21.6. Сучасні форми і основні тенденції розвитку міжнародних науково-технічних зв\'язків
Основними формами науковотехнічного обміну є торгівля високотехнологічними і наукомісткими товарами, обмін науковотехнічними знаннями й діловими послугами.
Торгівля високотехнологічними та наукомісткими товарами включає ЕОМ, електроніку, устаткування дистанційного зв'язку, новітні хімічні ви
роби, медичне устаткування тощо. Обмін науковотехнічними знаннями передбачає передавання ліцензій і так званих секретів виробництва «ноухау», тобто новітньої технології виробництва. Поряд з традиційними видами послуг зростає міжкраїнний обмін специфічними послугами науковотехнічного характеру. До них належать інженерноконструкторські послуги при проектуванні та будівництві об'єктів за кордоном — «інжиніринг»; довготермінова оренда устаткування—«лізинг»; консультування з питань організації й управління виробництвом зі збутом продукції—«консалтинг»; підготовка персоналу; надання інформаційних послуг через міжнародні комп'ютерні «банки даних»; послуги в галузі медицини, освіти тощо. Розширюється використання у міжнародних масштабах системи внутрішньофірмового оперативного пристосування до потреб ринку на основі економікоматематичних методів аналізу кон'юнктури ринку з використанням електроннообчислювальної техніки — «маркетинг». При цьому слід відзначити стимулюючу роль експорту й імпорту ділових послуг для подальшого розширення вивезення та ввезення товарів виробничого призначення.
Надзвичайно важливою політикоекономічною характеристикою науковотехнічного обміну є його нерівномірність у світовому господарстві, що, в свою чергу, грунтується на відповідній нерівномірності самих науковотехнічних розробок. Більша їх частина здійснюється в розвинених країнах, які домінують і в міжнародному науковотехнічному обміні.
Так, понад 90 відсотків світового експорту товарів високої технології та до 70 відсотків їх імпорту припадає на розвинені країни, а шість держав — США, Японія, Німеччина, Франція, Італія та Велика Британія — здійснюють близько 80 відсотків експорту та 70 відсотків імпорту таких товарів розвиненими країнами.На країни, що розвиваються, припадає лише 2 відсотки загальносвітових витрат на науководослідні та конструкторськотехнологічні роботи, а витрати на зазначені роботи в розрахунку на душу населення становлять у співвідношенні між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, 140:1. Тому останні, природно, змушені звертатися до зовнішніх джерел надходження науковотехнічної продукції та новітніх технологій. Платежі молодих держав за технологію становлять щороку ЗО—50 млрд дол. і мають тенденцію до зростання. До того ж експорт технології до країн, що розвиваються, характеризується поставками менш складної та застарілої технології.
Розширення міжнародного науковотехнічного обміну супроводжується посиленням суперництва за лідерство в пріоритетних напрямах науковотехнічного прогресу. Серйозного випробування зазнала останніми десятиліттями технологічна перевага США над найближчими конкурентами, яку вони мали до кінця 60х років.
Серйозні завдання на найближчі роки в плані виходу на світовий технологічний ринок стоять перед Україною, адже частка її у світовій ліцен
18 ""
Світове господарство і його еволюція 547
546 СУЧАСНЕ ВСЕСВІТНЄ ГОСПОДАРСТВО
зійній торгівлі надзвичайно низька. А тим часом уже сьогодні в Україні є галузі машинобудування, де техніка і технологія досягли світового рівня. Це високотехнічні, наукомісткі галузі виробництва верстатів, літаків, приладів, побутової техніки, порошкової металургії, електрозварювального виробництва. Американські експерти вважають, що український машинобудівний комплекс за експортними можливостями посідає 11е місце у світі