5. Економічне вчення Д. Рікардо
Д. Рікардо (1772—1823) — видатний представник класичної політичної економії. Його перші економічні праці було присвячено проблемам грошового обігу. 1827 р. було опубліковано його головну працю «Основи політичної економії та оподаткування».
У цій праці (і не тільки в цій) Рікардо виступає як ідеолог промислової буржуазії. Він розробляє економічну програму буржуазного розвитку, бере активну участь у політичній боротьбі буржуазії із землевласниками.Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу багатства між класами. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства (тобто економічного зростання), то Рікардо — розподіл багатства на заробітну плату, прибуток і ренту і вплив його на зростання багатства. Отже, розподіл він уважає фактором зростання. Вихідним пунктом дослідження в нього, як і в Сміта, є мінова вартість.
Теорія вартості. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну і мінову цінність. Корисність (споживна цінність), підкреслював він, не є мірилом мінової цінності, хоч і є абсолютно необхідною для визначення останньої. Товари свою мінову цінність черпають з двох джерел — рідкісності і кількості праці, потрібної для їх добування. Перше джерело — рідкісність, стосується незначної кількості товарів (мистецькі твори тощо). Мінова цінність переважної більшості товарів визначається тільки працею.
Рікардо підтримує Сміта в його поясненні цінності працею і критикує за її визначення «працею, що купується». Не сприймає Рікардо і тлумачення Смітом цінності як суми доходів. У Рікардо цінність є первинною величиною, що визначається працею і розподіляється на доходи. Водночас Рікардо заявляє, що на цінність товарів впливає не лише праця, а й капітал, тобто праця, витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь у виробництві. Рікардо, як і Сміт, ототожнює капітал із засобами виробництва. Проте (на відміну від Сміта) він трактує цю категорію позаісторично.
У нього все, що бере участь у виробництві, навіть знаряддя первісної людини, стає капіталом.У Рікардо теорія цінності переплітається з теорією розподілу. Він уважає, що зміни в заробітній платі не спричиняють відповідних змін цінності товару, а позначаються лише на величині прибутку.
Рікардо, як і Сміт, натрапив на значні труднощі, коли розв’язував проблему цінності на капіталістичній основі. Він бачив, що прибуток на капітал визначається його розмірами, а норма прибутку має тенденцію до вирівнювання. А це було б неможливо, якби товари обмінювались лише відповідно до затрат живої праці. Тоді у галузях, де переважала б ручна праця і були більшими її витрати, створювалась би більша цінність, ніж у галузях зі значним основним капіталом. Щоб подолати цю суперечність Рікардо відмовляється від твердження, що заробітна плата не впливає на ціни. Він висновує, що зростання номінальної заробітної плати збільшує цінність благ, виготовлених за допомогою капіталу з коротким строком служби, або з допомогою малої кількості техніки, і навпаки. Саме в такий спосіб вирівнюється норма прибутку, незалежно від статей витрат.
Рікардо в основному дотримувався трудової теорії вартості, хоч і розумів, що вона не може повністю пояснити співвідношення товарних цін. Але вона була зручною для аналізу проблеми протягом нетривалих часових періодів.
Підхід Рікардо до визначення цінності зазнав гострої критики з боку економістів, які підкреслювали працезатратний характер його концепції. Слід звернути увагу на це питання, адже в СРСР саме ця затратна концепція в теорії виявилася як розтратна практика в народному господарстві.
Рікардо також розрізняє «природну» й «ринкову» ціну. Під «природною» він фактично розуміє цінність, під «ринковою» — ціну. Ринкові ціни відхиляються від природних під впливом попиту і пропозиції.
Гроші. Теорію грошей Рікардо будує на засадах своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основою грошової системи є золото, цінність котрого, як і будь-якого іншого товару, визначається затратами праці.
За даної цінності грошей їхня кількість в обігу залежить від суми товарних цін. Використання золота Рікардо вважає дорогим і нерозумним і розробляє проект системи паперового грошового обігу.Теорія розподілу. Основною проблемою політичної економії, як уже зазначалось, Рікардо вважає розподіл. Саме тому основу його системи становить теорія заробітної плати, прибутку й ренти.
Заробітна плата в Рікардо — це дохід робітника, плата за працю. Праця як товар також має природну й ринкову ціну. Природна ціна визначається цінністю засобів існування робітника і його сім’ї. Вона змінюється з часом і є різною в різних країнах. Рікардо притаманна тенденція обмежувати природну ціну праці ціною мінімуму засобів існування.
