Розвиток капіталістичного виробництва у Франції в перший половині ХІХ ст., поява великої промисловості, концентрація і централізація капіталу у сфері торгівлі і кредиту призвели до загострення соціально-економічних протиріч.

Гніт капіталу викликав незадоволення дрібних товаровиробників, які складали у Франції більшість населення. На цьому підґрунті створилися сприятливі умови для виникнення і розповсюдження дрібновласницьких реформістських ідей, критичного напряму у політичній економії.

Дрібновласницькими називають економічні ідеї, які розглядаються з позицій інтересів дрібних власників - селян, фермерів, ремісників. Відомими виразниками цих ідей були Сімонд Сісмонді та П’єр Жозеф Прудон.

4.1.