказує на той факт, що інші цілі, такі, як максимізація влади, також впливають на прийняття ФРС рішень.

13. Помилково. ФРС до цього часу підпорядковується політичному тиску, бо Конгрес може прийняти закон, що обмежує владу ФРС. Якщо ФРС функціонує незадовільно, то Конгрес може зробити ФРС відповідальною, приймаючи небажані для ФРС закони.

Розділ 18

2. В обох випадках грошова маса зменшується до 200 млн. дол. Т-рахунки при продажу облігацій банкам виглядають таким чином:

Т-рахунки при продажу облігацій приватним інвесторам виглядають так:

5. ФРС не зможе доставити чеки для оплати до Каліфорнії банкам так швидко, як це звичайно буває, тому «флоут» зростатиме. Як показують Т-рахунки в тексті, це призведе до розширення грошової маси.

7. Коли підрядники отримують 100 млн. дол. від ФРС для нового будів­ництва, то вони покладуть свої чеки у місцеві банки. Підсумкові Т-ра­хунки для ФРС і місцевих банків такі:

Результат полягає в тому, що резерви, а отже, і грошова маса, зростуть на 100 млн. дол.

9. Оскільки Державна скарбниця здатна краще прогнозувати, коли їй потрібно робити платежі, вона має тримати певну суму депозитів у ФРС. Результатом зменшення депозитів Державної скарбниці у ФРС стало б зростання резервів, а отже, і грошової маси (див. у підручнику четвертий Т-рахунок у параграфі про депозити Державної скарбниці у ФРС).

11. Коли дефіцит у сумі 200 млн. дол. фінансується продажем облігацій населенню або банкам, то грошова маса залишається незмінною. Проте коли облігації продаються ФРС, то грошова маса зросте на 200 млн. дол. Т-рахунки є такими ж, як у підпунктах: «Фінансування через борги (А-облігаці'і)» і «Фінансування через емісію грошей (АМВ)».

13.На грошову масу немає потреби впливати, тому що ФРС не просять допомогти Державній скарбниці фінансувати дефіцит шляхом купівлі облігацій Державної скарбниці. Проте, коли дефіцити викликають зрос­тання процентних ставок і ФРС намагається запобігти вищим процентним ставкам шляхом купівлі облігацій, то більший дефіцит може вести до більшої грошової маси. Зменшення дефіциту з 200 млрд. дол. до 100 млрд. дол. могло б викликати менше зростання грошової маси, ніж відбулося б у протилежному випадку.

Розділ 19

1. Хуртовина спричинить збільшення «флоуту», що збільшить грошову масу. Для нейтралізації цього впливу керуючий здійснюватиме захисний продаж на відкритому ринку.

3. Як ми бачили у розділі 18, коли депозити Державної скарбниці у ФРС зменшуються, то грошова маса зростає. Для нейтралізації цього зростання керуючий повинен здійснювати продаж на відкритому ринку.

5. Це означає, що обсяг захисних операцій на відкритому ринку більший, ніж динамічних операцій, бо угоди зі зворотним викупом використову­ються головним чином для проведення захисних операцій по нейтралі­зації тимчасових змін у грошовій масі.

7. Грошова маса і пропозиція грошей мають збільшитися. Банки повинні позичати за нижчою обліковою ставкою, а потім отримані суми надавати в позику за вищою процентною ставкою. Отже, банки зароблятимуть прибуток на кожному доларові, позиченому у ФРС. Тому вони продо­вжуватимуть необмежено позичати, що, в свою чергу, збільшуватиме необмежено грошову масу.

9. Це твердження неправильне. Федеральна корпорація страхування де­позитів не мала б успіху в усуненні банківської паніки без надання ФРС дисконтних позичок банкам, що опинилися в скрутному становищі, щоб не допустити поширення банкрутств банків.

11. Звичайно, ні. Найчастіше зменшення ФРС облікової ставки відбувається тому, що впали ринкові процентні ставки і ФРС не хоче, щоб облікова ставка відірвалася надто далеко від ринкових ставок. Отже, падіння в обліковій ставці часто нічого не говорить про майбутній напрям політики ФРС.

13.Ліквідація дисконтування (надання дисконтних позичок) забезпечила б жорсткіший контроль над пропозицією грошей, адже стало б неможливим коливання в обсязі дисконтних позичок. З іншого боку, пропозиція прив’язати облікову ставку до ринкових процентних ставок могла б стати бажанішим кроком, тому що ФРС все ще могла б виконувати свою роль кредитора останньої надії.