Ринковою ціною праці є та, що фактично виплачується робітникам. Рікардо ставить її в залежність від попиту і пропозиції, тобто узалежнює рух заробітної плати від руху народонаселення. З розвитком суспільства становище робітників буде погіршуватись. Це зумовлюватиметься, на думку Рікардо, зростанням населення і збільшенням потреби в продуктах сільського господарства, що спричинятиме зростання цінності останніх. А грошова заробітна плата коли й зростатиме, то значно повільніше від зростання цін на продовольчі товари. Він виступає проти втручання держави у функціонування ринку праці й наполягає на необхідності скасування законів на захист бідних.
Прибуток у Рікардо — це перевищення цінності над заробітну плату. Він виступає в нього то як породження капіталу, то — як праці.
Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зниження норми прибутку. З розвитком суспільства вона має тенденцію до зниження. Ця тенденція зумовлена тим, що продуктивність праці в сільському господарстві зменшується (дія «закону спадної родючості ґрунту»), що призводить до зростання цін на продукти харчування і зростання заробітної плати. Відповідно відбувається зниження прибутку. Фактором, що протидіє спаданню норми прибутку, Рікардо вважає розвиток продуктивних сил.
Земельна рента. Ренту Рікардо визначає як «частку продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування першопочатковими й такими, що не руйнуються, силами ґрунту».
Ренту він пов’язує з приватною власністю на землю. Основний постулат Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її якість неоднакова. Зі зростанням кількості населення починається обробіток і менш родючих та гірше розміщених земельних ділянок. У такому разі зростатимуть витрати виробництва сільськогосподарської продукції. Це відбуватиметься доти, доки на найгіршій земельній ділянці витрати виробництва не зрівняються з ринковою ціною. Така ділянка ренти не дає. Однак обробіток гірших земель забезпечує зростання ренти на ліпших ділянках.Аналізує Рікардо і можливість збільшення витрат виробництва на одній ділянці для одержання такої самої величини додаткового продукту, що й на іншій. Розглянуті Рікардо види ренти К. Маркс назвав диференційною рентою. Величина ренти в Рікардо — це перевищення цінності над середній прибуток.
Теорія ренти Рікардо відіграла велику роль у боротьбі промислової буржуазії проти землевласників. Буржуазії імпонував висновок Рікардо про те, що в підтриманні високих цін на хліб заінтересовані лише землевласники, бо це забезпечує їм високу ренту. Промислова буржуазія використала теорію ренти Рікардо для обґрунтування вимоги скасування хлібних законів.
Проблема відтворення і криз. Рікардо поділяє погляди Сея, який заперечував можливість надвиробництва і криз. Посилаючись на Сея, Рікардо стверджує, що попит обмежується лише виробництвом. Кожна людина виготовляє продукцію або для власного споживання, або на продаж. Отже, продукти завжди купують за інші продукти чи послуги. Гроші є лише «мірилом, за допомогою якого відбувається обмін». Рікардо допускав можливість надвиробництва в окремих галузях. Але його він розглядав як тимчасове і таке, що спричиняється неправильним розподілом ресурсів, прорахунками підприємців.
Теорія порівняльних переваг. Велика заслуга Рікардо полягає в розробленні теорії порівняльних витрат, як основи спеціалізації країн у зовнішній торгівлі. Він першим з економістів розробив теорію міжнародної торгівлі з теоретичного боку і показав, чим вона відрізняється від внутрішньої торгівлі: якщо внутрішня торгівля зумовлюється тенденцією вирівнювання норми прибутку, то зовнішня — «порівнянними витратами». Сміт сформулював тезу про «абсолютні переваги», а Рікардо довів, що взаємовигідна торгівля можлива навіть за умов, коли різні країни мають тільки відносні переваги щодо виготовлення тих чи інших товарів, тобто абсолютні переваги лише щодо якогось одного фактора виробництва.
Рікардо, як і Сміт, — видатна, хоч і суперечлива постать в історії економічної думки. Понад півстоліття його теорія панувала в економічному житті Англії. Аналізуючи економічні погляди Рікардо слід врахувати оцінку, яку дали йому видатні економісти. К. Маркс уважав праці Рікардо і Сміта вершиною класичної (наукової) політичної економії. Натомість Д. М. Кейнс популярність Рікардо назвав «явищем загадковим» і пояснював її тим, що теорія вченого імпонувала владі. Саму ж теорію Кейнс назвав непридатною для наукових прогнозів. Англійський економіст Блауг, порівнюючи внесок у розвиток економічної теорії Сміта і Рікардо, писав, що «Багатство народів» містить більше суттєвих узагальнень щодо функціонування економічної системи, ніж «Основи» Рікардо. Заслуга останнього в тім, що він «винайшов техніку економічної науки», заклав підвалини модельного підходу до побудови економічної теорії.
