<<
>>

Реалізація результатів ревізій і перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби

Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно і принципово обґрунту­вати кожний факт, викладений в акті, важлива і відповідальна частина реві­зійної роботи. Але на цьому ревізія не закінчується.

Ревізія вважається заве­ршеною, коли виявлені порушення усунуто, а фінансово-господарську діяль­ність налагоджено таким чином, що забезпечує виконання завдань, що стоять перед підприємствами, установами й організаціями, що були перевірені. Крім того, необхідно вжити заходи, які виключають можливість повторення ана­логічних порушень на інших підприємствах, в установах і організаціях. При реалізації матеріалів ревізій (перевірок), вжитті заходів за їх наслідками не­обхідно керуватись основними нормативними актами, дотримуватись такого порядку.Важливе значення має усунення виявлених у ході проведення ревізії (перевірки) порушень законодавства з фінансових питань. У ході ревізії (пе­ревірки) необхідно добиватись максимального усунення виявлених фінансо­вих порушень, недоліків та відшкодування збитків.При виявленні значних порушень фінансової дисципліни, недостачі коштів, матеріальних цінностей працівники державної контрольно-ревізійної служби в ході ревізії, не чекаю­чи її завершення, складають за такими фактами проміжний акт, вимагають від посадових осіб необхідні пояснення. Матеріали ревізій, при необхідності, передаються згідно з описом правоохоронним органам для проведення розс­лідування, притягнення винних осіб до відповідальності, відшкодування зби­тків, і одночасно перед керівництвом підприємства (установи, організації), що перевіряється, ставиться питання щодо усунення виявлених пору­

шень.При проведенні ревізій і перевірок на підприємствах, в установах і ор­ганізаціях необхідно ретельно перевіряти постановку роботи щодо відшкоду­вання винними особами матеріальних збитків, незалежно від того, яким чи­ном виявлено ці збитки. Показник відшкодування збитків за рахунок винних осіб є одним з показників ефективності та якості роботи контрольноревізійного апарату.

Контрольно-ревізійний апарат повинен добиватись мак­симального відшкодування винними особами нанесених державі збитків від­повідно до чинного законодавства України.Вилучення ревізорами оригіналів необхідних документів здійснюється у випадках, якщо їх збереження на об’єкті, що ревізується, не гарантується, а також у випадках виявлення фік­тивних документів, підробок і фальсифікацій на строк до закінчення ревізії або перевірки. У справах організації, підприємства, установи залишається акт вилучення та копії або реєстр вилучених документів, завірені підписами реві­зуючого та головного бухгалтера або іншої відповідальної особи організації, яка ревізується.Факти, що викладені в проміжних актах, у скороченій формі включаються до загального акта ревізії.Якщо вжитими в період ревізії захо­дами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, ревізуючі готують і за підписом керівника (або його заступника) відповідного підрозділу конт­рольно-ревізійної служби направляють керівництву перевіреного об’єкта, йо­го вищій організації вимоги щодо усунення виявлених порушень та вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків і притягнення осіб, винних у допущених порушеннях, до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників за шко­ду, заподіяну підприємству, установі, організації, регламентуються статтями 130-138 Кодексу законів про працю України, а дисциплінарної статтями 139-152 КЗпПУ. При направленні листа до вищої організації, в разі необхід­ності вносять пропозиції щодо розриву контрактів із керівниками підвідом­чих їм підприємств і організацій.У всіх випадках за результатами проведених ревізій (перевірок) у межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про застосування фінансових санкцій.Фінансові санкції