15. Операції на відкритому ринку більш гнучкі, оборотні (працюють у напрямі збільшення і зменшення) і швидші в проведенні, ніж два інших інстру­менти. Політика облікової ставки гнучкіша, оборотна і швидше реалі­зується, ніж зміна резервних вимог, але вона менш результативна, ніж інші два види інструментів.

Розділ 20

1. Твердження неправильне. Певний рівень безробіття вигідний для еко­номіки. Наявність вакантних робочих місць очевидно означає, що робітник знайде потрібну роботу, а підприємець — знайде потрібного для цього місця робітника.

3. Правильно. У такому економічному світі досягнення завдання з пропозиції грошей означало б, що ФРС буде досягати і завдання з процентних ставок, або навпаки. Отже, ФРС могла б проводити політику одночасного досягнення обох завдань — і з пропозиції грошей, і з процентних ставок.

5. ФРС може контролювати процентну ставку по тримісячних векселях Державної скарбниці через купівлю і продаж їх на відкритому ринку. Коли ставка по векселях зростає понад цільовий рівень, то ФРС повинна купувати векселі, що підносило б їхню ціну і звужувало б процентну ставку до її цільового рівня. Так само, коли ставка по векселях падає нижче наміченого цільового рівня, то ФРС продавала б векселі, щоб підвищити процентну ставку до цільового рівня. Як результат, операції на відкритому ринку, звичайно, впливали б на пропозицію грошей і примушували б її змінюватися. Отже, ФРС відмовлялася б від контролю над пропозицією грошей, щоб досягати завдання з процентних ставок.

7. Не обов’язково. Хоча номінальні процентні ставки вимірюються точніше і швидше, ніж пропозиція грошей, реальна процентна ставка, як змінна, очевидно, більше хвилює творців політики. Через те що вимірювання реальних процентних ставок вимагає оцінок інфляції, неправильно, що реальні процентні ставки вимірюються точніше і швидше, ніж пропозиція грошей. Завдання з процентних ставок, отже, не обов’язково кращі, ніж завдання з пропозиції грошей.

9. Оскільки ФРС не позичала банкам, що перебували в тяжкому фінан­совому становищі протягом цього періоду, відбулося банкрутство великої кількості банків, яке вело до падіння пропозиції грошей, коли вкладники збільшували свої запаси готівки стосовно депозитів і банки збільшили свої надлишкові резерви для захисту себе від вилучення вкладів. Як показує наша модель пропозиції грошей, що викладена в розділах 14 — 16, ці рішення банків і вкладників вели до різкого зменшення пропозиції грошей.

11. Коли економіка вповзає у спад, то процентні ставки звичайно падають. Якщо ФРС націлюється на процентні ставки, то вона намагається за­побігти падінню процентних ставок шляхом продажу облігацій. Це знижує ціни облігацій і підвищує процентні ставки до номінального рівня. Продаж на відкритому ринку тоді вів би до падіння грошової маси і пропозиції грошей. Падіння процентних ставок також спричинило б зростання надлишкових резервів, обсяг дисконтних позичок упав би, і зросли б вільні резерви. При завданні з вільних резервів ФРС вважала б моне­тарну політику дешевою і проводила б звужувальну монетарну політику. Отже, і завдання з процентної ставки, і з вільних резервів є незадо­вільними, тому що обидва можуть вести до нижчого темпу зростання пропозиції грошей під час рецесії, саме тоді, коли ФРС не хотіла б уповільнення зростання пропозиції грошей.

13. Завдання з позичених резервів створюватиме менші коливання у фе­деральній резервній ставці. Коли федеральна резервна ставка зростає при завданні з позичених резервів, то ФРС запобігає тенденції зростання дисконтного позичання шляхом купівлі облігацій для зниження процен­тних ставок. Результатом є менші коливання у федеральній резервній ставці при завданні із взятих у позичку резервів.

15. Насправді ФРС може віддати перевагу скоріше контролю над процен­тними ставками, ніж пропозиції грошей, адже вона бажає уникнути конфлікту з Конгресом, що може статися при зростанні процентних ставок. ФРС може також вважати, що процентні ставки — фактично кращий орієнтир того, що може статися з діловою активністю.

