Кредит та його форми

Кредит (лат. creditum — позика, борг) — є формою руху позич­кового капіталу. Це система економічних відносин, які виникають в економічному обороті тимчасово вільних грошових коштів, з одного боку, і як нагальна потреба додаткових грошових засобів — з іншо­го, для розпорядження та використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою платежу.

Кредит це важливий елемент ринкової економіки за допомогою якого розвивається виробництво, прискорюється кругообіг капіта­лу. За допомогою кредиту забезпечується безперервність процесу суспільного відтворення на всіх його стадіях.

Кредит виник ще в період розпаду первіснообщинного ладу на основі становлення товарно-грошових відносин і майнової дифере­нціації общини. В рабовласницьку добу він існував у формі лих­варського кредиту. Кредиторами-лихварями були купці, відкупщи­ки податків і храми. Згідно із законом позичковий відсоток у Давньому Римі коливався від 6 % до 48 %. За феодалізму кредито- рами-лихварями були купці, церкви і монастирі. Вони надавали по­зики дрібним виробникам, феодальній знаті. Ставки кредиту були високими. Так, у Німеччині за феодалізму позичковий відсоток ко­ливався у межах 21—43 %. Кредит сприяв первісному нагрома­дженню капіталу. За капіталізму кредит — це рух позичкового ка­піталу (грошової позики), що надається в кредит на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка. Форми позичко­вого капіталу різноманітні — комерційний (кредит товарами), бан­ківський (кредит грошима), споживчий (кредит населенню), дер­жавний кредит тощо. Основними формами позичкового капіталу є комерційний і банківський кредит.

Комерційний кредит — це такий кредит, який надається одним функціонуючим у виробництві капіталом (підприємством чи фір­мою) іншому функціонуючому капіталу (фірмі) товарами з від­строчкою платежу. Позика надається товаром з виплатою процента і суми позики грошима через певний час, обумовлений у векселі.

Мета комерційного кредиту— прискорення обороту товарних ресурсів. Процент за позику стає структурною частиною ціни кре­дитованої товарної маси та суми за векселем.

Недоліком комерційного кредиту є його обмеженість — як за обсягами, так і за сферою застосування у часі і в просторі. За своєю величиною він не може бути більшим від обсягів резервних капіта­лів виробничих і торгівельних фірм і не застосовується за межами сфери дій функціонуючих капіталів, не надається на довгий час.

Банківський кредит — надається грошовим капіталом (банками та іншими кредитними установами) у вигляді грошових позик. Об’єктом банківського кредиту є банківський капітал. Завдяки цьому, він здатен подолати обмеженість комерційного кредиту. Крім того, заміна комерційних векселів банківськими (банкнотами) посилює переваги банківського кредиту, тому сам кредит стає більш еластичним і масштабним. З виникненням і розвитком кре­дитних відносин безпосередньо пов’язаний процес становлення і розвитку кредитного ринку — складової частини ринку інвестицій ресурсів — ринку капіталів (див. схему «Структура ринку капіта­лів»).

Ринок позичкового капіталу або кредитний ринок поділяється на ринок короткострокових і довгострокових засобів. На першому з них об’єктом купівлі-продажу є казначейські векселі (на державні цінні папери з короткотерміновими зобов’язаннями держави до 12 місяців, які випускають центральні банки), на другому — довго­термінові позики та цінні папери. Довготермінові ринки позичко­вих капіталів поділяють на ринок довготермінового кредиту і ри­нок цінних паперів, що набули значного розвитку на вищій стадії капіталізму, набагато перевищуючи обсяги реального капіталу. Ри­нок цінних паперів складається з ринку акцій, на якому здійснюєть­ся купівля-продаж прав власності на частку майна підприємства, і ринку облігацій, який, таким чином, пов’язує кредитний ринок з ринком цінних паперів.

Кредитний ринок концентрує попит і пропозицію на позичко­вий капітал, а ринок цінних паперів (ринок акцій) — попит і пропо­зицію на власний капітал покупців і продавців акцій.

Інституціональними формами (інститути — різні суспільні утворення, організації, установи) ринку капіталів виступають уста­нови, які опосередковують кредитні угоди, а також купівлю- продаж акцій. У першому випадку — це комерційні та іпотечні (надають кредит під заставу землі і нерухомого майна) банки, центральний емісійний банк, ощадні каси, страхові компанії, буді­вельні та інші товариства, у другому — фондові біржі.

Значення кредитного ринку полягає у тому, що він, по-перше, зосереджує і надає підприємствам засоби для інвестування, по­друге, організовує переміщення тимчасово вільних грошових засо­бів з тих галузей і секторів економіки, де є їх надлишок, туди, де відчувається їх нестача.

Суб’єктами кредитного ринку виступають кредитори і позича­льники грошей, перш за все підприємства і домашні господарства. Кредитний ринок спрямовує заощадження домашніх господарств на інвестування підприємств. Підприємства, як правило, є позича­льниками грошей. Суб’єктом кредитного банку може бути й дер­жава, яка виступає як позичальником (в умовах дефіцитного бю­джету), так і кредитором (при наявності надлишкових засобів).