21.8. Економічна інтеграція, її сутність і стадії
Інтеграція означає міцний взаємозв'язок, взаємопереплетіння національних економік і формування спільного економічного простору. Вона передбачає вільне переміщення між державами капіталів, товарів, робочої сили, інших ресурсів, використання їх на основі взаємоузгоджених економічних і юридичних норм.
У процесі генезису інтеграційні процеси регіонального типу проходять три стадії. На початковому етапі формуються різні торгові та економічні спільноти, в яких головним каналом внутрішньої взаємодії стає зовнішня торгівля. Сюди можна віднести Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ), Спільний ринок країн Західної Європи, ЦентральноАмериканський спільний ринок, Арабський спільний ринок тощо. Відтворювальні процеси взаємодіють у цих торгових спільнотах переважно через сферу обміну, налагодження сталих торгових контактів.
Торгова спільнота держав грунтується переважно на загальному і частковому міжнародному поділі праці, тобто коли переважає міжгалузева спеціалізація і взаємодія відбувається переважно на макроекономічному рівні.
Друга стадія інтеграції передбачає не тільки торговий обмін, а й широке взаємодоповнення національних економік, коли вони одна без одної практично не можуть розвиватись.
На цій стадії закріплюються міжгалузева спеціалізація, частковий поділ праці. Водночас починає поширюватися внутрішньогалузева спеціалізація, одиничний поділ праці виходить за межі окремих підприємств і реалізується в міжнародному масштабі. Чинники виробництва все більшою мірою мігрують у масштабах інтеграційного простору, шукаючи найефективніших форм і сфер реалізації. Взаємодоповнююча міжнародна господарська спільнота, отже, є досить розгалуженою системою стійких і глибоких економічних зв'язків, що пронизують міждержавні регіональні об'єднання і надають їм певної однорідності та цілісності.На третій стадії відбувається глибока структурна взаємодія національних економік, їхнє взаємопроникнення і взаємопереплетіння. Зовнішньоекономічний чинник стає іманентною складовою національного процесу розширеного відтворення. Міжнародні коопераційні зв'язки грунтуються переважно на одиничному і частковому поділі праці. Широко розвивається внутрішньогалузева подетальна (вузлова), постадійна (технологічна) спеціалізація виробництва. Досить виразно починають виявлятись елементи єдиної регіональної відтворювальної системи, формуються регіональні економічні комплекси. Здійснюється процес подальшої адаптації національних економік, їх взаємопроникнення, зрощення окремих ланок. Зазнають глибокої трансформації національні господарські механізми, створюються і закріплюються єдині норми і правила наднаціонального характеру і змісту.
Регіональна інтеграція, як уже зазначалося, розвивається в окремих секторах світового господарства. Водночас слід підкреслити, що інтегра
Світове господарство і його еволюція 553
552 СУЧАСНЕ ВСЕСВІТНЄ ГОСПОДАРСТВО
ційні процеси набувають нині планетарного масштабу, об'єднуючи у єдине господарство всі країни і народи. Досить виразною стає тенденція до економічної єдності світу. Визначальними чинниками цього процесу є інтеграція господарського життя, науковотехнічного прогресу, надзвичайно широкі масштаби і високі темпи, необхідність спільного розв'язання глобальних проблем сучасності й, зрештою, збереження самого життя на землі, тобто виживання людства.
Економічну єдність світу посилюють інтеграційні процеси, хоча дещо і в суперечливій формі. З одного боку, як загальнопланетарне явище вони посилюють об'єднавчі тенденції в межах усієї світової економіки, з іншого — реалізуючись у регіональних формах, призводять до певної відокремленості, замкненості деяких інтеграційних процесів. У цілому загальносвітова інтеграція має за мету формування взаємозалежного, взаємопов'язаного, суперечливого, але значною мірою цілісного світового господарства. Воно характеризується поліосновною структурою і є гетерогенним за своєю сутністю. Головним системотворчим чинником виступають міжнародні економічні відносини, що відіграють роль певної субстанціальної основи цієї якісно нової системи.Різновиди економічної інтеграції. Інтеграційні процеси в сучасній світовій економіці поділилися на три головних потоки і охоплюють відповідно три групи країн: з розвиненою ринковою економікою, з перехідною економікою і країни, що розвиваються. Найзагальнішими передумовами всебічного зближення, а згодом й інтеграції групи тих або інших країн виступають спільність економічних інтересів, повна єдність національних господарських механізмів, рівень і характер соціальноекономічного й індустріального розвитку. Суттєве значення мають також територіальногеографічна спільність, політичний устрій держав, етнічні, історичні та деякі інші особливості.
Найвищого ступеня інтеграційні процеси досягай у Західній Європі. Підписанням у 1957 р. Римської угоди про створення Спільного ринку було покладено початок розвитку першого в світі інтеграційного об'єднання шести західноєвропейських країн — колишньої ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу.
