6.10 Монополії і конкуренція в ринковій економіці
Ринок має як позитивні так і негативні риси. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі.
Причинами виникнення монополій є концентрація і централізація виробництва і капіталу.
Концентрація виробництва - означає зосередження засобів виробництва, робітників і обсягів виробництва на великих підприємствах.На певному етапі концентрація виробництва приводить те чи інше підприємство до монополії. Коли воно зосереджує значну частину виробництва у своїх руках, має можливість диктувати ціни. Це приносить монополії високі прибутки або надприбутки. Така можливість ставить монополіста у більш вигідне положення з іншими підприємствами, тому всі вони прагнуть досягти такого положення, ведуть жорстоку конкурентну боротьбу між собою. На ведення конкурентної боротьби підприємці витрачають великі кошти. Якщо вони переконуються, що розорити конкурента не вдасться, домовляються з конкурентом про спільні дії, про узгодження цін. Окрім такого добровільного об’єднання, має місце і примусове приєднання збанкрутілих підприємств до підприємця-переможця, тобто злиття підприємств. Об’єднання підприємств викликає централізацію виробництва, підпорядкованість якомусь центру.
Отже, монополія - окремі наймогутніші підприємства або об’єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі(монопольні) прибутки.
Монополії проникають у всі сфери суспільного відтворення. Першою монополізується сфера обігу. Тут виникають найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі і синдикати. Складніші форми монополістичних об’єднань з’являються у сфері виробництва – трести, концерни, конгломерати.
Термін „монополія” походить від грецьких слів моnо – один і polio – продаю. Тому, на думку західних науковців, монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпечує певний випуск товарів.
Такий тип є монополією окремого підприємства або монополією продавця і називається абсолютною або чистою, трапляється рідка. Ринок чистої монополії характеризується:1) на ринку діє тільки один виробник певної продукції, еквівалентні поняття “ринкова пропозиція” та “пропозиція окремої фірми”, а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит;
2) товар, що виробляється монополістом не має близьких замінників;
3) ціну на свій товар монополіст встановлює сам, маневруючи пропозицію: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшення призводить до зростання цін;
4) заблокований вступ у дану галузь для інших виробників. Бар’єрами для вступу в галузь можуть бути: масштаби виробництва, легальні бар’єри (патент), власність на найважливіші види ресурсів, недобросовісна конкуренція.
Більш поширена змова чи угода (гласна або негласна) декількох великих фірм, що дає їм змогу швидко здобути панівне становище на ринку і отримувати високі прибутки. Такий тип називається олігополією. Олігополії виникають за таких умов:
1) утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів;
2) злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю над цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.
До основних ознак олігополії належать:
1) панування на олігополістичному ринку від 2 до 20 фірм;
2) продукт олігополії може бути як стандартним, так і
диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів);
3) кожен монополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів;
4) вступ в галузь нових виробників дещо обмежений;
5) олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.
Ще один тип монополії пов’язаний з диференціацією продуктів, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку. Ознаками монополістичної конкуренції є:
1) товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами.
Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами, Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях. Реальні відмінності: якість товару, місце продажу, додаткове після продажне обслуговування, стимулювання збуту. Удавані відмінності – активна реклама, використання відомих товарних знаків або торгових марок, іміджу фірми;2) на ринку існує відносно велика кількість продавців, кожен з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту. Частка кожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу на ринку;
3) продавці, встановлюючи ціни на свої товари або визначаючи обсяги продажу, не враховують реакцію своїх конкурентів;
4) на ринку є умови для вільного входу і виходу.
Крім перелічених форм та типів монополій, виділяють ще природну, що є економічно доцільним. Вона утворюється у сфері енергозабезпечення, зв’язку, трубопровідного транспорту та ін.
Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки. Позитивною рисою монополізації є те, що у гігантських підприємств більше можливостей розвивати сучасне виробництво, впроваджувати новітню технологію і техніку, здійснювати перекваліфікацію працівників та ін. Негативною рисою монополізації економіки є передусім практика встановлення монопольних цін. Монополія гальмує НТП, придушує конкуренцію – важливішу рушійну силу економічного прогресу.
Конкуренція – боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція – об’єктивний економічний закон, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати.
Конкуренція – ключова категорія ринкових відносин. Вона виступає в різних формах і ведеться різними методами.
Вона може бути внутрігалузевою (між аналогічними товарами) і міжгалузевою (між товарами різних галузей).
Конкуренція може бути ціновою, коли боротьба між товаровиробниками за споживача ведеться шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості і асортименту; нецінова – це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень НТП у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. В залежності від того, яким чином конкурують між собою учасники ринкових відносин, розрізняють досконалу(вільну) конкуренцію та недосконалу. Для досконалої конкуренції характерна велика кількість конкурентів – виробників і конкурентів – покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Головна риса – жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Виникнення монополій робить конкуренцію недосконалою. Вона ведеться між великими компаніями (в середині монополізованого сектора, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмами. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, за володіння інтелектуальною власністю.Щоб послабити негативні наслідки монополізації економіки в розвинутих країнах світу приймаються антимонопольні закони. Початок антимонопольного законодавства був покладений у США у 1880 р. Сучасне законодавство має два напрямки: контроль за цінами та контроль за злиттям компаній. На початку 1992 р. в Україні прийнято Закон „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Він спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвитку конкуренції. Згідно з цим законом монопольним вважається становище, коли частка підприємця перевищує 35%.