Особливості економічного вчення меркантилістів
В провідних країнах Західної Європи у кінці ХІУ ст. утверджуються товарно-грошові відносини, і саме товарний обмін стає головною умовою господарського життя. Національне багатство стало виражатися грошима - загальним еквівалентом товарної економіки.
Дана епоха характеризується швидким збільшенням капіталу, джерелом якого є сфера обігу.Великі географічні відкриття XV - XVII ст. поклали початок формуванню світового ринку і помітно змінили економічне життя європейських країн:
- збільшились обсяги зовнішньої торгівлі, яка стала міжконтинентальною;
- розширились ринки збуту європейської продукції;
- завдяки створенню промислових і сільськогосподарських мануфактур у колоніях, європейські ринки заполонила дешева продукція та сировина;
- надбанням європейських держав стали великі поклади дорогоцінних металів американського континенту.
Першу спробу осмислити ці економічні процеси у країнах Європи зробили меркантилісти. Поняття “меркантилізм” - походить від латинського слова “тегкагі” - торгувати. В англійській і французькій мовах “тегкапйіе” - “торговий”, а італійське “тегкапіе” означає “торговець”, “купець”.
Меркантилізм емпірично встановив ряд закономірностей епохи первісного нагромадження капіталу, визначив сферу обігу як вирішальну для нагромадження багатства. Меркантилізм - перша в історії економічної думки спроба теоретично обґрунтувати необхідний напрям національної економічної політики. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:
- об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;
- гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;
- безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;
- вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;
- ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.
Меркантилісти вважали доцільним:
- підтримку владою імпорту дешевої сировини, встановлення високого ввізного мита на промислові товари, заохочення експорту готової продукції;
- надання привілеїв і монопольних прав у виробничій і торговельній діяльності, регламентація чисельності та кваліфікації робітників, а також цін, стандартів якості та умов виробництва продукту;
- ріст населення для підтримки низького рівня заробітної плати, розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;
- недостатню увагу до розвитку сільськогосподарських галузей;
- виправдання колоніальної експансії;
- абсолютну монополізацію сфери зовнішньої торгівлі.
4.2.