Розділ 21

2. Помилково. Хоча слабка валюта здорожчує іноземні товари або подорожі за кордон, вона може допомогти національній економіці. Вітчизняні товари стають дешевшими відносно іноземних товарів, і попит на товари віт­чизняного виробництва зростає. Результуючий вищий продаж виробів національної економіки може вести до вищої зайнятості, сприятливо впливаючи на економіку в цілому.

4. З цієї теорії випливає, що вартість французького франка впаде на 5 % відносно долара.

6. Не дивлячись на те, що рівень цін в Японії зріс щодо рівня цін у США і єна подорожчала, збільшення японської продуктивності відносно аме­риканської продуктивності дозволило японцям продовжувати продаж своїх товарів з прибутком навіть за високої вартості єни.

8. Фунт стерлінгів знецінюється, але падіння є більшим у короткостроко­вому періоді, ніж у довгостроковому. Для прикладу розгляньмо Вели­кобританію. Зростання пропозиції грошей призводить до вищого рівня цін у Великобританії у довгостроковому періоді, що веде до вищого сподіваного майбутнього обмінного курсу. Як результат, сподіване зне­цінення фунта стерлінгів збільшує прогнозований доход по іноземних депозитах, переміщуючи RET? праворуч. Зростання пропозиції грошей знижує процентну ставку по депозитах у фунтах стерлінгів у корот­костроковому періоді, що переміщує RET^s" ліворуч. Наслідком у корот­костроковому періоді є нижчий рівноважний валютний курс. Проте в довгостроковому періоді процентна ставка у Великобританії повертається до її попереднього значення, і RET^s" переміщується назад у вихідне положення. Валютний курс зростає певного мірою, хоча все ще зали­шається нижчим від його вихідного значення.

10. Долар буде знецінюватися. Збільшення номінальних процентних ставок при зменшенні реальних процентних ставок означає збільшення споді­ваного темпу інфляції. Це викликає прогнозоване знецінення долара, що є більшим, ніж зростання внутрішньої процентної ставки. Як ре­зультат, сподіваний доход на іноземні депозити зросте більшою мірою, ніж сподіваний доход на внутрішні доларові депозити. RET? переміщу­ється праворуч більше, ніж RET, тому рівноважний валютний курс впаде.

12. Долар знецінюється. Зрослий попит на імпортні товари знижуватиме сподіваний майбутній валютний курс і матиме своїм наслідком прогно­зоване подорожчання іноземної валюти. Вищий результуючий сподіваний доход на іноземні депозити переміщує криву RET? праворуч, і рівноважна

процентна ставка падає.

14. Купівля доларів передбачає продаж іноземних активів, що означає змен­шення валютних резервів. Проте нейтралізуюча купівля на відкритому ринку означає, що грошова маса і пропозиція грошей залишаться не­змінними. Якщо доларові та іноземні депозити є досконалими замінни­ками тоді немає впливу на валютний курс, бо ані крива RET?, ані крива RET* не переміщуються, і немає змін пропозиції грошей. Якщо доларові та іноземні депозити не є досконалими замінниками, то не простежу­ватиметься впливу на валютний курс, якщо купівля долара веде до зменшення ризикової премії на нагромаджені долари. Тоді RET? + δ переміщується праворуч, і рівноважна процентна ставка зростає; про­тилежна ситуація відображена на графіку 21.9.

Розділ 22

2. Оскільки інші країни часто втручаються у функціонування зовнішніх валютних ринків тоді, коли Сполучені Штати мають пасивний платіжний баланс, запаси валютних резервів США не змінюються. Коли Нідерланди, з іншого боку, мають пасивний платіжний баланс, то вони повинні втручатись у функціонування зовнішнього валютного ринку, купуючи гульдени, що веде до зменшення валютних резервів голландців.

4. Два франки за долар.

6. За Бретон-вудською системою, біржові гравці знали, що вони не можуть зазнати втрат, коли почнеться спекулятивна атака. Якщо вони продавали центральному банку свою валюту, то центральний банк скуповував її, втрачаючи валютні резерви. Коли центральний банк вичерпував валютні резерви, то йому фактично доводилося визнати знецінення валюти, і біржові гравці багатіли. У системі керованого плавання центральний банк може дозволити коливання курсу його валюти, і, отже, біржові гравці не можуть продовжити продаж центральному банку його валюти з надією, що вона скоро знеціниться.

