Прогресивне значення і обмеженість вчення меркантилізму

Меркантилізм - це й економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у ХУІ ст. - в епоху Великих географічних відкриттів та розвитку торгового капіталу.

Погляди меркантилістів - це ще не завершена система ідей, теорій, думок, а окремі спостереження, здогадки, висновки, вкраплені в трактати з практичними рекомендаціями на адресу государів і володарів.

Заслуга прихильників меркантилізму полягає насамперед у постановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, і які його джерела? [116, с. 48]. Саме:

- вони першими поставили завдання “раціонального господарювання”;

- більшість з їхніх емпіричних висновків і рекомендацій були об'єктивно правильними і в цьому розумінні - науковими;

- вони зробили перші кроки і в пізнанні законів руху і внутрішнього механізму ринкової економіки;

- вони надавали великого значення в економічному розвитку еластичності грошової системи;

- вони започаткували теорію міжнародної торгівлі, показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішнім розвитком країни;

- винайдений ними термін “політична економія” дав назву економічній науці, що залишався незаперечним аж до ХХ ст.

Обмеженість вчення меркантилістів:

- в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля;

- виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну;

- не розвивали теорію трудової вартості;

- приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею;

- не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій;

- неістотною була для них і проблема безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”.

Однак з точки зору сучасної економічної науки значення меркантилізму велике. Воно полягає:

- в обґрунтуванні активної державної політики, сутність якої полягає в захисті внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (Дж. М. Кейнс називав меркантилістів своїми ідейними попередниками);

- у формуванні доктрини активного торгового балансу (позитивного сальдо зовнішньої торгівлі), яка залишається фундаментальним принципом сучасних зовнішньоторговельних відносин.