Доктрина соціальних реформ Дж.С. Мілля та Дж.Р. Мак-Куллоха
Джон Стюарт Мілль (1806—1873) — англійський філософ і економіст, син Джеймса Мілля, друга Д.Рікардо. Він автор таких творів, як «Про свободу» (1859), «Роздуми про представницький уряд» (1861), «Пригнічення жінок» (1869), «Три нариси про релігію» (1874).
У праці «Основи політичної економії і деякі аспекти їх застосування у соціальній філософії» (1848) застосовує традиції класичної політичної економії Д. Рікардо, вважаючи, що головним завданням політичної економії є визначення законів, які регулюють розподілом продуктів між класами. Мілль приділяє аналізу цих законів центральне місце, однак саме у цьому принципова різниця його досліджень від А. Сміта і Д. Рікардо. Дж. Мілль розділяв закони виробництва і розподілу, вважав, що останні керуються законами і звичаями суспільства і є результатом людських рішень. Саме це твердження Мілля стало основою його ідеї про можливість реформування відносин розподілу за допомогою приватної капіталістичної власності. Він вважав, що відсталі країни потребують збільшення масштабів виробництва, тоді як в економічно розвинутих країнах економічно необхідним є вдосконалення розподілу. Через це Дж. Мілль у своїх дослідженнях велику увагу приділяв проблемам розвитку державної системи соціального захисту і проблемам оподаткування. Запропонував прогресивне оподаткування, до основних об’єктів якого Мілль відносив спадщину, яка являє собою власність, що не придбана працею.Досліджуючи ціноутворення, Мілль аналізує проблеми розподілу, де під вартістю (цінністю) товару він розуміє його купівельну спроможність по відношенню до інших благ. Фактично Мілль приходить до висновку, що мінова вартість і ціна товару встановлюються у точці, де прирівнюються попит і пропозиція.
Розділяє також Мілль погляди на роль грошей в економіці, підкреслює, що зростання грошової маси в обігу призводить до інфляції.
При аналізі заробітної плати, Мілль виходить з того, що її розмір залежить від попиту на робочу силу і її пропозиції, або від співвідношення між чисельністю населення і розмірами капіталу. При цьому він підтверджує висновок про необхідність визначення мінімального рівня заробітку робітників.На відміну від інших представників класичної школи, Дж. Мілль запропонував програму соціальних реформ. Здійснити реформування він пропонував через закони розподілу, які можна змінювати і пристосовувати до потреб суспільства.
Джон Рамсей Мак-Куллох (1789—1864) в праці «Основи політичної економії» (1825) виклав основи рікардіанського вчення. Він створив «теорію робітничого фонду», передумовою якої був розгляд економіки як однієї великої фірми, яка повинна платити робітникам з одного великого фонду, розділяючи його між робітниками. У цьому випадку, зростання кількості робітників призведе до зниження заробітної плати. Ця теорія ідентична мальтузіанському «залізному закону заробітної плати», який став вирішальним аргументом щодо обмеження розмірів сім’ї. Теорія робітничого фонду була критикована, як і теорія формування заробітної плати, однак, саме вона дала можливість визначити капітал як аванс робітникам для підтримки їх існування.
Аналізуючи вартість, Мак-Куллох до її чинників відносить всі сили, які хоча і своєрідно, але працюють, тому відносини між робітниками та капіталістами розглядаються як відносини рівноправних партнерів, кожен з яких отримує свою законну частку доходу — заробітну плату і прибуток.
6.6.