8. Великий активний надлишок платіжного балансу може потребувати від країни фінансування цього надлишку продажем її валюти на зовнішньому валютному ринку. Отже, країна збільшує валютні резерви. Результат полягає в тому, що центральний банк поставатиме більше своєї валюти населенню, і грошова маса зросте. Як результат, зростання пропозиції грошей може викликати зростання рівня цін, що призведе до вищого темпу інфляції.

10. Країни можуть проводити звужувальну монетарну політику, коли ви­рішать втручатися у функціонування зовнішнього валютного ринку, і купуватмуть свою валюту для фінансування дефіциту платіжного ба­лансу. Результат полягає в тому, що втрачаються валютні резерви, і грошова маса цих країн зменшується, що веде до зменшення пропозиції грошей.

12. Коли інші країни купують долари США для підтримання курсів їхніх валют стосовно долара США у зв’язку з великим дефіцитом платіжного балансу, то вони здобувають валютні резерви, і їхня грошова маса збільшується. Як наслідок, пропозиція грошей у цих країнах зростає швидше, що веде до вищих темпів інфляції у всьому світі.

14. У цій системі немає прямих впливів на пропозицію грошей, бо не існує інтервенцій центральних банків у режимі чистого вільного плавання валютних курсів. Отже, змін у валютних резервах, які впливають на грошову масу, не відбувається. Проте на монетарну політику можуть впливати зовнішні валютні ринки, бо керівні грошово-кредитні установи можуть схилятися до маніпулювання валютними курсами шляхом зміни пропозиції грошей і процентних ставок.

Розділ 23

1. Швидкість обігу грошей у 1992 р., 1993 р. та 1994 р. приблизно становить 10, 11 та 12 відповідно. Зростання темпу швидкості обігу грошей при­близно 10 % на рік.

3. Номінальний ВНП зменшується приблизно на 10 %.

5. Рівень цін зростає у чотири рази.

7. Неправильно. Ці два підходи відрізняються тим, що підхід Фішера виключає будь-який можливий вплив процентних ставок на попит, в той час як кембріджський не виключає.

9. Попит на гроші зменшився б. Люди ймовірно більшою мірою очікува­тимуть падіння процентних ставок і, отже, сподіватимуться на зростання курсів облігацій. Збільшення сподіваного доходу на облігації стосовно грошей означатиме тоді, що люди потребуватимуть менше грошей.

11. Грошові залишки повинні в середньому становити половину місячного доходу Гранта, бо він не купуватиме облігацій, оскільки володіння ними тягло б за собою додаткові посередницькі витрати і не забезпечувало б йому будь-якого доходу у формі процента.

14. Правильно. Оскільки облігації є ризиковішими, ніж гроші, то не схильні до ризику люди ймовірно хотітимуть володіти і грішми, і облігаціями.

15. У кейнсіанському підході швидкість обігу грошей є непрогнозованою величиною, бо процентні ставки, які коливаються в значному інтервалі, впливають на попит на гроші і, отже, на швидкість обігу грошей. Крім того, аналіз Кейнса означає, що коли прогнози щодо «нормального» рівня процентних ставок зміняться, то зміниться й попит на гроші. Оскільки Кейнс вважав, що зміни в цих сподіваннях неможливо прогнозувати, попит на гроші і швидкість обігу грошей прогнозувати також неможливо. Фрідман, з іншого боку, розглядає попит на гроші як стабільний. Він переконаний, що зміни у процентних ставках мають тільки незначні впливи на попит на гроші, і його позиція полягає в тому, що попит на гроші і, отже, швидкість обігу грошей є прогнозованими величинами.

Розділ 24

2. Компанії скорочують виробництво, коли їхні непланові інвестиції у то­варно-матеріальні запаси є більшими від нуля, бо вони виробляють більше, ніж можуть продати. Якщо компанії не скоротять виробництво, то зменшаться їхні прибутки, адже збільшуються небажані запаси, нагромаджувати і фінансувати які є невигідною справою.

4. Рівноважний рівень обсягу виробництва є 1500. Коли планові інвестиційні видатки падають на 100, то рівноважний рівень обсягу виробництва зменшується на 500, до 1000.

6. Ніщо. Збільшення на 100 млрд. дол. планових інвестиційних видатків цілком нейтралізується зменшенням на 100 млрд. дол. автономних спо­живчих видатків, і автономні видатки, і сукупний обсяг виробництва залишаться незмінними.

