8.2.3. Технологічний детермінізм

Загальна характеристика теорій технологічного детермінізму

1. Науково-технічна революція вважається головним фактором еволюційного оновлення суспільства. Наука і техніка – автономні сили, що визначають характер економічного і соціального розвитку.

2. Економічне зростання ототожнюється з економічним прогресом, а останній – із суспільним прогресом в цілому.

3. Джерелом економічного прогресу є великі корпорації, а носієм нової системи цінностей – “техноструктура”.

4. Якісний аналіз характеристики економічних систем не застосовується.

5. З позиції технократизму розглядаються економічні кризи, безробіття, заробітна плата і зрушення у соціальній структурі суспільства.

Уолт Ростоу

Економіст, історик

Основні твори – “Стадії економічного зростання” (1960), “Політика і стадії зростання” (1971)

1. Виділяє в історичному розвитку людського суспільства п’ять стадій:

- традиційне суспільство;

- перехідне суспільство;

- стадія підйому;

- стадія швидкого зростання;

- стадія високого масового споживання.

Сучасне йому суспільство називає стадією високого масового споживання.

2. У подальших дослідженнях доповнює дану періодизацію шостою стадією – етапом пошуку шляхів якісного покращання умов життя людини і називає її стадією якості життя.

Джон Кеннет Гелбрейт

(народився у 1909 р.)

Американський економіст,

радник президента США Кеннеді

Основні твори – “Нове індустріальне суспільство” (1969), “Теорії та цілі суспільства” (1973)

Створює модель нового індустріального суспільства, для якого є характерним таке:

1. Основа розвитку суспільства в умовах НТР – інститут великих корпорацій, “плануюча система”.

2. Переміщення реальної влади в корпораціях від власників капіталу до техноструктури, яку становить інженерно-технічний персонал.

3. Зміна цільового спрямування виробництва з максимізації прибутку на підтримання постійного економічного зростання.

4. Наявність проблем макроекономічного характеру (неефективність використання ресурсного потенціалу, інфляція, мілітаризація), що знижують регулюючу роль ринкового механізму і викликають необхідність планування.

Л. Хейлбронер

Економіст

Основні твори – “Майбутнє як історія” (1959), “Межі американського капіталізму” (1966), “Між капіталізмом і соціалізмом” (1970)

1. Відстоює ідею регульованого розвитку і суспільного прогресу, який пов’язує з адаптаційною перебудовою інституціональної системи.

2. Адаптаційний механізм має бути побудованим за принципом соціальної згоди. Функції побудови мають бути покладені на державу.

3. Державна практика перебудови інституційної системи знаходиться під впливом соціально-економічної нестабільності. Тому необхідно забезпечити:

- стаціонарне економічне середовище;

- гуманізм у розподілі праці і організації виробництва, вибір відповідної техніки та технології;

- розширення використання методів та інструментів планування.

Данііл Белл

Соціолог.

Основні твори: “Кінець ідеології” (1960), “Перехід до постіндустріального суспільства” (1973)

Доводить, що під впливом науково-технічної революції відбувається автоматичне порушення капіталістичних підвалин і становлення нового соціально-економічного типу суспільства – постіндустріального. Для останнього характерні:

- відхід традиційної приватної власності на засоби виробництва і капітал на другий план. Пріоритет мають інформація, теоретичні знання та відповідні їм форми власності;

- заміна машинної технології на інтелектуальну, вихід на передній план проблем організації науки, а не корпоративного капіталу;

- виникнення безкласової спільноти людства на основі високих знань і кваліфікації.

Олівер Тоффлер

Соціолог

Основні твори – “Шок майбутнього” (1970), “Третя хвиля” (1981), “Передбачення і перспективи” (1988)

1. Визначає, що бурхливий розвиток науки і техніки (“суперіндустріальна” революція) здійснює в сучасних умовах перехід до “суперіндустріального” суспільства, в якому:

- посилюється “ефемеризація” – темп оновлення явищ повсякденного життя;

- самознищується власність у будь-яких формах прояву і разом з нею – поділ суспільства на класи;

- настає ера загального добробуту, максимізація прибутку втрачає сенс, переходячи в максимізацію психологічної задоволеності.

2. Формує теорію суспільства “третьої хвилі” як варіанта інформаційного суспільства, для якого характерні:

- наявність нової енергетичної і технічної бази розвитку інформації;

- покращання умов праці;

- всебічна влада корпорації;

- зниження регулюючої ролі держави.

Література

1. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Ред. Ю.Н. Давыдов – М.: Прогресс, 1990.

2. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли. – М.: RISC, 1993. – С. 78 – 88.

3. Всемирная история экономической мысли / Под ред. И.П. Фоминского – М.: Мысль, 1987. – Т. 3. – С. 169 – 184; – Т. 4. – С. 472 – 488; – Т. 5. – С. 44 – 61.

4. Історія економічних учень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко, А.М. Поручник та ін.; За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 371 – 495.

5. История экономических учений (современный етап) / Худокормов А.Г. – М.: 2002. – С. 90 – 103.

6. История экономических учений: Учебник для экон. вузов / М.Н.Рындина, Е. Г. Василевский и др. – М.: Высшая школа, 1983. – С. 476 – 492.

7. Козлова К.Б. Институционализм в американской политэкономии. – М.: Наука, 1997.

8. Мешко І.М. Історія економічних вчень. Основні течії західноєвропейської та американської думки: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – С. 130 – 172.

9. Несторенко О.П. Історія економічних вчень: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – С. 72 – 99.

10. Ядгаров Я.С. История экономических учений. – М.:Инфра-М, 2003. – С. 157 – 178.