рефінансування у формі переобліку векселів та перезас­тави векселів.

Економічна сутність вказаних способів запозичення додатко­вих коштів полягає у тому, що на макрорівні через кредитування банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, а на мікрорівні кредити НБУ сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні та зміні структури їхніх активів на користь кредитування своїх клієнтів.

З цих позицій важливе значення має врахування комерційни­ми банками не тільки внутрішніх правил залучення коштів, а й макроекономічних умов формування ресурсної бази банку за ра­хунок запозичених коштів.

Так, стан державного бюджету та, особливо, погашення його дефіциту за рахунок кредитів банківської системи позначається на ресурсному потенціалі комерційних банків. Підвищення попи­ту на позичкові кошти, у тому числі і на ресурси банку, зумовлює їх обмеження і вилучення з реального сектора економіки. Крім того, висока дохідність державних цінних паперів пов'язана з по­дорожчанням кредитів на міжбанківському рівні, оскільки про­центні ставки за ними теж зростають.

Якщо ж привабливість державних цінних паперів знижується, відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необ­хідність вживання з боку центрального банку і Міністерства фі­нансів певних заходів, серед яких — підвищення процентної ста­вки й рівня дохідності емітованих державою цінних паперів.

Інфляція та високі інфляційні очікування, справляючи безпосе­редній вплив на підвищення процентних ставок, у тому числі й міжбанківських, здатні регулювати попит на кредити центрального та інших банків. При цьому банками-кредиторами обов'язково ви­вчається і береться до уваги фінансовий стан банка-позичальника та його можливості вчасного і повного повернення кредитів.

Регулювання можливості комерційних банків запозичення коштів на ринку здійснюється також за допомогою контролю за ставками, тобто встановлення вартості окремих видів кредитів — центральний банк визначає рівень процентних ставок за ломбар­дними й обліковими кредитами, які він надає комерційним бан­кам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Норми обов'язкового резервування є фактором опосередкова­ного впливу на обсяги запозичених ресурсів. У разі їхнього зрос­тання і, відповідно, подорожчання депозитних ресурсів, збільшу­ється, як правило попит на міжбанківські кредити при їх відносно нижчій вартості.

Модуль 2 – 22 годин