ДОДАТОК А Глосарій основних термінів з курсу «Макроекономіка»

А

Абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перена­селення).

Авуари в СДР — це резервні активи, що належать учасникам Фо­нду та встановленим міжнародним фінансовим установам і є час­тиною міжнародних резервів країн—членів МВФ.

Амортизаційні витрати — це обсяг капіталу, спожитого в проце­сі виробництва впродовж року.

Б

Безробітні — ті, хто не має роботи, але активно її шукає або че­кає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом кри­теріям, які мають місце одночасно: «без роботи», «робить активні спроби знайти роботу», «готова відразу ж стати до роботи».

Безробіття — це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.

Бідність — це неможливість унаслідок нестачі коштів підтриму­вати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конк­ретний період часу.

Бюджетний дефіцит представляє собою різницю між державни­ми доходами і витратами. Це означає, що держава стає позичаль­ником фінансових коштів у населення, банків і підприємств або іншої держави, у міжнародних фінансових організацій.

Бюджетний процес — регламентований законодавством порядок розглядання, затвердження бюджетів, їхнє виконання і контроль за виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему країни.

Бюджетно-податкова політика — це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування бюджету в цілому.

В

Валовий внутрішній продукт (ВВП) є загальною вартістю кінце­вого продукту, виробленого тільки всередині країни, з викорис­танням як власних, так й чужих факторів виробництва, тобто у ВВП не знаходить відображення продукт, створений за кордоном з використанням факторів виробництва даної країни.

Валовий національний продукт (ВНП) — це сума доданих ціннос­тей, створених з використанням факторів виробництва, що нале­жать даній країні та її громадянам.

Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних запасів.

Валютна девізна політика — це система регулювання валютного курсу купівлею і продажем валюти за допомогою валютної інтер­венції і валютних обмежень.

Валютна дисконтна політика являє собою систему економічних і організаційних заходів по збалансуванню платіжних зобов’язань, орієнтовану на коригування валютного курсу. Ця політика прояв­ляється у впливі на стан грошового попиту, динаміку і рівень цін, обсяг грошової маси, міграцію короткострокових інвестицій.

Валютна інтервенція — це цільова операція Національного Бан­ку України по купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти визначеними межами його підвищення чи зниження.

Валютна позиція — це співвідношення між обсягами купленої і проданої іноземної валюти на кінець дня, яке проявляється як співвідношення між балансовими і позабалансовими вимогами і зобов’язаннями по кожній валюті. Якщо вони збігаються, позиція вважається закритою, а якщо не збігаються — відкритою.

Валютна політика представляє собою сукупність економічних, юридичних і організаційних форм і методів в галузі валютних ві­дносин, здійснюваних державою і міжнародними валютно- фінансовими організаціями.

Валютний демпінг — більше падіння курсу національної валюти, ніж зменшення її купівельної спроможності всередині країни.

Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмі­нюється на іншу.

Валютний курс являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Валютні обмеження являють собою систему економічних, право­вих, організаційних заходів, що регламентують операції з націо­нальною й іноземною валютою, золотом і т. д.

Валютні ринки — це спеціальні ринки, на яких може бути купле­на або продана іноземна валюта.

Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі. Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він викори­стовується на споживання та заощадження.

Вимушена неповна зайнятість — коли людина працює неповний робочий день або тиждень.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає зві­льнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропо­зиції праці над попитом на неї.

Відкрита інфляція проявляється у тривалому зростанні рівня цін. Вона розгортається на ринках, де діють вільні ціни.

Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігаєть­ся надлишок робочої сили, а в іншому її дефіцит.

Відставання ВВП — це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Г

Галопуюча інфляція — це інфляція, що вимірюється двозначним чи тризначним числом.

Гіперінфляція — ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мі­льярди відсотків на рік.

Гпибина бідності — відхилення величини доходів або витрат бід­них від визначеної межі бідності.