За час свого існування Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) не лише збільшилось чисельно, а й досягло якісно нового етапу. Це інтеграційне об'єднання пройшло кілька етапів розвитку, починаючи з узгодженої митної, фінансової, грошової і торгової політики до інтеграції внутрішніх ринків та ідентифікації національних господарських і правових механізмів і в 1994 р.
перетворилося на Європейський Союз (ЄС).Шість країн Східної Європи (СРСР, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина) ще в 1949 р. також створили міжнародну економічну організацію — Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Однак про інтеграцію в межах цієї організації було проголошено лише в 1971 p., коли
було прийнято Комплексну програму подальшого розвитку і поглиблення співробітництва й розвитку економічної інтеграції країн — членів РЕВ. На той час у складі РЕВ було вже 8 держав (Німецька Демократична Республіка і Монгольська Народна Республіка). У 1972 р. членом РЕВ стала Республіка Куба, а в 1978 р. — Республіка В'єтнам.
Особливості інтеграційних процесів у Східній Європі полягали в тому, що, поперше, тут переважали координаційні, а не ринкові методи і форми співробітництва; подруге, інтеграція розвивалася переважно на макрорівні і не охоплювала безпосередніх виробників; потретє, центр ваги інтеграційних заходів зосереджувався на сфері виробництва, а не на торгівлі, тобто вона мала розвиватися передусім як виробнича інтеграція.
Ураховуючи деякі внутрішні та зовнішні чинники, слід зазначити, що цей тип інтеграції виявився історично обмеженим і припинив своє існування в 1991 р. Адміністративноцентралізовані форми управління економікою, перенесені в інтеграційну площину, виявилися неспроможними створювати динамічне і гнучке середовище, в якому реалізувалася б вільна, найефективніша комбінація чинників виробництва. Давши деякий поштовх для прискореного внутрішнього розвитку і взаємного співробітництва на початковому етапі, в подальшому ці інтеграційні форми перетворилися на гальмо сучасних соціальноекономічних процесів у країнах РЕВ, де почали докорінно змінюватися і форми управління економікою, і вся суспільноекономічна структура. Головна спрямованість господарських реформ — перехід до ринкової економіки, витіснення директивнобюрократичних форм організації внутрішньогосподарського життя. Ці радикальні перетворення детермінують необхідність переходу до нової інтеграційної моделі взаємодії цих країн. Проте досвід РЕВ має бути врахований в усій його багатоаспектності. Це був унікальний досвід інтеграції країн з різним рівнем розвитку продуктивних сил, народних господарств у цілому. Однак усі країни — члени РЕВ включились у єдину колективну організацію на формально однакових правах.
Об'єктивні процеси інтеграції пробивають собі шлях також у країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою. Серед країн з ринковою економікою, що розвиваються, особливе місце належить Асоціації країн ПівденноСхідної Азії (АСЕАН), яка утворилась у 1967 р. і до якої входять 7 країн — Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней та з липня 1995 р. — В'єтнам. Процес ринкової інтеграції розпочався також серед країн перехідної економіки. З'явилися перші об'єднання типу СНД (12 країн), Балтії (3 країни), Центральноєвропейської Асоціації (Україна, Польща, Чехія, Словенія) тощо. Унікальною моделлю економічної інтеграції стала організація Чорноморського співробітництва (ЧЕС), створена у липні 1992 р. До складу її увійшли вже 11 країн — Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина і Україна.
Розділ 22
554 СУЧАСНЕ ВСЕСВІТНЄ ГОСПОДАРСТВО
Запитання і завдання для самостійної роботи
1. У чому виявляється різноманітність, суперечливість і взаємозв'язок сучасного світу?
2. Перелічіть головні тенденції розвитку сучасного світу.
3. Розкрийте роль розвитку науки і техніки у становленні загальнолюдського характеру сучасних продуктивних сил та економічного прогресу.
4. Охарактеризуйте категорії «міжнародний поділ праці», «інтернаціоналізація виробництва» та «інтернаціоналізація господарського життя».
5. Назвіть головні характеристики світової структури.
6. Розкрийте сутність формування інтернаціональних витрат виробництва.
7. Перелічіть стадії та різновиди економічної інтеграції.
8. Як діють економічні закони у всесвітньому господарстві?
9. Поясніть сутність міжнародних економічних відносин як зв'язуючої ланки всесвітнього господарства.
10. Розкрийте засади цілісності та суперечливості світового господарства і причини зростання його цілісності.
11. Розкрийте роль і місце міжнародної торгівлі в сучасних світогосподарських зв'язках.
12. Що таке інтернаціональна вартість товару та світова ціна?
13. Якими особливостями характеризується вивезення капіталу сьогодні?
14. Назвіть головні тенденції міжнародної міграції робочої сили.
15. Охарактеризуйте сучасні науковотехнічні зв'язки країн світу.
16. Розкрийте особливості основних етапів розвитку світового господарства