8. Рівноважний обсяг виробництва 2000 має місце на перетині лінії 45°, лінії У = Y^ad і функції сукупного попиту, У““ = C + I + G = 500 + 0,75У. Якщо урядові видатки зростуть на 100, рівноважний обсяг ви­робництва збільшиться на 400, до 2400.

10. Податки потрібно зменшити на 400 млрд. дол., бо збільшення обсягу виробництва для T дол. зменшення податків є T дол. Іншими словами, це зменшення дорівнює зміні в автономних видатках (тре ? Т) ? мультиплікатор [1/(1 - тре)] = тре ? T ? 1/(1 - тре) = 0,5T ? 1/(1 - 0,5) = 0,5T∕0,5 = Т.

12. Зростати. Падіння в автономних видатках внаслідок збільшення податків є завжди меншим, ніж зміна в податках, адже гранична схильність до споживання менша ніж одиниця. З іншого боку, автономні видатки зростають один до одного зі зміною в автономних споживчих видатках. Отже, якщо податки і автономні споживчі видатки зростають на однакову величину, то автономні видатки повинні збільшитися, і сукупний обсяг виробництва також збільшиться.

14. Коли сукупний обсяг виробництва зменшується, то попит на гроші падає, що переміщує криву попиту на гроші ліворуч і викликає падіння рів­новажної процентної ставки. Оскільки рівноважна процентна ставка падає, коли обсяг виробництва зменшується, то існує пряма залежність між сукупним обсягом виробництва і рівноважною процентною ставкою, і крива LM піднімається вгору.

Розділ 25

2. Коли інвестиційні видатки різко зменшилися, то функція сукупного попиту у кейнсіанському хресті перемістилася вниз, що вело до нижчого рівноважного обсягу виробництва за будь-якої процентної ставки. Па­діння рівноважного обсягу виробництва за будь-якої процентної ставки означає, що крива IS перемістилася ліворуч.

4. Неправильно. Надлишковий попит на гроші можна усунути також па­дінням сукупного обсягу виробництва, що зменшує попит на гроші і повертає його до рівноваги з пропозицією грошей.

6. Модель ISLM дає такий самий результат. Зменшення податків переміщує криву IS праворуч, в той час як дорогі гроші переміщують криву LM ліворуч. Процентна ставка на перетині нових кривих IS та LM є обо­в’язково вищою, ніж початкова рівноважна ставка, і сукупний обсяг виробництва може бути більшим.

8. Факти свідчать, що завдання з процентної ставки є кращим, ніж завдання з пропозиції грошей. Причина полягає в тому, що нестабільний попит на гроші збільшує нестабільність кривої LM стосовно кривої IS і, як зазначається в підручнику, «саме тому завданню з процентних ставок надають перевагу над завданням з пропозиції грошей».

10. Вплив на криву сукупного попиту невизначений. Зростання в урядових видатках перемістило б криву IS праворуч, збільшуючи рівноважний обсяг виробництва для даного рівня цін. З іншого боку, зменшення пропозиції грошей перемістило б криву LM праворуч, що зменшило б рівноважний обсяг виробництва для даного рівня цін. У залежності від того, який з цих двох впливів на рівноважний обсяг виробництва є сильнішим, крива сукупного попиту може переміщуватися або праворуч, або ліворуч.

12. Жодного впливу. У цьому випадку крива LM була б вертикальною. Це означає, що збільшення урядових видатків і переміщення праворуч IS не вело б до вищого сукупного обсягу виробництва, а тільки до зростання процентної ставки. Для кожного рівня цін рівноважний обсяг виробництва залишався б однаковим, і крива сукупного попиту не переміщувалася б.

14. Збільшення чистого експорту переміщує криву IS праворуч, а рівно­важний рівень процентних ставок і сукупний обсяг виробництва зрос­тають.

Розділ 26

2. Оскільки положення кривої сукупного попиту (PY) не змінюється, коли номінальний доход є незмінним, то твердження Фрідмана означає, що положення кривої сукупного попиту повністю визначається кількістю грошей. Це вмонтовується у монетаристську криву сукупного попиту. Ця крива переміщується тільки тоді, коли пропозиція грошей змінюється.

4. Кейнсіанська крива сукупного попиту переміщується, бо зміна «життєс- прийняття» викликає зміну споживчих видатків, які, в свою чергу, викликають зміну величини попиту на сукупний обсяг виробництва за кожного рівня цін. За монетаристським підходом, з іншого боку, зміна «життєсприйняття» мала б невеликий вплив на швидкість обігу грошей, і сукупні видатки (PY) залишаються незмінними. Отже, крива сукупного попиту не переміщується.

