Осповні міжнародні валютпо-фінансові організації

Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансових відносин між окремими державами зумовив появу міжнародних валютно- фінансових і кредитних організацій. Такі міжнародні організації - це інститути, створені за міждержавними угодами для регулювання міжна­родних економічних відносин.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це міжнародна валютно- кредитна організація, яку було створено на міжнародній валютно- фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Почав функціонувати з 1945 р. Нині до МВФ входить понад 160 держав світу. Згідно зі Статутом МВФ його основними цілями є: сприяння розвитку торгівлі та валютного співробітництва; надання країнам-членам коштів в іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Капітал МВФ формується за рахунок внесків держав-членів відповідно до встановленої для кожної з них квоти, величина якої залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Так, на початок 90-х років квота США становила 19,62 %, далі Німеччина і Японія (по 6,1), Франція і Великобританія (по 5,48 %) та ін. Квоту для Росії встановили на рівні 3 %, для України - 0,7 %.

Кількість голосів кожної країни у Фонді визначається у такий спосіб: 250 голосів незалежно від розмірів квоти плюс один голос на кожні 100 тис. SDR квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п’ять років) загальний перегляд квот, що пов’язано зі зміною як рівня розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може використовувати позичкові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позичкових капіталів.

Важливим напрямом діяльності МВФ є кредитування країн для врегулювання платіжних балансів і зовнішньої заборгованості.

- звичайні кредити фонду, які надаються для подолання тимчасових труднощів платіжного балансу в рамках одного року (з перспективою подовження до 4-5 років);

- компенсаційні кредити, що їх надають для компенсації зменшення експортної виручки, яке сталося з причин, незалежних від країни- позичальника, терміном на 3-5 років;

- стабілізаційні кредити терміном до 3-5 років, які надаються для фінансування створення запасів сировини, що добувається в країні у разі несприятливої кон’юнктури на світових ринках.

МВФ здійснює і так зване розширене фінансування, що має цільове призначення - здійснювати структурну перебудову зовнішніх рахунків у разі серйозних порушень платіжного балансу. Погашення може відбуватися протягом 4-10 років.

При цьому кредитні операції здійснюються тільки з офіційними органами країн-членів МВФ: національними банками, казначействами, валютними стабілізаційними фондами.

Однією з форм міждержавного кредитного регулювання є створення спеціальних фондів запозичення ресурсів. Роль МВФ полягає у посе­редництві між країнами, які потребують коштів, і країнами-кредиторами та встановлення контролю над валютно-фінансовою політикою держави- позичальника.

З кінця 70-х років МВФ переорієнтував свою діяльність на вирівню­вання платіжних балансів країн, що розвиваються, а з початку 80-х - на регулювання їх зовнішньої заборгованості. Відбулося підвищення ролі МВФ як координатора міжнародних кредитів і гаранта платоспроможності країн-боржників.

Слід зауважити, що МВФ пов’язує надання кредитів країнам-членам з умовами проведення ними відповідних змін в економічній політиці. Відмова країни виконувати умови МВФ практично закриває їй доступ до світового ринку капіталів. У той же час невелика позичка фонду надає країні можливість отримати більший кредит у банках.

З 1992 р. членом МВФ є й Україна, якій у 90-х роках надано фінансову допомогу для підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Міжнародний валютний фонд є координуючою всесвітньою фінан­совою інституцією. Його діяльність сприяє стабільності національних та світової валютних систем і забезпеченню на цій основі сталого економічного розвитку та надійності міжнародних економічних відносин.

Поряд з МВФ в регулюванні міжнародних валютно-фінансових відносин важливу роль відіграє й інша організація, зв’язана бреттон- вудськими угодами 1944 і 1945 рр. - Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Цей банк разом зі своїми двома філіями - Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) та Міжнародною асоці­ацією розвитку (МАР) - входить до структури Світового банку. До нього також належить Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Щодо МБРР, це міжурядова фінансова організація, членами якої є понад 180 країн. Головну роль в організації відіграють розвинуті країни - США, Японія, Німеччина, Франція, Італія та Канада. Членами МБРР можуть бути тільки країни-члени МВФ.

Основна мета діяльності МБРР - сприяння країнам-членам у розвитку їх економіки через надання довгострокових позичок і кредитів, націлених на реалізацію програм, що сприяють структурній перебудові країн- позичальниць, а також сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримці платіжних балансів. Позички надаються як державним, так і приватним підприємствам, але за наявності гарантій урядів відповідних країн. При цьому банк вимагає обов’язкового надання інформації про фінансовий стан країни-позичальника, об’єктів, що кредитуються, а пред­ставники МБРР періодично обстежують ці об’єкти. Найбільша частина його кредитів спрямовується у галузі інфраструктури: енергетику, тран­спорт, зв’язок. Банк надає позички приблизно на 15млрддол. щорічно, процент за користування береться на рівні ставок фінансового ринку.

У 1990 р. було створено Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). метою якого є сприяння ринковим реформам у країнах Центральної та Східної Європи. Засновниками банку виступили 40 країн, а також дві міжнародні організації - Європейське економічне співробіт­ництво і Європейський інвестиційний банк.

Основні терміпп та поняття

Валютна система. Валютні відносини. Валюта. Конвертованість валют. Валютний курс. Золотий стандарт. Золотомонетний стандарт. Золото- злитковий стандарт. Золотодевізний стандарт. Фіксовані валютні курси. Плаваючі валютні курси. Валютний кошик. Валютні резерви. Міжнародна грошова одиниця. Валютний ринок. Валютне регулювання. Валютні інтервенції. Девальвація. Ревальвація. Купівельна спроможність. Міжна­родний валютний фонд. Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Чистий експорт. Торговельний баланс. Номінальний обмінний курс. Реальний обмінний курс. Паритет купівельної спроможності. Міжна­родний валютний фонд. Міжнародний банк реконструкції та розвитку.