Для того, щоб зрозуміти, в якому стані перебуває економіка країни і які перспективи розвитку вона має, потрібно обчислити ряд макроекономічних показників, котрі надають таку інформацію.
Потреба в обчисленні узагальнюючих показників особливо загострювалась в критичних ситуаціях - у зв'язку з війнами, кризами, стихійними лихами.
Створення системи національного рахівництва має довгу історію.
Перші спроби розробки окремих її елементів відносяться до XVII ст., коли Вільям Петті представляє розрахунки національного багатства Англії (1683), а Грегорі Кінг намагається визначити рівень її добробуту шляхом складання „кошторисів національного доходу“ країни (1696). Визначним був і внесок Франсуа Кене, оскільки національне рахівництво ґрунтувалося на моделі макроекономічного кругообігу.Головна складність полягала у тому, що макроекономічні показники потребували спеціальної методики розрахунків. Вона розроблялась багатьма вченими з початку ХХ століття (С. Кузнєцом, Р.Стоуном та ін.). Зрештою у середині ХХ ст. була створена система національних рахунків - система взаємопов'язаних показників найбільш загальних результатів розвитку економіки, яка ще й досі вдосконалюється.
Принципи побудови системи національних рахунків та методи обчислення основних макроекономічних показників - валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового національного продукту (ВНП) в номінальному та реальному виразі, а також нові, більш адекватні показники економічного добробуту населення країни розглянемо у розділі 3.
Аналіз кругопотоку доходів і продуктів у розділі 4 допоможе визначити похідні показники. Кругопотік доходів представляє собою модель взаємодії макроекономічних суб'єктів і виявляє основні макроекономічні тотожності, які забезпечують рівновагу економічної системи.