6. Правильно. За визначених незмінних витрат виробництва фірми можуть заробляти вищі прибутки шляхом розширення виробництва, коли ціни вищі. Поведінка, що орієнтується на одержання максимального прибутку з боку фірм, отже, веде до збільшення виробництва, коли ціни вищі.

9. Крива сукупного попиту переміщувалась би праворуч, бо витрати ви­робництва впали б.

10. Різке зменшення інвестиційних видатків у роки «великої депресії» змен­шило величину попиту на обсяг виробництва за кожного рівня цін і перемістило криву сукупного попиту ліворуч. На схемі сукупного попиту та пропозиції рівноважні рівень цін і сукупний обсяг виробництва тоді впали б. Це пояснює падіння сукупного обсягу виробництва і рівня цін, що мало місце під час «великої депресії».

12. І зростання пропозиції грошей, і зменшення подоходних податків збіль­шило б величину попиту на обсяг виробництва за кожного рівня цін і тому переміщувало б криву сукупного попиту праворуч. Перетин кривої сукупного попиту та кривої сукупної пропозиції був би на вищому рівні і обсягу виробництва, і рівня цін у короткостроковому періоді. Проте у довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції переміщувалася б ліворуч, залишаючи обсяг виробництва на його природному рівні, а рівень цін був би навіть вищим.

14. Оскільки товари коштували б дорожче, то національний податок з обороту збільшив би витрати виробництва, і крива сукупної пропозиції переміщувалась би ліворуч. Перетин кривої сукупної пропозиції з кривою сукупного попиту відбувався б тоді за вищого рівня цін і нижчого рівня сукупного обсягу виробництва. Сукупний обсяг виробництва впав би, а рівень цін зріс би.

Розділ 27

4. Структурний модельний доказ забезпечує точнішу оцінку того, який автомобіль виробляється краще. Цей доказ пояснює, чому одна модель автомобіля є кращою за іншу, виходячи з того, як кожна модель авто­мобіля виробляється. Запитання до власників, як часто їхнім автомобілям потрібен ремонт, веде до скороченого формального доказу. Цей доказ виявляє тільки зв’язок надійності з виробником автомобіля.

5. Не обов’язково. Якщо власники автомобілів «GM» змінюють мастило частіше, ніж власники «Ford», то автомобілі «G-М» мали б кращі показ­ники по ремонту, навіть коли вони не є надійнішими автомобілями. У цьому випадку саме третій фактор (частота зміни мастила) веде до кращих експлуатаційних характеристик для автомобілів «GM».

6. Не обов’язково. Хоча мотор «Ford» міг би складатися краще, ніж мотор «GM», решта частин автомобіля «GM» могла б вироблятися краще, ніж «Ford». Результат був би тим, що автомобіль «GM» надійніший за «Ford».

8. Якби ФРС мала завдання з процентних ставок, то збільшення обсягу виробництва, що підвищує процентні ставки, могло б змусити ФРС купувати облігації і підвищувати їхню ціну, щоб повернути процентні ставки назад до їхнього нижчого цільового рівня (див. розділ 6). Результат цих купівель на відкритому ринку полягав би в тому, що збільшення обсягу виробництва зумовило б збільшення грошової маси і, отже, збіль­шення пропозиції грошей. Крім того, збільшення обсягу виробництва і процентних ставок спричинило б зменшення вільних резервів (оскільки надлишкові резерви зменшились би і обсяг дисконтних позичок зріс би). Якщо ФРС має завдання з вільних резервів, то збільшення обсягу сукупного виробництва тоді змусило б ФРС збільшити пропозицію гро­шей, бо вона вважала б, що гроші є дорогими.

10. Монетарне™ продовжували вдосконалення їхніх малих формальних мо­делей зі складнішими статистичними методиками. Одним із результатів цього вдосконалення стала модель Сент-Луїса. Кейнсіанці почали шукати передавальний механізм монетарної політики, якого вони, можливо, не брали до уваги. їхні пошуки досягнули найвищої точки в моделюванні (наприклад, модель MPS).

12. Помилково. Монетарна політика може впливати на курси акцій, що впливає на q Тобіна і, отже, впливає на інвестиційні видатки. Крім того, монетарна політика може впливати на доступність кредиту, що може також впливати на інвестиційні видатки.