Грошима називається загальновизнаний засіб платежу, який без будь-яких обмежень приймається в обмін на товари та послуги, а також при сплаті боргових зобов’язань; сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні різноманітних операцій.

Д

Девізний курс (є) показує, скільки одиниць іноземної валюти мо­жна одержати за одиницю вітчизняної, тобто це ціна вітчизняної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти.

Дезінфляція означає вилучення з обігу надлишкової маси, випущеної в період інфляції, що супроводжується зниженням темпу зростання цін.

Державний бюджет — це зведена відомість доходів та витрат держави, яка являє собою основний фінансовий план держави на поточний рік і має силу закону.

Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республі­канських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб й на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не вклю­чають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВНП.

Депозити — це грошові кошти, вкладені в комерційні банки у го­тівковій чи безготівковій формі для зберігання на визначених умовах.

Депозити трансакційні (чекові) є засобами обміну, оскільки кош­ти з цих депозитів вкладники мають право без попередження бан­ку переказати іншим особам у вигляді платежів за придбані това­ри і послуги. Такі платежі здійснюються за допомогою чеків або аналогічних розрахункових інструментів.

Дефлювання — коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Дефляційна політика щодо проблем державного регулювання пла­тіжного балансу тлумачиться макроекономічною теорією як політи­ка, спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Це означає, що дефляційна політика, в основному, спрямована на зниження інфляції і стабілізацію економіки через стримування бюджетних витрат та су­купне скорочення грошової маси. Завдяки цьому посилюється тиск на прибутки, ціни, зайнятість населення, державне інвестування.

Дефляція має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.

Децильний коефіцієнт диференціації — співвідношення рівнів добробуту населення: 10 % найзаможніших на 10 % найменш за­безпечених громадян.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цьо­го виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шан­сів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в ньо­го бажання добровільно покинути робоче місце.

Додана вартість (ДВ) — це вартість, створена в процесі вироб­ництва на даному підприємстві і охоплює реальний вклад підпри­ємства у створення вартості конкретного продукту, тобто заробіт­ну плату, прибуток й амортизацію, відсоток за кредит і т. д.

Доходи некорпоративного сектора — це чистий прибуток підп­риємств, які перебувають в одноосібній власності.

E

Економічна територія країни — територія, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.

Економічне зростання національного господарства — такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний доход.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний пі­дйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зро­стання.

Ефективний попит — об’єм попиту на блага, який відповідає спільній рівновазі на ринках благ, грошей і капіталу.

З

Зайняті — це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану робо­ту, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють че­рез хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.

Заробітна плата найманих працівників — це компонент ВВП, який містить заробітну плату, а також внески підприємств на со­ціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо.

Зовнішні (екзогенні) шоки — це зовнішні для моделі економічні потрясіння, які порушують економічну рівновагу в моделі.

Зовнішній борг держави — заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам.

Зовнішньоекономічна політика, що проводиться урядом країни — це державна політика в галузі експорту та імпорту, мита, тарифів, обмежень, залучення іноземного капіталу і вивозу капіталу, здій­снення спільних економічних проектів.

Зовнішньоторговельна політика — система економічних, органі­заційних, політичних заходів щодо розвитку зовнішньоторгових відносин даної країни або групи країн; включає визначення обся­гів географічної і товарної структури експорту та імпорту.

Золотий паритет — відношення вагової кількості чистого золо­та, що містилося в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну.

Золото монетарне — високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під ко­нтролем Центрального банку або органів державного управління і є частиною їх міжнародних резервів.

І

Інвестиції (нім. Investition, від лат. investio — одягаю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна пастка має місце, коли попит на інвестиції аб­солютно нееластичний по ставці відсотку, наприклад, внас­лідок песимістичної оцінки майбутньої кон’юнктури інвесто- ами. У цьому випадку графік інвестицій стає перпендику­лярним до вісі абсцис, і внаслідок цього IS також пер­пендикулярна до вісі абсцис. Тоді, в якій би області лінії LM не знаходилася початкова рівновага, зсув LM не змінює націона­льного доходу.