План семінарського заняття
1. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
2. Виникнення класичної політичної економії в Англії. В. Петті.
3. Класична політична економія у Франції. П. Буагільбер. Фізіократи.
4. Економічне вчення А. Сміта.
5. Економічне вчення Д. Рікардо.
Теми рефератів
1. Історичні умови виникнення і суть фізіократизму.
2. Економічна таблиця Ф. Кене та її значення.
3. Логіка та зміст теорії цінності А. Сміта.
4. Проблема відтворення і криз у працях Д. Рікардо.
Література
1. Адам Смит и современная политическая экономия / Под ред. Н. А. Цаголова. — М., 1979.
2. Аникин А. Адам Смит, русская мысль и наши проблемы // МЭ и МО. — 1990. — № 7.
3. Аникин А. Адам Смит. — М., 1968.
4. Аникин А. В., Аникин В. А. Уильям Петти (английский экономист и статистик, родоначальник классической буржуазной политической экономии). — М., 1986.
5. Аникин А. В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. — М., 1985.
6. Афанасьев В. С. Давид Рикардо. — М., 1988.
7. Дроздов В. В. Франсуа Кенэ (французский экономист ХVIII в.). — М., 1988.
8. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. — М., 1960.
9. Коваленко И. И. «Экономическая таблица» Франсуа Кенэ и ее современные экономико-математические интерпретации. — М., 1967.
10. Петти В. Трактат о налогах и сборах // Антология экономической классики. — Т. 1. — М., 1991.
11. Петти В. Экономические и статистические работы. — М., 1940.
12. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Антология экономической классики. — Т.1 — М., 1991.
13. Рикардо Д. Сочинения. — М., 1961.
14. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: Антология экономической классики. — Т. 1. — М., 1991.
15. Тюрго Д. Избранные экономические произведения. — М., 1961.
Навчальні завдання
1. Назвіть основні риси, що характеризують класичну політичну економію, та її хронологічні межі.
2. Проаналізуйте спільні риси та відмінності поглядів В. Петті та П. Буагільбера.
3. Дайте загальну характеристику школи фізіократів.
4. Охарактеризуйте роль А. Сміта в розвитку політичної економії.
5. Проаналізуйте теорію вартості А.Сміта.
6. Поясніть, у чому бачить Рікардо основне завдання політекономії і як він його розв’язує.
Питання для перевірки знань
1. Чому К. Маркс назвав В. Петті засновником класичної політичної економії в Англії?
2. Які ідеї Буагільбера сприйняли і розвинули фізіократи?
3. У чому суть економічної програми фізіократів?
4. Чому Сміта не можна назвати послідовним прихильником трудової теорії вартості?
5. У чому суть теорії ренти Рікардо?
6. Чим різняться погляди А. Сміта і Д. Рікардо на зовнішню торгівлю?
Тести
1. Назвіть головні засади класичної школи політичної економії:
а) державне регулювання економіки;
б) дослідження сфери обігу;
в) визнання дії об’єктивних економічних законів;
г) проголошення економічного лібералізму;
д) дослідження сфери виробництва;
е) визнання сфери обігу джерелом багатства;
ж) розгляд проблеми цінності переважно з позицій трудової теорії.
2. Назвіть прихильників фізіократизму:
| а) В.Петті; | д) Ф.Кене; |
| б) Дюпон де Немур; | е) Ж.Тюрго; |
| в) Мірабо; | ж) П.Буагільбер; |
| г) А.Сміт; | з) Мерсьє де Ла Рів’єр. |
3. Назвіть теоретичні засади економічних поглядів А. Сміта:
а) егоїзм людини;
б) споживна вартість як мета виробництва;
в) схильність людей до обміну;
г) обіг як джерело багатства;
д) низький рівень заробітної плати;
е) поділ праці;
ж) економічний лібералізм;
з) дія об’єктивних економічних законів;
і) визначення цінності речі її корисністю.
4. Назвіть, яку працю А. Сміт визнає за продуктивну:
а) працю в сільському господарстві;
б) працю у сфері матеріального виробництва;
в) працю, що створює цінність;
г) працю у сфері обігу;
д) працю у сфері нематеріального виробництва;
е) працю, що закріплюється в матеріальних цінностях.
5. Назвіть проблеми, що перебували в центрі економічних досліджень Д. Рікардо:
а) аналіз обмеженості ресурсів;
б) теорія цінності;
в) дослідження потреб людини;
г) розподіл багатства;
д) аналіз якісних характеристик капіталізму.
6. У визначенні вартості Д. Рікардо дотримується:
а) трудової теорії вартості;
б) теорії витрат;
в) теорії корисності.