Загальна характеристика та функції центральних банків.
Центральний банк - установа, у більшості випадків державна, основна ланка грошово-кредитної системи, орган державного регулювання грошового ринку та грошово-кредитної системи країни, якому надано монопольне право на здійснення емісії грошей, управління грошовим обігом, формування та управління офіційним золотовалютним резервом, а також контролю за діяльністю банків та інших фінансово-кредитних установ.
У банківських системах більшості країн світу, які є дворівневими, центральні банки займають вищий рівень [1, с.472].Історично центральні банки спочатку створювались як крупні приватні банки, наділені особливими повноваженнями. У більшості країн вони були створені як акціонерні компанії. Поступово такі банки монополізували функцію емісії банкнот та інші специфічні функції і ствердилися як центри національних грошово-кредитних систем. Одним із найстаріших центральних банків світу є Банк Швеції («РіксБанк»), який було створено в 1668 р. У більшості західних країн центральні банки були створені в XVIII-XX ст. Так, Банк Англії було створено в 1694 р., Банк Іспанії - в 1782 р., Банк Франції - в 1800 р., Центральний банк Нідерландів - у 1814 р., Австрійський національний банк - в 1816 р., Банк Португалії - в 1846 р., Рейхсбанк - у 1875 р., Банк Італії - в 1893 р., Національний банк Швейцарії - в 1905 р., Федеральна резервна система США - в 1913 р. [1 с. 472].
Діяльність центральних банків регулюється національним банківським законодавством, у якому визначено його організаційно-правовий статус, завдання та функції. У різних країнах центральні банки називають по-різному: народний, державний, центральний, емісійний, резервний. У більшості країн центральний банк належить державі. Однак в окремих країнах капітал центрального банку належить фінансово-кредитним установам і приватним особам, наприклад, в США та Італії. В Бельгії та Австрії державі належить 50% капіталу центрального банку, в Японії - 55%, у Швейцарії - 57% [1 с. 472].
Одержання прибутку не є метою центрального банку. Основними функціями центрального банку є: емісія, випуск в обіг грошових знаків і регулювання грошового обігу; розробка та реалізація грошово-кредитної (монетарної) політики; формування та управління офіційним золотовалютним резервом країни; регулювання та нагляд за діяльністю банків; функції фінансового агента уряду; встановлення правил бухгалтерського обліку та звітності для банків та інших фінансово-кредитних установ; визначення офіційної облікової ставки та офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют; складання та розробка прогнозу платіжного балансу, збереження обов’язкових резервів банків та інших фінансових установ, їх кредитування [1 c. 472].
2.