4.Економічна думка Стародавньої Греції

Економічна думка Стародавньої Греції найбільш вагомо представлена в працях і висловлюваннях таких мислителів, як Ксенофонт, Платон і Аристотель. Ксенофонт (430-355 або 354 до н. е.) вважав землеробство основою всього господарства, виправдовував рабство, розглядав його як вічне природне явище.

Дав оцінку грошам як концентрованому багатству і засобу обігу. Він обгрунтовував поділ праці на фізичну (праця виконавця-раба) і розумову (праця рабовласника-керівника). Одним з перших звернув увагу на зв‘язок між поділом праці і розмірами ринку, а також між суб‘єктивною корисністю товару, його ціною та багатством. Серед всіх його творів слід виділити працю з економіки Стародавньої Греції – “Економікос”. Ця книга набула значного поширення в Стародавньому Римі, а пізніше – у середньовічній Західній Європі. Платон (428 або 427 – 348 або 347 до н. е) дав глибокий аналіз поділу праці як прогресивного явища. В своєму творі “Держава” стверджував, що виникнення міст відбулось завдяки розвитку спеціалізації і поділу праці. Стверджуючи, що спеціалізація і поділ праці є джерелом ефективності і продуктивності, він був одним з перших, хто поставив питання про те, як мають розподілятися товари. Він писав, що товари розподіляються через ринок за допомогою грошей як засобу обміну. Проте, Платон не вважав, що ринок є здатним до саморегуляції, що він радше потребує адміністративного контролю. Елементами такого контролю, на його думку, повинні бути паперові гроші з призначеною вартістю, адміністративний контроль за якими дозволить усунути прибуток та лихварство, а певні “правила” справедливості (тобто звичаї і традиції) дозволять встановити долі розподілу у відповідності з чіткими математичними принципами. Якщо Ксенофонт стверджував, що гонитва за прибутком сприяє появі гарних управлінців (за умови адміністративного контролю та вилучення у них надприбутків), то Платон вбачав у прибутку та лихварському відсотку загрозу суспільному статус-кво.

Будучи послідовним прихильником адміністративної традиції, він конструював свою ідеальну державу на засадах розумного і ефективного керівництва вождів нації. Він розробляв далекі плани щодо того, щоб керівників держави ізолювати від корупції. Платон пропонував для них такий спосіб життя (який сучасними суспільствознавцями визначається як “платонівський комунізм”), який би позбавив власного майна, багатства і, тим самим, не відволікав вищих посадовців від мудрого керівництва державою. Платон відстоював ідею “класової спеціалізації”. В той час як еліта (воїни та філософи) зосереджуються на керівництві державою, представники всіх інших нижчих класів займаються різноманітною господарською діяльністю, матеріально забезпечуючи пануючу верхівку суспільства. На нижчому рівні соціальної структури ідеального суспільства комуністичні принципи не запроваджуються. Для соціальних низів Платон толерантно допускає можливість існування грошей і торгівлі як “необхідного зла”. Всі форми поведінки привласнення Платон вважав потенційно небезпечними, деструктивними, тому весь час наголошував на необхідності постійного пильного адміністративного контролю за грошима і торгівлею. Це витікало з платонівського уявлення, що обмін в цілому є не чим іншим, як гра на гроші, сума яких є незмінною, і один учасник гри завжди виграє за рахунок іншого.

Узагальнюючи економічні погляди Платона, можна зробити висновок, що цей античний мислитель найбільш концентровано сформував адміністративну традицію в історії економічної теорії, але економічна практика світової цивілізації свідчить, що спроби побудови ідеальних суспільств, спираючись переважно на адміністративний контроль, приносили більше деспотизму, ніж гармонії. Арістотель (384-322 до н. е.) може справедливо вважатись найвидатнішим мислителем античного світу. Серед його найбільш важливих економічних думок треба виділити ті, що стосуються обміну, вартості речей. Так, він формулює чимало слушних висновків щодо “ідеального обміну”, тобто такого, участь в якому беруть тільки два контрагента, керуючись своїми суб‘єктивними преференціями, без врахування інших альтернативних можливостей ринку.

Зосередження на питанні ізольованого обміну (на противагу ринковому обміну) пояснюється тим, що цей вид обміну був звичним для тих часів. Аристотеля турбують такі аспекти обміну, як справедливість, суб‘єктивна гранична корисність. Цей останній аспект можна вважати продовженням позитивної тенденції Ксенофонта та деяких інших стародавніх мислителів, яка визріла у суттєвий теоретичний прорив у 70-х роках ХІХ століття, відомий під назвою “маржинальна методологія економічного аналізу”. При дослідженні обміну він розрізняв споживчу вартість і обмінну вартість. Арістотель розробив теорію грошей як загальноприйнятного засобу для непрямого обміну. Його засудження використання грошей для отримання ще більшої кількості грошей мало великий вплив на середньовічну дискусію стосовно лихварства. Він відстоював запровадження та розвиток приватної власності на противагу комуністичній моделі суспільства, розробленій його вчителем Платоном, так як вважав, що приватна власність благотворно позначається на формуванні відповідальності, її поширенні в суспільстві.

<< | >>

↑

Источник: Ревчун Б. Г.. Історія економіки та економічної думки. Навчально-методичний посібник для студентів економічних спеціальностей. Кіровоград - 2007. 2007

Еще по теме 4.Економічна думка Стародавньої Греції:

- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -

- Аудит - Банки - Бизнес - Бухгалтерский учет - Макро и Микроэкономика - Маркетинг - Менеджмент - Философия - Финансы - Экономика -