Інвестиційний попит — це попит підприємців на блага для відно­влення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу.

Індекс Джині являє собою відношення площі, обмеженої фактич­ною кривою Лоренца і кривою Лоренца для абсолютно рівномір­ного розподілу доходів до площі трикутника, обмеженого кривою Лоренца для абсолютно рівномірного розподілу і осями абсцис і ординат.

Індекс споживчих цін являє собою співвідношення ціни кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році, він включає товари, вироблені не тільки всередині держави, але та­кож і імпортні. Враховує тільки товари і послуги, що спожиті ін­дивідуальними споживачами.

Індуційовані інвестиції — це інвестиції, причиною здійснення яких є стійке зростання попиту на блага.

Іноземна валюта — грошові знаки іноземний держав, а також кредитні засоби обігу і платежу, виражені в іноземних грошових одиницях і використовувані в міжнародних розрахунках.

Інтеграція — інтернаціоналізація господарського життя, що про­являється у переплетінні національних господарств двох або декі­лькох країн і проведенні ними узгодженої торговельно- економічної політики.

Інфлювання — коригування номінального ВВП у бік збіль­шення.

Інфляційний розрив — величина, на яку повинен зменшитися су­купний попит для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня зайнятості.

Інфляційний шок — одноразове підвищення рівня цін, котре може стати імпульсом для прискорення процесу інфляції, а мо­же і не стати.

Інфляція витрат, або інфляція пропозиції — інфляція, що вини­кає через зростання витрат у періоди високого безробіття та непо­вного використання виробничих ресурсів.

Інфляція є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей.

Інфляція попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, нама­гаючись зрівноважити попит і пропозицію, зростають.

Кваліфікаційне безробіття — людина працює не за своїм рівнем майстерності, розрядом чи спеціальністю.

Квота у Міжнародному валютному фонді — частка країни— члена МВФ у капіталі Фонду.

Квоти — це граничні обсяги визначених товарів, що дозволено імпортувати (експортувати) на територію країни протягом визна­ченого терміну. Квоти бувають індивідуальними, обмежуючими ввіз (вивіз) в одну конкретну країну; груповими, що встановлю­ють обсяг ввозу (вивозу) у визначену групу країн, а також глоба­льними, коли імпорт (експорт) обмежується без зазначення країн, на які це обмеження поширюється.

Кінцева продукція — товари і послуги, що купуються з метою кін­цевого споживання, не для подальшої переробки чи продажу.

Класична дихотомія — представлення економіки у вигляді двох відокремлених один від одного секторів: реального і грошового.

Коефіцієнт депонування — це відношення попиту на готівку до депозитів.

Коефіцієнт участі (активності) — відношення робочої сили до працездатного населення.

Котирування валюти — встановлення курсу.

Крайня форма бідності — бідність, яка порівняно зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання.

Кредитна мультиплікація, або мультиплікативне створення депозитів — це процес емісії платіжних засобів у межах сис­теми комерційних банків. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кредитної експансії на внутрішньому ри­нку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що ви­пускається банківською системою в обіг при певному рівні ре­зервних вимог.

Кредитні, або депозитні гроші — засоби обміну, які являють со­бою боргові зобов’язання депозитних інститутів (безготівкові гроші).

Кримінальна діяльність (підпільна економіка) — включає вироб­ництво заборонених законом товарів та надання заборонених за­коном послуг.

Купівельна спроможність грошей — це кількість товарів та пос­луг, які можна придбати за грошову одиницю.

Л

Ліквідна пастка — якщо спільна рівновага досягнута у кейнсіан- ській області LM, то економіка опиняється в ліквідній пастці: змі­на кількості грошей (ліквідності) не змінює реального національ­ного доходу.

Ліквідність — це властивість того чи іншого активу перетворюва­тись в грошову форму за короткий час і без суттєвої втрати вар­тості.

Лінія IS характеризує, на скільки повинна змінитися ставка відсо­тку (рівень національного доходу) при зміні рівня національного доходу (ставки відсотку) для збереження рівноваги на ринку благ.

