2. Вибір споживачів. Правило максимізації корисності
Явище спадної граничної корисності не лише обґрунтовує закон попиту, але й пояснює, як споживачам варто розподіляти свої грошові доходи між товарами і послугами, які вони купують.
Поведінка типового споживача визначається такими чинниками. По-перше, споживач є раціональною, розумною людиною, яка намагається використати свій грошовий доход так, щоб отримати максимальну загальну корисність.
По-друге, споживач має чітке уявлення про граничну корисність різних продуктів, що їх може купити.
По-третє, оскільки споживач постачає діловим підприємствам обмежену кількість людських та матеріальних ресурсів, грошові доходи його також обмежені.
В четвертих, оскільки всі товари та послуги мають свою ціну, а доход споживача обмежений, він може придбати лише обмежену кількість товарів та послуг. Споживач повинен вибирати між альтернативними продуктами, щоб за обмеженого доходу отримати найліпший, з його точки зору, набір товарів і послуг.
Правило максимізації корисності. Для максимізації задоволення, грошовий доход споживача слід розподілити так, щоб остання гривня, витрачена на кожний продукт, приносила однакову додаткову (граничну) корисність. За цієї умови споживач перебуватиме у стані рівноваги. Будь яка зміна у наборі куплених товарів, при умові незмінності смаків, доходу і цін, призведе до зменшення загальної корисності.
Умовний приклад. Припустимо, що споживач на свій особистий доход, що дорівнює десять гривень, має намір придбати два товари: товар А - по ціні одна гривня і товар Б - по ціні дві гривні.
Гранична корисність цих товарів і гранична корисність в розрахунку на одну гривню наведені в таблиці.
Таблиця 2-2
| Товар А: ціна = 1грн. | Товар Б: ціна = 2грн. | |||
| Одиниці товару | Гранична корисність (утилів) | Гранична корисність на 1 грн. (MU: ціна) | Гранична корисність (утилів) | Гранична корисність на 1 грн. (MU: ціна) |
| Перша | 10 | 10 | 24 | 12 |
| Друга | 8 | 8 | 20 | 10 |
| Третя | 7 | 7 | 18 | 9 |
| Четверта | 6 | 6 | 16 | 8 |
| П’ята | 5 | 5 | 12 | 6 |
| Шоста | 4 | 4 | 6 | 3 |
| Сьома | 3 | 3 | 4 | 2 |
Раціональний споживач повинен порівнювати граничну корисність від кожного продукту з граничними витратами на нього (тобто з ціною продукту).
Із таблиці видно, що споживач повинен витратити перш за все дві гривні на першу одиницю продукту Б, оскільки його гранична корисність у розрахунку на гривню найбільша і становить 12 утилів. Далі споживачу байдуже, що купувати - другу одиницю продукту Б чи першу одиницю продукту А, оскільки гранична корисність в обох випадках становить 10 утилів на 1 гривню. Тому споживач купує і те, й інше. При цьому його витрати становлять 5грн. із 10. Далі споживач повинен витратити дві гривні на третю одиницю продукту Б, оскільки гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить 9 утилів. Три гривні, що залишились, споживач використає для покупки 4-ої одиниці продукту Б і другої одиниці продукту А. Гранична корисність у розрахунку на одну гривню становить тепер 8 утилів для останньої гривні, витраченої на кожен із продуктів, а грошовий доход споживача повністю витрачено (2х1грн)+(4х2грн)=10.
Таким чином комбінація товарів, яка максимізує корисність, що досяжна для споживача, становить дві одиниці товару А і чотири одиниці товару Б. Загальна корисність буде становити 96 утилів (18утилів від 2-х одиниць продукту А + 78 утилів від 4-х одиниць продукту Б). Всі інші комбінації продуктів А і Б, які доступні споживачам з доходом 10 грн., принесуть йому меншу загальну корисність .
Правило максимізації корисності можливо виразити в алгебраїчній формі.
Де, MU – гранична корисність, P – ціна.
У нашому прикладі з таблиці комбінація з двох одиниць товару А і 4-х одиниць товару Б задовольняє зазначені умові,
оскільки 8/1=16/2 і при цьому 10 грн. доходу споживачем витрачено повністю.