8.3. ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ ПЕРЕРОБКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ СИРОВИНИ
означає, що екологоекономічні збитки, що виникають внаслідок функціонування підприємств по переробці сільськогосподарської сировини, до уваги не беруться. Між тим, величина ця реально існує і виражається в додаткових втратах матеріальних, трудових, фінансових і природних ресурсів, яких зазнає суспільство внаслідок виробничої діяльності цих підприємств.
Логічно критерієм екологічної оптимальності технологічної схеми переробки сільськогосподарської сировини слід вважати ступінь впливу виробництва на навколишнє середовище
де min — оцінка одиниці qго ресурсу, що споживається;
Vq — річний об'єм вироблюваного ресурсу; Sql — втрати іго природокористувача (виробничого об'єкта) від забруднення та виснаження qго ресурсу [34, с. 81].
Однак справа ускладнюється тим, що плановогосподарські органи не мають відповідної інформації про базовий стан і динаміку впливу на навколишнє середовище діючих і проектних схем переробки сільськогосподарської сировини. Це нерідко спричиняє пріоритетний розвиток тактичних методів екстенсивного природокористування на шкоду стратегічним альтернативам переходу до безвідходної переробки сільськогосподарської сировини. А застосування показників ресурсе, водо, землемісткості продукції, хоч й дає змогу певною мірою оцінити ступінь інтенсифікації залучення природносировинних ресурсів на основі відповідних технологій, все ж не свідчить про рівень екологічної чистоти виробництва.
Критерієм екологізації виробництва може служити рівень безвідходності виробництва, який перебуває в тісному взаємозв'язку і залежності від масштабів споживання природноресурсного потенціалу навколишнього середовища і масою розміщених у ньому відходів.
Причому оцінка рівня безвідходності повинна грунтуватися на показниках, які характеризують ступінь замкнутості матеріальнотехнічного потоку на «вході» і на «виході» виробництва відносно навколишнього середовища. Орієнтуватися слід на натуральновартісні показники, а не на виключно вартісні. Це зумовлюється як відсутністю надійного інструментарію вартісної оцінки більшості видів природних ресурсів, відходів виробництва, екологоекономічних збитків від їх роз167
міщення б навколишньому середовищі, так і можливістю дати більш достовірну (незалежну від впливу цін і вартісних структурних зрушень) оцінку рівня безвідходності виробництва. В системі, що пропонується, ступінь замкнутості виробництва щодо навколишнього середовища визначається як відношення маси виробленої продукції до витраченої на її одержання маси матеріальносировинних ресурсів. У вироблену продукцію входить не лише одержуваний основний і побічний продукт, а й продукція, виготовлена з утилізованих на даному підприємстві відходів, а також маса відходів, що реалізуються на сторону. Враховуючи це, ступінь замкнутості виробництва розраховують за формулою
де Кз — коефіцієнт замкнутості виробництва; Vq — фактичні витрати природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива на одиницю виробленої продукції (або сировини, що переробляється); Ак — річний обсяг виробництва продукції (переробки сировини); Онз — річний об'єм невикористовуваних відходів і побічних продуктів виробництва.
Коефіцієнт екологічності характеризує ступінь безпечності виробництва щодо навколишнього середовища
де Ке — коефіцієнт екологічності виробництва; Кв — коефіцієнт відходомісткості виробництва. При цьому коефіцієнт відходомісткості визначається співвідношенням маси відходів, зведеної до одного об'єму з урахуванням відмінностей ступеня їх шкідливосгі (небезпечності) в розрахунку на одиницю продукції (або перероблюваної сировини)
де 0'нз — річний об'єм невикористовуваного відходу гго виду, що розміщується в навколишньому середовищі; Р1 — показник відносної небезпеки відходів іго виду.
Рівень безвідходності оцінюють за показником замкнутості, скоригованим на коефіцієнт екологічності, що дає змогу визначити ступінь збалансованості матеріальносировинних потоків на «вході» і «виході» виробництва з урахуванням його безпечності щодо навколишнього середовища168
Залежно від специфіки переробки сільськогосподарської сировини оцінювати рівень безвідходності виробництва слід з урахуванням дії контрольних показників водо, земле та енергомісткості технологічних процесів. Для народного господарства важливим є підвищення рівня безвідходності не окремого підприємства, а комплексу галузевих виробництв. Водночас слід мати на увазі, що оцінка екологічності технологій переробки сільськогосподарської сировини є не самоціллю, а засобом розширення вузьких місць виробництва і досягнення на основі оптимального режиму ресурсокористування максимального госпрозрахункового доходу Тому реалізація принципів оцінки екологічності технологій повинна здійснюватися спільно з перебудовою всієї системи економічного стимулювання.