14. Існують три механізми, що позначаються на споживчих видатках. Пер­ший: зростання пропозиції грошей знижує процентні ставки і зменшує витрати на фінансування купівлі товарів тривалого користування, внас­лідок чого споживчі тривалі видатки зростають. Другий: зростання про­позиції грошей спричиняє зростання курсів акцій і багатства, що веде до більших життєвих ресурсів для споживачів і стимулює останніх до збільшення їхнього споживання. Третій: зростання пропозиції грошей спричиняє зростання курсів акцій та вартості фінансових активів, що також зменшує ймовірність настання в людей фінансових труднощів. Тому люди витрачають більше на споживчі товари тривалого користу­вання.

Розділ 28

2. Оскільки гіперінфляція є прикладом, в якому зростання пропозиції гро­шей є екзогенною подією, той факт, що гіперінфляція має місце, коли темп зростання кількості грошей високий, є вагомим доказом того, що високий темп зростання грошей викликає інфляцію.

4. Помилково. Хоча спроба робітників нав’язати свій рівень заробітної плати може вести до інфляції, якщо уряд прагне досягнути високого рівня зайнятості, інфляція на сьогодні є грошовим явищем, бо вона не може початися без політики, що ставить собі за мету високий рівень зайнятості.

6. Правильно. Якщо тимчасовий бюджетний дефіцит фінансувався за до­помогою емісії грошей, то це може вести до разового переміщення кривої сукупного попиту праворуч і, отже, до разового збільшення рівня цін. Проте у випадку зникнення бюджетного дефіциту більше немає підстав для переміщення кривої сукупного попиту. Таким чином, тимчасовий дефіцит не може вести до безперервного переміщення праворуч кривої сукупного попиту і, отже, не може індукувати інфляцію, тобто безпе­рервне зростання рівня цін.

8. Правильно. Заперечення монетаристів щодо активістської політики не було б більше таким серйозним. Крива сукупного попиту могла б швидко переміщуватися до ADz на графіку 28.10, і економіка переміщувалась би швидко до точки 2, бо крива сукупної пропозиції не мала б часу на переміщення. Ситуація дуже мінливого рівня цін та обсягу виробництва не реалізувалася б, що робило б активістську політику бажанішою.

10. Правильно, якщо прогнози щодо політики впливають на процес вста­новлення заробітної плати. У цьому випадку робітники і фірми, очевидно, намагатимуться нав’язати свої рівні заробітної плати і цін, бо вони знають, що коли вчинять так, провокуючи безробіття, то уряд прово­дитиме стимулювальну політику для усунення безробіття. Отже, втрати від нав’язування свого рівня цін є нижчими. Тому і робітники, і фірми будуть напевно діяти саме так.

12. Правильно. Якщо сподівання щодо політики не мають впливу на криву сукупної пропозиції, тоді інфляція, що зумовлюється витратами, буде розвиватися напевно менше, коли урядовці проводять активістську по­літику зайнятості. Крім того, якщо сподівання щодо політики не мають значення, тоді проведення неактивістської політики, яка не спрямована на підвищення зайнятості, не матиме прихованої вигоди, яка полягає в тому, що робітники менше нав’язуватимуть свій рівень заробітної плати і не створюватимуть безробіття. Отже, випадок для активістської полі­тики є привабливішим.

14. Великим кийком ФРС є її здатність дозволити розвиватися безробіттю як результату нав’язування трудовими спілками рівня заробітної плати. За такої ситуації з рівнем заробітної плати ФРС не намагається усувати безробіття через стимулювальну монетарну політику. Твердження пе­редбачає, що ФРС повинна проводити політику, яка не спрямована на підвищення рівня зайнятості, адже така політика запобігатиме інфляції витрат, і стане менш імовірним, що розвинеться безробіття внаслідок намагання робітників нав’язати свій рівень заробітної плати.

Розділ 29

1. Помилково. Сподівання можуть бути дуже неточними і все ще раціо­нальними, бо оцтимальні прогнози не обов’язково точні. Прогноз опти­мальний, коли він найкращий з можливих, навіть коли помилка про­гнозування є великою.

3. Ні, оскільки він міг би поліпшити точність свого передбачення, прогно­зуючи, що завтрашні процентні ставки будуть такими ж, як і сьогоднішні. Його прогнози є, отже, не оптимальними, і його сподівання нераціональні.