Ліцензії — це дозвіл на імпорт (експорт) товарів протягом якогось часу, виданий компетентними органами. Ліцензії бувають гене­ральними, котрі являють собою дозвіл на імпортні (експортні) операції з визначеними товарами протягом усього терміну дії ре­жиму ліцензування. Крім того, бувають ліцензії індивідуальні, що дозволяють одному суб’єкту підприємницької діяльності здійс­нення однієї імпортної (експортної) операції по ліцензованому то­вару.

M

Межа бідності — рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На її основі визначаються сім’ї, які належать до категорії бідних.

Митні тарифи — це перелік видів мита, якими обкладаються то­вари при їхньому ввозі і вивозі.

Мито являє собою свого роду податок, стягнений при перетинан­ні товаром митного кордону з того, хто цей товар увозить чи ви­возить.

Міжнародна інвестиційна діяльність є сукупністю практичних дій суб’єктів господарювання щодо вкладення міжнародних інвести­цій. Вона перерозподіляє у просторі й часі ресурси між окремими суб’єктами та об’єктами різних країн.

Міжнародний інвестиційний ринок — це сукупність економічних відносин, які виникають між суб’єктами різних країн щодо залу­чення та вкладення міжнародних інвестицій, у результаті яких формуються попит і пропозиція на інвестиції, ціна на інвестиції, конкуренція в інвестиційному середовищі. Міжнародний інвести­ційний ринок є регулятором сукупності суспільно-економічних

відносин, що виникають між продавцем і покупцем інвестиційних ресурсів, які знаходяться у різних країнах.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему економі­чних зв’язків різного рівня, що вийшли за межі національних гос­подарств і здійснюються у різних формах між фізичними особа­ми, юридичними особами, державними і міжнародними організа­ціями.

Міжнародні резерви — це зовнішні активи, що контролюються ор­ганами грошово-кредитного регулювання і можуть бути викорис­тані для фінансування дефіциту платіжного балансу, для прове­дення інтервенцій на валютних ринках і для інших цілей. До складу міжнародних резервів входять: монетарне золото; СДР, що належать Україні (в доларовому еквіваленті); резервна позиція України на Міжнародному валютному фонді; валютні активи (ва­люта, вклади та депозити і цінні папери).

Мультиплікатор автономних витрат показує, на скільки збіль­шиться рівноважний національний доход при збільшенні автоно­много попиту на одиницю.

Мультиплікатор депозитний простий визначає максимальну кі­лькість нових депозитних грошей, що створюється однією грошо­вою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов’язкового резервування.

Мультиплікатор державних витрат показує, на скільки збіль­шиться рівноважний національний доход при збільшенні держав­них витрат на одиницю.

Мультиплікатор інвестиційний показує, на скільки збільшиться рівноважний національний доход при збільшенні автономного попиту на інвестиції на одиницю.

Мультиплікатор податковий показує, на скільки скоротиться на­ціональний доход при збільшенні податкових платежів на Δ7^,.

H

Національний доход (НД) — сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі).

Незаконна економічна діяльність (підпільна економіка) включає незаконне виробництво товарів та послуг і незаконний перероз­поділ доходів та активів.

Неофіційна економіка охоплює всі недекларовані легально дозво­лені види економічної діяльності зареєстрованих і незареєстрова- них економічних суб’єктів, що приховуються, або просто не облі­ковуються державою.

Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошово­му обігу.

Номінальний ВВП (BBΠ_h) — це обсяг виробництва, який вимірю­ється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент ви­робництва.

Номінальний обмінний курс — це відносна ціна валют двох країн.

НТП — це поступове удосконалювання і поширення у виробницт­ві техніки і технологічних процесів у рамках діючих науково- технічних принципів.

O

Облікова ставка — це відсоток, під який Національний банк на­дає кредити комерційним банкам.

