Роль банківського нагляду у регулюванні кредитної системи держави.

Банківський нагляд (banking supervision) - система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку [11].

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком порядку. Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, також підлягають нагляду з боку Національного банку в межах нагляду на консолідованій основі. Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду [11].

Завданнями банківського регулювання та нагляду є:

У захист інтересів клієнтів і вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства;

У створення конкурентного середовища в банківському секторі;

У забезпечення прозорості банківського сектору;

У підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності;

У підтримка необхідного рівня стандартів і професіоналізму в банківському секторі [11].

Основними принципами організації сучасного банківського нагляду є:

У багаторівневість системи нагляду за банками;

У постійне вдосконалення нормативного та методичного забезпечення наглядових процесів;

У вдосконалення наукового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення банківського нагляду;

У постійне підвищення кваліфікації спеціалістів банківського нагляду;

J посилення публічності та прозорості фінансового стану банків, широке використання механізмів ринкової самодисципліни;

J використання досвіду інших країн, запровадження міжнародних стандартів і кращої практики банківського нагляду [11].

Нагляд за діяльністю банківських установ визначається на підставі аналізу:

J видів і структури активних операцій (напрямки розміщення коштів банку);

J видів і структури пасивних операцій (джерел коштів банку);

J підходів до управління капіталом і капіталізацією банку;

J ліквідності банку та ліквідності балансу банку; збалансованості витрат і доходів, а також рівня прибутковості банку;

J рівня адміністративно-господарського, фінансового та стратегічного управління (менеджменту);

J рівня ризик-менеджменту в банку;

J системи внутрішнього контролю та аудиту;

J характеру взаємозв’язків банку з клієнтами та кредиторами тощо [11].

З метою реалізації контролю за фінансовим станом банків другого рівня центральний банк встановлює економічні нормативи їх діяльності. Економічні нормативи діяльності банків (economic ratios; regulatory ratios for banks) - показники, встановлені Національним банком України з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Національний банк України встановлює наступні економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками:

1. Нормативи капіталу: мінімального розміру регулятивного капіталу - Н1 (500 млн. грн. за деякими винятками для банків, які отримала ліцензію до 11.07.2014); достатності (адекватності) регулятивного капіталу - Н2 (не менше 10%); достатності основного капіталу Н3 - (не менше 7%)

2. Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність - Н4 (не менше 20%); поточна ліквідність - Н5 (не менше 40%); короткострокова ліквідність - Н6 (не менше 60%).

3. Нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента - Н7 (не більше 25%); великих кредитних ризиків - Н8 (не більше 8-ми кратного розміру регулятивного капіталу); максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру - Н9 (не більше 25%).

4. Нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою - Н11 (не більше 15%); загальної суми інвестування - Н12 (не більше 60%) [2].

Для визначення рейтингу банку другого рівня використовуються рейтингові оцінки. Система CAMELS (CAMELS) - офіційно визнана система рейтингування банків, яку широко використовують наглядові органи багатьох країн світу. Система CAMELS є бальною та ґрунтується на поєднанні бухгалтерського та експертного підходів. Нагляд за банками, що ґрунтується на оцінках ризиків за цією рейтинговою системою, полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, що охоплюють усі напрями його діяльності. Метою оцінки банків за рейтинговою системою CAMELS є визначення їх фінансового стану, якості операцій та менеджменту, виявлення недоліків, що можуть призвести до банкрутства банку та вимагають посиленого контролю з боку органів банківського нагляду, а також вжиття відповідних заходів для виправлення недоліків і стабілізації фінансового стану банку. Основою рейтингової системи CAMELS є оцінка ризиків і визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

J Достатність капіталу - Capital Adequacy (C) - оцінка розміру капіталу банку з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників і підтримки платоспроможності.

J Якість активів - Asset Quality (A) - спроможність забезпечити повернення активів, вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

J Менеджмент - Management (M) - оцінка методів управління банком з точки зору ефективності діяльності, методів управління та контролю.

J Надходження - Earnings (E) - достатність доходів банку для

перспективного розвитку та зростання.

J Ліквідність - Liquidity (L) - здатність банку забезпечити своєчасне та повне виконання своїх зобов’язань.

J Чутливість до ринкового ризику - Sensitivity to Risk (S) - ступінь реагування банку на зміну ситуації на ринку [8].

Комплексна рейтингова оцінка за рейтинговою системою CAMELS визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок за зазначеними шістьма компонентами. Рейтингова система дає можливість оцінити всі фактори, за якими оцінюється якість управління, фінансовий стан і якість операцій кожного банку. За рейтинговою системою CAMELS для кожного банку встановлюється цифровий рейтинг за шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка «1» є найвищою, а оцінка «5» - найнижчою. Комплексна рейтингова оцінка банку визначається за такими критеріями:

J оцінка «1» - стан банку «сильний»;

J оцінка «2» - стан банку «стабільний»;

J оцінка «3» - стан банку «задовільний»;

J оцінка «4» - стан банку «слабкий, критичний»;

J оцінка «5» - стан банку «незадовільний» [8].

2.