63. Сутність, види та вимір інфляції.

Інфляція ( вимова^файл ; від лат. inflatio — роздування) — збільшення кількості емітованих грошей, що має наслідком зростання цін, виражених у даній грошовій одиниці.

Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін^[1] (найчастіше споживчих та виробників, тощо).

Через складність та багатогранність інфляційних процесів, дослідникам з різних економічних шкіл не вдається досягти спільної точки зору на причини її виникнення.^[2] В різних розділах економічної науки інфляція розглядається дещо по різному — в макроекономіці як зростання цін, а з точки зору теорії грошей це їх знецінення. Однак слід розуміти, що це лише дві сторони одного явища.

Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак, через складну природу ціноутворення, співвідношення між кількістю нових грошей та цінами не лінійне. Окрім збільшення грошової маси існують інші причини зростання цін, а отже й інфляції.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів між різними групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності функціонування національної економіки.^[3]

"Інфляція - це податок, що може вводитися без прийняття закону", - зазначив теоретик монетаризму Мілтон Фрідман. Навіть будучи повністю передбачуваною, інфляція є несанкціонованим податком, який приватний сектор сплачує державі.^[4] Характеристики Показники інфляції

Показники інфляції необхідні для надання кількісної оцінки інфляційним процесам.

Згідно монетаристської концепції інфляція має вимірюватись надлишком грошей в обороті. На практиці такі обчислення складні, тому вимірювання інфляції зводиться до теорії зростання цін, тобто, визначенню основних видів індексів цін.^[5]

Індекс цін (I) — це відношення ціни періоду t (P_t) до ціни базисного періоду (P_b), тобто:

Розрізняють наступні основні види індекса цін:

· індекс споживчих цін,

· індекс гуртових цін,

· індекс цін — неявний дефлятор ВНП,

· індекс імпортних та експортних цін.

При обчисленні індекса споживчих цін беруть до уваги не всі товари, а лише обрані до «споживчого кошику».

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до інедкса цін попереднього періода:

Формула Фішера на основі темпу інфляції дає можливість обчислити відношення між реальною та номінальною процентними ставками:

i = r + n,

де:

· n — темп інфляції,

· r — реальна процентна ставка,

· i — номінальна процентна ставка. Види

Розрізняють наступні види інфляції:

· галопуюча інфляція — у вигляді стрибкоподібного росту цін;

· гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (більше 50 % за місяць)

· повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін.

За способами виникнення розрізняють:

· емітовану (класичну) інфляцію — викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;

· інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;

· інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;

· інфляцію пропозицій, яка є результатом збільшення витрат виробництва;

· адміністративну інфляцію, котра породжується адміністративно встановлюємими цінами;

· інфляцію імпорту, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на імпортні товари;

· кредитну інфляцію, яка викликається надмірною кредитною експансією;

· відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси

· приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові «чорні ринки», де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.

· очікувану інфляцію — передбачуваний рівень інфляції в прогнозуємому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду.

Загалом, інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, викликає підвищення купівельної спроможності грошей. Наслідки інфляції

Інфляція звужує мотиви до трудової діяльності, тому що вона підриває можливості нормальної реалізації цінових заробітків. Інфляція, особливо в умовах істотного росту цін, підсилює соціальну диференціацію населення, розрив між крайніми групами одержувачів доходів.

Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, вона звужує можливості нагромадження. Заощадження в ліквідній формі скорочуються, частково приймають натуральну форму — купівля нерухомості, золота тощо. Співвідношення між споживаною й заощаджуваною частинами доходів, зрушується убік споживання.

Інфляція послабляє позиції владних структур. Прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для рішення невідкладних завдань має своїм наслідком ріст невдоволення, посилення тиску з боку різних соціальних груп з метою збільшення заробітків, одержання додаткових пільг і субсидій. Знижується довіра до програм і заходів, що намічаються і проводяться урядом. Реакція населення на погіршення умов на споживчому ринку, у виробництві приймає нерідко досить гострі форми.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться:

· зниження реальних доходів населення (при нерівномірному зростанні номінальних доходів);

· знецінення заощаджень населення (підвищення відсотків на внески, як правило, не компенсує падіння реальних розмірів заощаджень);

· втрата у виробників зацікавленості в створенні речовинних товарів (збільшується випуск товарів низької якості, скорочується виробництво щодо дешевих товарів);

· посилення диспропорцій між виробництвом промислової й сільськогосподарської продукції;

· обмеження продаж сільськогосподарських продуктів у силу зниження зацікавленості, чекаючи підвищення цін на продовольство;

· погіршення умов життя переважно представників соціальних груп із твердими доходами (пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).