за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються орга­нами державної контрольно-ревізійної служби України, застосовуються у ро­змірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких ревізій і перевірок.Згідно з Законом України “Про державну контроль­но-ревізійну службу в Україні” від 26.01.93 № 2939-ХІІ контрольноревізійним підрозділам надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств і організацій, виявлені ревізіями або перевірками приховувані і занижені валютні та інші платежі; стягувати до бюджету кошти, одержані міністерствами, державними комітетами, дер­жавними фондами, підприємствами, установами й організаціями за незакон­ними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; застосовувати до підприємств, установ і організацій та інших суб’єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Від­повідно до пункту 3.5 Інструкції про порядок стягнення коштів та застосу­вання фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженої наказом Г оловного контрольно-ревізійного управління України від 30.07.98 № 130, фінансові санкції, передбачені в підпунктах 3.3.1 і 3.3.2 цієї Інструкції, застосовуються щодо податків, інших платежів, за якими встановлено обов’язкове подання органам державної податкової служби по­даткових декларацій, розрахунків. Рішення про застосування фінансових са­нкцій приймається у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта ревізії (перевірки).Рішення про вилучення і стягнення коштів та застосування фі­нансових санкцій за результатами ревізій і перевірок (далі рішення) прий­маються Головним контрольно-ревізійним управлінням України та контро­льно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, мі­стах Києві і Севастополі, а також контрольно-ревізійними підрозділами (від­ділами і групами) в районах, містах, районах у містах (надалі контрольноревізійні органи), яким надано статус юридичної особи, за встановленою фо­рмою в п’яти примірниках: перший надається підприємству, установі, ор­

ганізації та іншим суб’єктам підприємництва, у яких вилучаються кошти; другий органам державної податкової служби для контролю за надходжен­нями коштів до бюджетів та державних цільових фондів; третій органу, якому безпосередньо підпорядковано підприємство, установа, організація та інший суб’єкт підприємницької діяльності, для відповідного реагування; чет­вертий за необхідністю, органу статистики для контролю за внесенням від­повідних змін до статистичної звітності. Останній примірник залишається у справах органу державної контрольно-ревізійної служби, яким прийнято рішення.Платежі за прийнятими рішеннями перераховуються підприємствами, установами й організаціями на відповідні розділи і параграфи класифікації доходів бюджету самостійно у десятиденний термін з дня прийняття рішен­ня, а при несвоєчасній сплаті зазначені суми стягуються податковими орга­нами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суми відрахувань на позабюджетні рахунки контрольно-ревізійних підрозділів стягуються ор­ганами державної контрольно-ревізійної служби в порядку, передбаченому чинним законодавством. Вилученню підлягають визначені на підставі мате­ріалів ревізій і перевірок усі суми, незалежно від фінансового стану підпри­ємства, установи, організації чи іншого суб’єкта підприємницької діяльності.При поданні позовів до арбітражних судів із метою стягнення належних бюджету платежів, сум фінансових санкцій, відшкодування збитків необхід­но керуватись такими вимогами. Статтею 2 Адміністративно-процесуального кодексу України (АПКУ) визначено, що арбітражний суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі й заявами державних та інших органів, які звертаються до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Крім того, цією ж статтею окремо передбачено право орга­нів державної контрольно-ревізійної служби України звертатися до арбітра­жних судів із письмовими заявами про банкрутство. Отже, у зв’язку із спе­цифікою роботи, у органів державної контрольно-ревізійної служби може виникнути необхідність звернутися до арбітражного суду як з майновим з вимогою відшкодування сум, так і немайновим з вимогою визнати договір

чи інший акт незаконним позовами. Необхідно звернути увагу на те, що, ві­дповідно до статті 5 АПКУ, спір може бути передано на вирішення арбітраж­ного суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Не поширюються вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів на спори про ви­знання недійсними договорів та деякі інші господарські спори.Звернутися до арбітражного суду з позовною заявою в інтересах держави може тільки юри­дична особа. Контрольно-ревізійні відділи (групи), які за своїм статусом не є юридичними особами, повинні подати клопотання до вищої організації щодо звернення до арбітражного суду та представити необхідні для цього докуме­нти ревізій (перевірок).Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій або держави, зо­бов’язані поновити їх, не чекаючи претензій, порядок пред’явлення та розг­ляду яких регламентовано статтею 6 АПКУ. Порядок, строки розгляду і пові­домлення про розгляд претензій регламентовано статтями 7 та 8 АПКУ. Крім того, у доарбітражному (претензійному) порядку врегулювання господарсь­ких спорів законодавець статтею 9 АПКУ передбачає відповідальність сто­рін. Розділом УІІІ (статті 54-58) АПКУ законодавчо регламентовано порядок подання позову. Документи, що додаються до позовної заяви, відповідно до статті 57 АПКУ, повинні підтверджувати:1) вжиття заходів щодо арбітраж­ного врегулювання господарського спору з відповідачем;2) відправлення від­повідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;3) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До заяви про визначення акта недійсним додається також копія акта, що опротестовується або засвідчений витяг з нього. При об’єднанні позовних вимог необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 58 АПКУ в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Поряд з цим можуть бути адміністративні стягнення. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” уповноважує Головне контрольноревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній

Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи і групи) у районах, містах, районах у містах накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших поса­дових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення. За­стосування органами державної контрольно-ревізійної служби заходів адмі­ністративного впливу повинно провадитись у межах їх компетенції відповід­но до законодавства. Ніхто не може бути підданий впливу у зв’язку з адміні­стративним правопорушенням, а тільки на підставі та за порядком, встанов­леним законодавством. При впровадженні у справах про адміністративні правопорушення порушення законодавства з фінансових питань, їх розгля­ді, винесенні постанов за цими справами, здійсненні контролю за виконанням постанов про накладення адміністративних стягнень необхідно керуватись Кодексом України про адміністративні правопорушення та Рекомендаціями щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства з фінансових питань, погоджених листом Генеральної прокуратури України від 22.01.98 № 05/3-6вих-98 і надісланих на місця листом Головного контро­льно-ревізійного управління України від 24.02.98 № 13-18/45.Види порушень законодавства з фінансових питань, а також розміри адміністративних стяг­нень, визначені статтею 164-2 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення (у подальшому КУпАП) такі:§ приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків;§ відсутність бухгалтерсько­го обліку або порушення установленого порядку;§ внесення неправдивих да­них до бухгалтерської або статистичної звітності;§ несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації коштів і матеріальних цінностей;§ порушення правил ведення касових операцій;§ перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок.Невжиття за­ходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостачі, розтрат, кра­діжок і безгосподарності тягнуть за собою накладання штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягнен-

ню за одне з правопорушень, зазначених у частині першої цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164-2 КУпАП), і накладати адміністративні стягнення мають право начальник ГоловКРУ України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх за­ступники (стаття 234-1 КУпАП).Адміністративна відповідальність за пору­шення законодавства з фінансових питань, передбачена статтею 164-2 КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою ві­дповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.Про нас­лідки ревізії або перевірки в обов’язковому порядку надсилається лист керів­ництву об’єкта, що ревізувався (перевірявся), з обов’язковими вимогами що­до усунення виявлених порушень, а також вищим органам управління (за підпорядкованістю), інформуються відповідні органи державної влади, а в необхідних випадках матеріали ревізій чи перевірок невідкладно надсила­ються правоохоронним органам.При виявленні порушення законів України, постанов Верховної Ради України, нормативних актів Президента України і Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстрованих у встановленому по­рядку в Міністерстві юстиції України, у випадках, передбачених чинним за­конодавством, подається інформація:Головним контрольно-ревізійним управлінням України Президенту України, Верховній Раді України, Кабіне­ту Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Головному контрольноревізійному управлінню України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, районним, Київській та Севастопольській місь­ким державним адміністраціям;контрольно-ревізійними відділами у райо-

