Ефекти, індуційовані державою та зарубіжжям

Розглянемо, до яких наслідків приведуть зміни в еко­номічній активності держави.

Врахуємо в рівнянні рівноваги на ринку благ державні витра­ти і прибутковий податок:

Витрати держави складають частину автономного попиту на ринку благ, і їхній вплив на величину доходу ідентичний впливу автономних інвестицій.

Але з включенням у модель прибуткового податку змінюється числове значення мультиплікатора. Запишемо (6.23) у вигляді:

Співмножникназивається мультиплікато­

ром державних витрат (μ₂) і показує, наскільки збільшиться рі­вноважний національний доход при збільшенні державних ви­трат на одиницю.

Порівнюючи (6.22) і (6.24), можна помітити, що з введенням прибуткового податку величина мультиплікатора зменшується, продовжуючи, однак, залишатися більше одиниці.

Зменшення мультиплікаційного ефекту пояснюється тим, що величина індуційованого прирощення сукупного попиту визнача­ється не загальним, а використовуваним доходом.

Механізм впливу державних витрат на обсяг сукупного попи­ту і випуск продукції передбачає їх збільшення у періоди еконо­мічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання (рис. 6.8).

Рис. 6.8. Вплив державних витрат на обсяг сукупного попиту і випуск продукції

Вплив на величину національного доходу зміни ставки прибу­ткового податку розраховується за допомогою податкового муль­типлікатора.

Щоб вияснити, як вплине на величину національного доходу зміна ставки прибуткового податку на ΔT_y, віднімемо з рівняння

рівняння (6.23) і одержимо:

Добутокпоказує, наскільки зміниться

обсяг податкових надходжень в результаті зміни ставки при-

буткового податку.

При порівнянні значень мультиплікатора державних витрат (6.24) і податкового (6.25) мультиплікатора виявляється, що за абсолютною величиною перший перевищує другий, тобто зрос­тання державних витрат на певну величину викличе більший приріст національного доходу, ніж зниження на таку ж величину розміру оподаткування.

Причина в тому, що ефект інвестицій і державних витрат складається з безпосереднього та індуційованого збільшення по­питу, а зміна розміру податків супроводжується лише індуційо- ваною зміною попиту.

Графічно зростання державних витрат зсуває лінію сукупного попиту вгору на величину цього зростання ΔG, а зниження роз­міру податків на таку ж величину (Δ7^, = ΔG) збільшує крутизну лінії споживання домашніх господарств не на всю величину зни­ження податків, а тільки на ту її частину, яка буде направлена на

Рис. 6.9. Порівняння ефектів мультиплікатора державних витрат (а) і податкового мультиплікатора (б)

При діючій в Україні ставці прибуткового податку (T_y = 13 %), і граничній схильності до споживання, що склалася (за оцінками експертів C_y = 0,7), податковий мультиплікатор буде дорівнювати

а мультиплікатор державних ви­трат.

” 7 ^, ∙ ~₇^ ~ ~ ₇ ■

Тобто при зменшенні податкових платежів на одну грошову одиницю національний доход зросте на 1,79 грошових одиниць, а при збільшенні державних витрат на одну грошову одиницю на­ціональний доход виросте на 2,56 грошових одиниць.

Таким чином, якщо вибирати між однаковим по величині зме­ншенням податкових надходжень і збільшенням державних ви­трат (Δ7^, = ΔG), то необхідно мати на увазі, що національний до­ход зросте в більшій мірі при зростанні державних закупівель, чим при зниженні податків і, відповідно, в більшому ступені в другому випадку зросте бюджетний дефіцит.

Зміна ставки прибуткового податку безпосередньо впливає на стан держбюджету. Якщо державні витрати перевищують подат­кові надходження, то утворюється бюджетний дефіцит:

Зміна збалансованості бюджету внаслідок зміни державних витрат при фіксованій ставці прибуткового податку характеризу­ється рівнянням:

Так як відповідно до рівняння (6.24)

Оскільки співмножник перед ΔG менший за одиницю, то ви­являється, що зростання бюджетного дефіциту відстає від зрос­тання державних витрат. Це пояснюється тим, що з підвищенням державних витрат збільшуються доходи населення, а отже, і по­даткові надходження, які частково компенсують додаткові витра­ти держави.

Щоб виявити вплив зміни ставки прибуткового податку на стан держбюджету, зафіксуємо величину державних витрат і за­пишемо рівняння (6.25) через прирощення:

при збільшенні ставки прибуткового податку бюджетний де­фіцит зменшується на величину, меншу, ніж приріст податкових надходженьЦе пояснюється тим, що зростання оподатку­вання скоротить споживання, а потім і рівноважний рівень дохо­ду, що є базою податкових відрахувань (табл. 6.3).

У відповідності до виразу (6.25) зміну бюджетного дефіциту при зміні податкової ставки можна показати як:

Таблиця 6.3

ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТІВ ПОДАТКОВОГО МУЛЬТИПЛІКАТОРА І МУЛЬТИПЛІКАТОРА ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ

Таким чином, національний доход зростає в більшому ступені при зростанні державних витрат, ніж при зниженні податків (1) > (2), а бюджетний дефіцит буде більше при зниженні податків (3) < (4).

Теорема Хаавелъмо

Щоб зберегти збалансованість бюджету, необхідно дотриму­ватися рівності: G = T_y -у. Тоді ставка T_y стає ендогенною величи­ною, а умова рівноваги:

При I = const:

Збільшення на певну величину державних витрат за умови фінансування їх за рахунок підвищення прибуткового подат­ку приводить до зростання національного доходу на таку ж величину (тобто збільшення держбюджету на певну величи­ну викличе зростання національного доходу на таку ж вели­чину).

Якщо доповнити рівняння (6.23) імпортом та експортом, то одержимо рівняння рівноваги на ринку благ у відкритій еконо­міці.

Вплив закордону на мультиплікаційні процеси визначається з рівняння:

або

де— розгорнутий вигляд мультиплікатора

автономних витрат (μ₄).