5. Ні, ви не повинні купувати облігації, бо зростання пропозиції грошей є публічно доступною інформацією, що буде згодом врахована в курсах акцій. Отже, ви не можете сподіватися на доход по акціях, більший за рівноважний, використовуючи інформацію про пропозицію грошей.

7. Ні, бо це публічно доступна інформація, і вона вже відображена у цінах. Оптимальний прогноз доходу по акціях дорівнюватиме рівноважному доходові, і тому немає вигоди від продажу ваших акцій.

9. Ні, якщо особа не володіє кращою інформацією, ніж решта учасників ринкового процесу. Сподіване зростання на 10 % протягом наступного місяця означає більш як 100 %-ний щорічний доход по акціях IBM, який звичайно перевищує їхній рівноважний доход. Це означало б, що існує невикористана можливість отримання прибутку на ринку, яка була б усунута на ефективному ринку. Сподівання особи могли б бути раціо­нальними тільки тоді, якби вона мала інформацію, недоступну для ринку, що дозволило б цій особі перемогти ринок.

11. Помилково. Люди з кращою інформацією забезпечують вищу ринкову ефективність своєї діяльності шляхом усунення невикористаних мож­ливостей отримання прибутку. Ці люди можуть отримати прибуток з їхньої кращої інформації.

Розділ ЗО

2. Зменшення податків, що, як сподіваються, триватиме протягом десяти років, матиме більший вплив на споживчі видатки, ніж те зниження, що, як очікують, триватиме тільки один рік. Причина полягає в тому, що чим довше, як прогнозують, триватиме зменшення податків, тим більший його вплив на сподіваний середній доход і споживчі видатки.

4. Правильно, якщо антиінфляційна політика заслуговує довір’я. Як пока­зано на графіку 30.6, якщо антиінфляційній політиці довіряють, то за такої ситуації немає втрат обсягу виробництва у новій класичній моделі [економіка залишається в точці 1 на частині (б)] і втрати обсягу вироб­ництва менші, ніж вони могли б бути у випадку некласичної моделі раціональних сподівань [економіка іде до точки 2”, а не до точки 2', на частині (в) графіка].

6. Невизначено. Правильно, що урядовці можуть зменшити безробіття шля­хом проведення більш експансіоністської політики, ніж прогнозує гро­мадськість. Проте припущення раціональних сподівань свідчить, що гро­мадськість намагатиметься передбачити дії творців політики. Останні не можуть бути впевненими, чи експансіоністська політика буде більш або менш стимулювальною, ніж прогнозує громадськість, і, отже, не можуть використати політику для прогнозів впливу на безробіття.

8. Правильно, бо Лукасова критика означає, що впливи політики на криву сукупного попиту залежать від сподівань громадськості щодо політики. Наслідок особливої політики є, отже, менш очевидний, на думку Лукаса, ніж якби сподівання щодо неї не мали значення. «Розробляти успішну активістську стабілізаційну політику при цьому важче.

10. Так, якщо бюджетні дефіцити ведуть до інфляційної монетарної політики і сподівання щодо монетарної політики впливають на криву сукупної пропозиції. У цьому випадку великий бюджетний дефіцит спричинив би більше переміщення ліворуч кривої сукупної пропозиції, бо сподівана інфляція була б вищою. Результат полягає в тому, що підвищення рівня цін (темпу інфляції) було б більшим.

13. Переміщення кривої сукупної пропозиції було б меншим ліворуч, ніж переміщення кривої сукупного попиту праворуч. Отже, на їхньому пе­ретині сукупний обсяг виробництва зріс би, і рівень цін був би вищим, ніж це було б, якби зростання грошей зменшилося до темпу 2 %.

14. У традиційній моделі крива сукупної пропозиції продовжувала б пере­міщення ліворуч з тією ж швидкістю. Мало б місце менше переміщення праворуч кривої сукупного попиту, бо зростання пропозиції грошей зменшилося. Це означало б менше зростання рівня цін і зменшення сукупного обсягу виробництва. У некласичній моделі вплив цієї антиін- фляційної політики на сукупний обсяг виробництва невизначений. Крива сукупної пропозиції не переміщувалась би ліворуч такою мірою, як у традиційній моделі, тому що антиінфляційна політика передбачена. Проте переміщення ліворуч було б більшим, ніж у новій класичній моделі. Отже, темпи інфляції падають, а сукупний обсяг виробництва може зростати або зменшуватися у залежності від того, чи крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч більше, чи менше, ніж крива сукупного попиту переміщується праворуч.