Обмежувальна (рестрикційна) фіскальна політика — стабілізація економіки в умовах інфляційного надлишкового попиту, який ви­никає внаслідок циклічного підйому, за допомогою скорочення державних видатків та збільшення податків.

Обмінний курс (є) є зворотною величиною до девізного курсу і показує, скільки одиниць вітчизняної валюти можна одержати в обмін на одиницю іноземної, тобто це ціна іноземної валюти, ви­ражена в одиницях вітчизняної валюти.

Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансе­рах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили — дорослі, які потенційно ма­ють можливість працювати, але не працюють і не шукають робо­ту (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працюва­ти, або просто не шукають роботу).

Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади.

П

«Парадокс заощаджень»: чим більше суспільство заощаджує, тим біднішим стає.

Передатний механізм монетарної політики, або механізм грошо­вої трансмісії — це ланцюги, через які зміни в пропозиції грошей впливають на реальний сектор економіки.

Подвійний рахунок — це ситуація, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі.

Політика зайнятості — сукупність заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема. Вона має декілька рівнів: держав­ний, регіональний і локальний.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: щорічний рівень інфляції вимірюється однозначним числом.

Попит на гроші — бажання економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів (касу).

Потенційний рівень ВВП — обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть пере­вищує цей рівень під час чергового підйому економіки.

Прибуток акціонерних підприємств — це компонент ВВП, який у свою чергу, містить три складові: податок на прибуток; дивіденди акціонерам; нерозподілений прибуток підприємств.

Приватні валові інвестиції охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове бу­дівництво, витрати на амортизацію.

Прирісна капіталоємність продукції — коефіцієнт, який показує скільки одиниць додаткового капіталу необхідно для виробництва додаткової одиниці продукції.

Прихована інфляція проявляється через посилення товарного де­фіциту. Розгортається в умовах жорсткого державного контролю за цінами.

Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надан­ня робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

Приховане виробництво — діяльність, що дозволена законом і ви­конується виробниками, які мають на це право, але яка приховується від державних органів з метою ухилення від сплати податків, внесків у соціальні фонди, дотримання правових норм і стандартів.

Прожитковий мінімум — показник абсолютного вимірника низь­ких доходів населення, які забезпечують споживання основних благ та послуг на мінімально допустимому рівні.

Проміжна продукція — це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу.

Протекціонізм — це зовнішньоторговельна політика, яка має на меті забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації на внутрішньому ринку товарів національних виробників, захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

P

Реальний ВВП (BBΠ_p) — це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього по­казника впливає лише зміна обсягів виробництва.

Реальний обмінний курс — відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах.

Реальні умови обміну — це величина, яка показує, скільки зарубі­жних благ країна може одержати в обмін на одиницю свого блага.

Режим вільного флоатингу — ситуація, коли держава цілком за­лишається поза межами валютного ринку, дозволяючи валютним курсам мінятися так, щоб врівноважувалися попит та пропозиція.

Резидент — це фізична особа або організація (юридична особа) тієї економіки, з якою вона пов’язана тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр її інтересів.

Рентні платежі — це доходи, які отримують власники нерухомо­сті, доходи від залучення в виробництво землі, майна, капіталу.

Рецесійний розрив — величина, на яку повинен вирости сукупний попит для того, щоб збільшити рівноважний рівень ВВП до неін- фляційного рівня повної зайнятості.

Ринок депозитно-кредитних операцій — специфічний сектор ва­лютного ринку, купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади та в наданні банками інвалютних позичок. Ціна — у ви­гляді проценту.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного рин­ку взагалі, його ключовим елементом. Тут купівля-продаж здійс­нюється в традиційній формі, шляхом обміну рівновеликих цін­ностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей — їх валютного курсу.

Рівень бідності — питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначе­ної межі бідності.

Рівень цін — грошова оцінка блага, чи сукупності благ (кошика), які слугують масштабом цін.

Рівноважне зростання — такий розвиток економіки, при якому зростаючі від періоду до періоду обсяги сукупного попиту і суку­пної пропозиції завжди дорівнюють один одному.

