ВЗАЄМНІ ФОНДИ
Взаємні фонди є фінансовими посередниками, що об’єднують ресурси багатьох дрібних інвесторів, продаючи їм акції, і використовують виторг на купівлю цінних паперів. Саме через цей процес перетворення активів — випуску акцій малого номіналу та купівлі великих блоків акцій — взаємні фонди можуть скористатися зі знижки на брокерських комісійних і купити диверсифіковані пакети (портфелі) цінних паперів.
Це дозволяє дрібним інвесторам отримувати вигоду від нижчих мінових витрат при купівлі цінних паперів, а також обмежити ризик через диверсифікацію портфеля цінних паперів. Початково взаємні фонди інвестували виключно звичайні акції, але зараз багато з них спеціалізується на боргових інструментах. Фонди, що купують звичайні акції, можуть спеціалізуватися навіть більшою мірою та інвестувати лише в іноземні цінні папери або в спеціалізовані галузі, такі, як енергетика або високі технології. Фонди, що купують боргові інструменти, також можуть спеціалізуватися по облігаціях корпорацій, уряду США чи вільних від податків муніципальних облігаціях або довгострокових чи короткострокових цінних паперах.За структурою взаємні фонди поділяють на два типи. Найбільш популярними є фонди відкритого типу, в яких акції можна погашати в будь-який час за ціну, що пов’язана з вартістю активів фонду. Взаємні фонди можуть бути також закритого типу, де фіксована кількість невикупних акцій продається за початковою пропозицією, а потім ними торгують в позабіржовому обороті як звичайними акціями. Ринкова ціна цих акцій коливається з вартістю активів, якими володіє фонд. Проте, на відміну від відкритого фонду, ціна акції закритого фонду може бути вищою чи нижчою від вартості активів, якими володіє фонд, залежачи від таких факторів, як ліквідність акцій та якість менеджменту. Відкриті фонди користуються більшою популярністю, бо їхні викупні акції мають вищу ліквідність порівняно з невикупними акціями фондів закритого типу.
Спершу акції більшості відкритих взаємних фондів продавалися торговцями (як правило, брокерами), яким платили комісійні. Оскільки комісійні виплачуються під час купівлі, то одразу вираховуються з викупної вартості акцій. Тому ці фонди називають преміальними. Нині більшість фондів є непреміальними фондами, тобто вони прямо продають покупцям без вирахування комісійних. У фондах обох типів менеджери заробляють свою платню від внесків на управління, що платять акціонери. Ці внески становлять приблизно 0,5 % вартості активів фонду на рік.
Взаємні фонди регулює Комісія із цінних паперів та бірж, якій, згідно з законом про інвестиційні компанії від 1940 р., надано повноваження на майже повний контроль над інвестиційними компаніями. Регулювання передбачає періодичне відкриття інформації про ці фонди громадськості та обмеження на методи діяльності.
Взаємні фонди грошового ринку
Вагомим додатком до сім’ї взаємних фондів є взаємні фонди грошового ринку. Цей тип взаємних фондів інвестує у короткострокові боргові інструменти дуже високої якості, такі, як векселі Державної скарбниці, комерційні папери і банківські сертифікати депозитів. Простежуються деякі коливання ринкової ціни цих цінних паперів. Проте, оскільки їх строк погашення, як правило, менший, ніж шість місяців, то зміна ринкової ціни досить незначна. Тому акції таких фондів викуповують за фіксованою ціною. (Зміни в ринковій вартості цінних паперів враховуються в процентах, що виплачує фонд). Оскільки ці акції можна погашати за фіксованою вартістю, то фонди дозволяють акціонерам погашати акції, виписуючи чеки понад певну мінімальну суму (звичайно 500 дол.) на рахунок фонду в комерційному банку. В цей спосіб акції взаємних фондів грошового ринку ефективно функціонують як чекові депозити, що заробляють ринкові процентні ставки на короткострокові боргові цінні папери.
В 1977 р. сума активів взаємних фондів грошового ринку становила менше ніж 4 млрд. доларів. До 1980 року ця сума перевищила 50 млрд. дол., а нині становить близько 500 млрд. дол. В даний час вартість активів взаємних фондів грошового ринку перевищує половину всіх активів взаємних фондів. З розділу 13, в якому розглянуто фінансову інновацію, ви дізнаєтеся, що в 70-і роки ці фонди мали найвищі темпи зростання серед описуваної групи фінансових посередників.