нах, містах і районах у містах контрольно-ревізійним управлінням в Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідним місцевим державним адміністраціям; • результати ревізій виконання бюджетів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та ста­ну роботи фінансових органів і органів Державного казначейства повідомля­ються керівником ревізійної групи Раді міністрів Автономної Республіки Крим, керівництву обласних, Київської і Севастопольської міських держав­них адміністрацій та в разі необхідності розглядаються на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій обласних, Київської і Севас­топольської міських державних адміністрацій/ результати ревізій виконання бюджетів районів, міст, районів у містах та стану роботи фінансових і казна­чейських органів цих регіонів доповідаються місцевим державним адмініст­раціям та розглядаються на засіданнях їх колегій, для участі в роботі яких у райони (міста) виїжджають керівні працівники обласного фінансового управ­ління чи контрольно-ревізійного управління в області (місті). Керівництво обласного фінансового управління і контрольно-ревізійного в області (місті) вирішує також питання про необхідність розгляду наслідків таких ревізій на засіданні обласного (міського) фінансового управління/ результати ревізій виконання бюджетів сільських і селищних рад та забезпечення збереження у них коштів виносяться на розгляд виконкомів цих рад, а в необхідних випад­ках на розгляд відповідних рад вищого рівня.Забезпечити гласність у реві­зійній роботі на всіх її етапах найголовніше завдання кожного контролераревізора. Однією з форм гласності та участі громадськості в проведенні реві­зій і перевірок є доповіді ревізорів. Перед тим, як оприлюднити результати ревізії, доцільно проінформувати про них керівника підприємства, установи, організації і порадитися, на яких зборах чи нараді доповісти про результати ревізії. Перевіряючому необхідно ретельно підготуватися до виступу на збо­рах чи нараді.Виступ повинен бути конкретним, ґрунтуватися на фактах, із зазначенням виявлених порушень, їх причин і винних осіб. З урахуванням висловлених міркувань ревізуючий після зборів чи наради спільно з адмініс­

трацією уточнює план або перелік заходів, спрямованих на усунення недолі­ків та покращання фінансово-господарської діяльності організації, яку пере­віряють. Ці заходи оформляються наказом або розпорядженням керівника пі­дприємства, організації, установи, що перевірялася.У разі потреби матеріали ревізій (перевірок) оприлюднюються через засоби масової інформації.Працівники органів ДКРС готують і вносять пропозиції, беруть участь у підготовці проектів рішень, наказів щодо усунення виявлених фінансових порушень.Якщо діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юридич­ній особі заподіяні матеріальні збитки, але їх дії в кримінальному порядку не розглядаються, належить поставити вимоги перед керівником перевіреної або вищої (за підпорядкуванням) організації щодо пред’явлення позовів до вин­них осіб.Контроль за станом усунення виявлених порушень, виконання рі­шень за наслідками проведених ревізій (перевірок). Важливим методом під­вищення дієвості ревізій і перевірок є чітко організований подальший конт­роль за фактичним виконанням розроблених заходів, виданих наказів, прийн­ятих рішень та інших документів, який повинен здійснюватися регулярно.Контроль за виконанням вжитих заходів щодо усунення порушень здійс­нюється шляхом отримання інформації від керівників підприємств і органі­зацій. Проте найбільш дієвою формою контролю є перевірка прийнятих рі­шень і вжитих заходів, повноти відшкодування збитків, надходження до бю­джету належних коштів безпосередньо на підприємствах, в установах і орга­нізаціях, що перевірялись.Враховуючи, що перевірка виконання рішень є ва­жливим завданням, цю роботу необхідно передбачувати в планах роботи і по можливості доручати такі перевірки тим контролерам-ревізорам, які раніше проводили ревізії в цих організаціях.Проведену ревізію (перевірку) потрібно вважати завершеною лише після того, як забезпечено фактичне усунення ви­явлених фінансових порушень і недоліків.У разі виявлення фактів невжиття заходів щодо відшкодування збитків, випадків повторення правопорушень, за які вже було накладено адмінстягнення, приймаються рішення про повторне накладення адміністративних стягнень.Усі суми, які фактично відшкодовані,

поновлені, перераховані до бюджету, факти притягнення винних осіб до дис­циплінарної та матеріальної відповідальності повинні мати документальне підтвердження.Контрольно-ревізійні підрозділи в обов’язковому порядку пе­редбачають у планах роботи проведення повторних перевірок стану усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань.Наслідки таких пе­ревірок оформляються актом (довідкою), розглядаються керівництвом, після чого приймаються відповідні рішення.Таким чином, дієвість кожної ревізії (перевірки), тобто вжиття заходів, що забезпечують зміцнення фінансової дисципліни, економне витрачання та збереження коштів і матеріальних цін­ностей у бюджетних установах, на підприємствах і організаціях усіх форм власності є найважливішим завданням державної контрольно-ревізійної слу­жби.

11.4.

<< | >>
Источник: Курс лекцій з ревізії та контролю.

Еще по теме Реалізація результатів ревізій і перевірок, проведених органами державної контрольно-ревізійної служби: