Прогресивне значення і обмеженість вчення меркантилізму
Меркантилізм - це й економічна концепція, і сфера економічної політики, що виникла у ХУІ ст. - в епоху Великих географічних відкриттів та розвитку торгового капіталу.
Погляди меркантилістів - це ще не завершена система ідей, теорій, думок, а окремі спостереження, здогадки, висновки, вкраплені в трактати з практичними рекомендаціями на адресу государів і володарів.
Заслуга прихильників меркантилізму полягає насамперед у постановці проблеми, якою має займатися економічна наука: що таке багатство, і які його джерела? [116, с. 48]. Саме:
- вони першими поставили завдання “раціонального господарювання”;
- більшість з їхніх емпіричних висновків і рекомендацій були об'єктивно правильними і в цьому розумінні - науковими;
- вони зробили перші кроки і в пізнанні законів руху і внутрішнього механізму ринкової економіки;
- вони надавали великого значення в економічному розвитку еластичності грошової системи;
- вони започаткували теорію міжнародної торгівлі, показали прямий зв'язок зовнішньої торгівлі з внутрішнім розвитком країни;
- винайдений ними термін “політична економія” дав назву економічній науці, що залишався незаперечним аж до ХХ ст.
Обмеженість вчення меркантилістів:
- в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля;
- виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну;
- не розвивали теорію трудової вартості;
- приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею;
- не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій;
- неістотною була для них і проблема безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”.
Однак з точки зору сучасної економічної науки значення меркантилізму велике. Воно полягає:
- в обґрунтуванні активної державної політики, сутність якої полягає в захисті внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (Дж. М. Кейнс називав меркантилістів своїми ідейними попередниками);
- у формуванні доктрини активного торгового балансу (позитивного сальдо зовнішньої торгівлі), яка залишається фундаментальним принципом сучасних зовнішньоторговельних відносин.