Робоча сила, або економічно активне населення — зайняті і без­робітні в даний момент часу.

C

Світове господарство — це сукупність господарств і їх економі­чних відносин між собою.

Сеньйораж — доход від друкування грошей, який отримує держа­ва при монетизації дефіциту бюджету. Сеньйораж виникає в умо­вах перевищення приросту грошової маси над приростом реаль­ного ВВП.

Символічні, або декретні гроші — засоби обміну, що являють со­бою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають влас­ної невід’ємної цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищує витрати на їх виробництво та цінність при альтернати­вному використанні і визначається їхньою здатністю обмінюва­тись на товари та послуги як зараз, так і в майбутньому. Монопо­льне право емісії готівкових грошей законодавчо закріплене за державою (Центральним банком), тому символічні гроші є держа­вними грошима.

Соціальна політика — це комплекс соціально-економічних захо­дів держави та місцевих органів влади, спрямованих на захист на­селення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових зао­щаджень і т.ін.

Споживчі витрати — це особисті споживчі витрати всіх грома­дян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання та на послуги. Це витрати на споживчі товари й послуги, тобто на предмети кінцевого споживання до­машніх господарств. Тут маються на увазі витрати на харчування, одяг, житло, товари культурно-побутового призначення, на всі види послуг, що надаються за рахунок споживачів.

Стагфляція — ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва.

Стимулювальна (експансивна) фіскальна політика — це фіска­льна політика, що охоплює збільшення державних видатків та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду.

Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно ви­никає тоді, коли в результаті науково-технічного прогресу відбу­ваються важливі зміни в техніці, технології та організації вироб­ництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується, або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застарілі й нікому не потрібні, а отже, їх не­можливо продати.

Суб’єкти MEB — це їх учасники, здатні відносно незалежно і актив­но діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації.

T

Теорія загальної економічної рівноваги (ЗЕР) — теорія макроеко- номічної статики, оскільки її мета — визначити умови, які забез­печують рівність попиту і пропозиції одночасно на всіх ринках.

Тіньова економіка — це економічні процеси, які приховуються їх учасниками, не контролюються державою і суспільством, не фік­суються в повному обсязі офіційною державною статистикою.

Трансакційні витрати — те, наскільки швидко і з якими мініма­льними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одні фінансові активи можна обміняти на інші.

Трансферти — це односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пе­нсії, стипендії, допомога по безробіттю тощо).

Ф

Фіктивна діяльність — це всі заборонені законом види діяльнос­ті, не пов’язані з виробництвом товарів і наданням послуг, що призводять тільки до перерозподілу фінансових і матеріальних активів через фінансові махінації, фіктивні договори тощо, або економіка «приписок», спекулятивних угод, хабарництва, шах­райства — все, що пов’язане з незаконним отриманням та переда­чею грошей. Така діяльність не змінює загальної величини ВВП, бо не створює додаткову вартість, але суттєво може змінити внут­рішню структуру перерозподілу доходів.

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добро­вільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після зві­льнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, шукає роботу. Отже фрикційне безробіття сто­сується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому.

Функціональне безробіття виникає, якщо працівник, який навіть за­рахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий день, але не виконує своїх обов’язків, а є лише присутнім на роботі.

ц

Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли су­купний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скоро­чується, а безробіття зростає.

Часткове безробіття — втрата заробітку через скорочення нор­мальної тривалості робочого часу.

Чистий експорт — це різниця між експортом та імпортом. Ця рі­зниця показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг, вироблених в даній країні, перевищують витрати даної країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших краї­нах.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми аморти­заційних відрахувань у певному періоді.

Чисті непрямі податки — непрямі податки (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням трансфертів. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм.

Юридична особа — це об’єднання, наділені майном, що діють від свого імені і в межах свого майна, мають громадські права та обов’язки і від свого імені виступають як одна зі сторін в судово­му процесі.