Поняття і суть інвестицій

Інвестиції — це другий після споживання компонент сукуп­них витрат. Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети можна лише через інвестиції, які є одним із найважли­віших елементів господарського життя країни.

Майже всі інвестиції здійснюються підприємствами, а не до- могосподарствами, але домогосподарства, приймаючи рішення про споживання і заощадження, спрямовують частину своїх до­ходів на фінансові ринки. Підприємства у свою чергу звертають­ся на фінансові ринки за кредитами, використовуючи їх на інвес­тування.

Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домогосподарствам перерозподіляти свої до­ходи у часі.

Інвестиції (лат. rnvestio — одягаю) — це економічні ресурси, які використовуються для вкладення в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності у країні та за її межами з метою при­власнення прибутку.

Інвестиції розподіляються на три групи:

1. Інвестиції в основний капітал або виробничі інвестиції, тоб­то в машини, обладнання, устаткування — 70 %;

2. У житлове будівництво — 25 %;

3. У збільшення запасів — 5 %.

Акумуляція та послідовне перетворення грошових, майнових коштів, цінних паперів та інших коштів і прав у інвестиції визна­чає поняття інвестиційної діяльності.

Вирізняють об’єкт і суб’єкти інвестиційної діяльності. Об’єк­том є грошові кошти, цільові банківські внески, акції, рухоме та нерухоме майно, майнові права, інтелектуальні цінності, ноу-хау, права користування землею, водою, ресурсами, будівлями та спорудами, устаткуванням. Інвестори та учасники, які прийма­ють рішення про інвестування, є суб’єктами інвестиційної діяль­ності. Ними можуть бути як окремі держави, так і юридичні осо­би та громадяни різних країн.

Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється із внут­рішніх та зовнішніх джерел.

На інвестиційну діяльність впливають такі основні чинники:

• кон’юнктура товарного ринку, яка визначається значною мі­рою рівнем і структурою сукупного попиту;

• заощадження домашніх господарств та умови їх трансфор­мації в інвестиції;

• механізм регулювання грошово-кредитного ринку, відсотко­ва ставка, яка впливає на доступність кредиту;

• рівень інфляції — для оцінки реальної відсоткової ставки та реальної вартості інвестицій;

• дефіцит бюджету, що може вплинути на формування централізованих джерел фінансування інвестицій;

• норма нагромадження основного капіталу;

• політична та законодавча стабільність;

• податки;

• науково-технічний прогрес, який стимулює впровадження ресурсозберігаючих технологій;

• прогресивні структурні зрушення в економіці.

Розрізняють інвестиції:

• фінансові — вкладення капіталу в цінні папери (акції, облі­гації та ін.), а також вклади у банківські депозити;

• реальні — вкладення капіталу у розвиток продуктивних сил (засобів виробництва, науки, інформації, освіти і кваліфікації працівників тощо);

• інтелектуальні — вкладення у наукові розробки, ліценції, ноу-хау, підготовку фахівців;

• валові — вкладення в основний виробничий капітал (устат­кування, інструмент, будівлі, споруди), товарно-матеріальні запа­си (сировину, готову продукцію, незавершене будівництво), жит­лове будівництво. Таким чином, вони охоплюють усі витрати на заміщення зношених виробничих фондів і приріст капіталовкла­день у поточному році;

• чисті — це валові інвестиції мінус сума амортизаційних від­рахувань.

В залежності від форм власності розрізняють наступні інвес­тиції:

• приватні — спрямовані у найбільш сприятливі галузі, дже­релом інвестування є кошти компанії, підприємства та кошти, за­лучені у кредит.

• державні — спрямовані на воєнні цілі, а також на розвиток економіки, джерелом інвестування є податки, прибуток держав­них підприємств, емісія грошей або випуск державних цінних паперів.

• іноземні — запозичені та кредитні ресурси міжнародних ор­ганізацій, зарубіжних та спільних підприємств.

Залежно від періоду засвоєння інвестицій бувають коротко­строкові — до одного року, середньострокові — до 3 років, дов­гострокові — більше 3 років.

Аналіз структури джерел фінансування інвестиційної діяльно­сті дозволяє зробити висновок щодо їх відповідності механізмам ринкової економіки, про що буде свідчити зменшення частки бюджетного фінансування та збільшення частки власних коштів підприємств і кредитів банків.

Інвестиції суттєво впливають на обсяг національного вироб­ництва, сприяють нагромадженню фондів підприємств і створю­ють основу для економічного зростання у майбутньому. Тому під час аналізу інвестиційної діяльності важливо зіставляти темпи зростання інвестицій в основний капітал і темпи зростання ВВП, забезпечуючи випереджальні темпи зростання інвестицій. Стабі­льні темпи зростання інвестицій свідчать про активізацію учас­ників інвестиційної діяльності.

Нераціональне використання інвестицій призводить до замо­рожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національ­ного виробництва.

Сукупний попит на інвестиції залежить від двох основних факторів:

1. Очікуваної норми чистого прибутку, що є головним факто­ром до інвестування, його метою. Стимулом для капітальних вкладень виступає прибуток, тому підприємці тоді купують засо­би виробництва, коли сподіваються на прибутковість;

2. Відсоткової ставки. В прийнятті інвестиційних рішень го­ловну роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Реальна відсоткова ставка = номінальна відсоткова ставка за від­рахуванням рівня інфляції;

Якщо відсоткова ставка нижча від очікуваної норми чистого прибутку, то інвестиції будуть прибутковими, на них виникає попит. Якщо навпаки — інвестиції будуть збитковими, попиту на них не буде.

Приклад:

Якщо фірма приймає рішення про інвестування, для цього бе­ре позику за умов номінальної ставки відсотка 10 % річних. Але якщо ціни зростають на 7 %, то купівельна спроможність грошей щорічно падає на 7 %, а реальна відсоткова ставка дорівнює 10 - - 7 = 3 %.

Приклад:

Якщо за оцінкою інвестовані 1000 у.г.о. повинні забезпечити очікувану норму чистого прибутку 10 %, а номінальна відсоткова ставка дорівнює 16 %, не проаналізувавши можна сказати, що ін­вестиція невигідна. Але якщо темпи інфляції дорівнюють 10 % річних, то реальна відсоткова ставка = 16 - 10 = 6 %. Порівнюємо очікувану норму чистого прибутку 10 % з реальною відсотковою ставкою 6 %, можна зробити висновок, що інвестиції для нас ви­гідні.