Е

Еволюція (эволюция) – поступовий розвиток явищ, дій, предметів при збережені чи покращенні якості в процесі кількісного перетворення.

Евристика (эвристика) – метод аналізу економічних явищ, процесів, прийняття рішень.

Егіда (эгида) – 1. У давньогрецькій міфології щит Зевса. 2. Переносно – під покровительством, під захистом, під патронажем.

Егоїзм (эгоизм) – моральний принцип особи, групи людей, які своїми діями показують зверхність своїх інтересів порівняно з інтересами інших.

Екаунтант (экаунтант) – спеціаліст з фінансів, обліку, аудиту. Займається аналізом фінансово-господарської діяльності фірми, підприємства. часто – густо виконує функції аудитора – контролера.

Екаутінг (экаутинг) – сфера бізнесу, пов’язана зі збиранням, обробкою, аналізом фінансової інформації.

Еквівалент (эквивалент) – товар, в якому виражається вартість іншого товару. Якщо один товар стає еквівалентом багатьох або всіх товарів, він перетворюється в загальний еквівалент або гроші. Еквівалентом називають також товар, вартість якого рівновелика з вартістю даного товару.

Еквівалент загальний (эквивалент общий) – товар, що відображає вартість товарів, на які він обмінюється.

Еквівалент ринкової ціни (эквивалент рыночной цены) – розрахункова усереднена грошова одиниця, аналогічна середній ринковій ціні товарів для вартісної оцінки бартерних товарообмінних операцій при укладанні торгівельних угод, а також у лізингових операціях. Використовується при складані платіжного балансу.

Еквівалентна заміна (эквивалентная замена) – заміна однієї кредитної операції на іншу. Це може бути. наприклад, закриття поточного рахунку і визначення сальдо для відкриття нового рахунку.

Екологічні фонди (экологические фонды) – не бюджетні державні фонди, які створюються для розв’язання невідкладних завдань щодо охорони природи, відновлення витрат у природному середовищі, компенсації завданої шкоди та інших проблем довкілля. Формуються із коштів, які надходять від підприємств, установ, організацій, громадян, а також іноземних юридичних і фізичних осіб.

Економ (эконом) – 1. Ощадлива, хазяйновита людина. 2. Завідувач (управитель) господарством.

Економетрика (эконометрика) – вивчення економічних явищ і процесів засобами математичного та статистичного аналізу.

Економіка (экономика) – 1. Сукупність суспільно-виробничих відносин, які характеризують економічний лад суспільства. 2. Народне господарство країни або його галузь. 3. Науки, які вивчають закони і специфіку виробничих відносин у певній галузі або сфері суспільного виробництва.

Економіка відкрита (экономика открытая) – така, що послідовно інтегрується в систему міжнародних економічних відносин (зв’язків).

Економіка закрита (экономика закрытая) – економіка, цілком ізольована від міжнародної торгівлі (відсутність експорту, імпорту чи руху капіталів), або економіка з жорсткими обмеженнями, що накладаються на торгівлю і рух капіталу.

Економіка інституціональна (экономика институциальная) – економіка «ре­гульованого капіталізму», «адміністративного капіталізму».

Економіка міжнародна (экономика международная) – система різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, грошово-кредитних) зв’язків національних економік різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.

Економіка перехідна (трансформаційна) (экономика переходная) – період, упродовж якого економіка країни або кількох країн переходить в істотно (сутнісно) інший стан внаслідок докорінної трансформації економічної системи.

Економіка підприємства (экономика предприятия) – 1. Сукупність суспільно – виробничих і організаційно – технічних факторів, що визначають ефективність праці трудового колективу, використання засобів виробництва, матеріальних і фінансових ресурсів у процесі його виробничо – господарської діяльності.

Економіка регіональна (экономика региональная) – галузь економічної науки, яка вивчає закони й закономірності суспільного відтворення, механізм їх дії та реалізації на регіональному рівні.

Економіка світова (экономика мировая)- економічна система, що самовідтворюється на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і визначених аспектів надбудовних відносин у тій мірі, у якій вхідні в нього національні господарства мають визначену сумісність.

Економіко-математичні методи (экономико-математические методы) – застосування математичного апарату, математичних залежностей для визначення (розрахунку) економічних показників.

Економіко-математичні моделі (экономико-математические модели) – опис економічних процесів, об’єктів, зв’язків з використанням математичного апарату.

Економікс (экономикс) – суспільна наука, яка вивчає поведінку окремих осіб, груп людей у процесі організації виробництва, розподілу, обміну та споживання створених благ з метою задоволення власних потреб, використовуючи для цього обмежені ресурси.

Економічна війна (экономическая война) – введення в економіку політичних і воєнних чинників, застосування санкцій і всебічного стратегічного контролю на торгівлю з деякими країнами, аби змусити їх виконувати вимоги сторони, яка запроваджує політику Е.В., що властиве міжнародній економічній політиці.

Економічна дестабілізація (экономическая дестабилизация) – різке порушення рівноваги, нестабільність в економіці, розбалансованість господарських зв’язків.

Економічна експансія (экономическая экспансия) – одна з форм зовнішньої політики держав, спрямована на розширення сфери економічного впливу шляхом захоплення нових ринків збуту, сфер впливу, джерел сировини. Проводиться як суто економічними методами (вивезення капіталу, демпінг, валютна політика), так і шляхом дипломатичного тиску тощо.

Економічна залежність (экономическая зависимость) – характер взаємозв’язку різних суб’єктів економічних відносин (окремих осіб, або їх груп, підприємств, територій, держав); є наслідок появи і розвитку приватної власності.

Економічна інтеграція (экономическая интеграция) – процес зближення, об’єднання господарського життя, економік декількох країн.

Економічна інтервенція (экономическая интервенция) – 1. Насильницьке втручання однієї чи кількох держав в економіку іншої держави або в її взаємозв’язки з третіми державами. 2. Виступ держави на товарному або грошовому ринку своєї країни з метою впливу на ціни товарів або курс валюти.

Економічна інфраструктура (экономическая инфраструктура) – сукупність підприємств, організацій, установ, об’єктів, споруд тощо, що є загальною матеріальною основою ефективного функціонування економіки.

Економічна кібернетика (экономическая кибернетика) – наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих економічних системах.

Економічна криза (экономический кризис) – складний, загострений стан економіки країни. Характеризується скороченням виробництва, розладом грошових і кредитних відносин, інфляцією, банкрутством фірм і підприємств, банківської системи, зростанням безробіття, різким зниженням життєвого рівня основних категорій населення.

Економічна культура (экономическая культура) – система цінностей і засобів господарської діяльності, лояльне ставлення до будь-якої форми власності, поважання успіхів комерційної, підприємницької, фермерської чи іншої діяльності, створення рівних умов для розвитку громадянської ініціативи в усіх сферах економічного життя країни.

Економічна модель (экономическая модель) – абстрактне узагальнення економічних процесів, виражене за допомогою економіко-математичної моделі.

Економічна політика (экономическая политика) – основний напрям дій держави, уряду як усередині країни, так і на міжнародній арені в галузі управління економікою, надання певної спрямованості економічним процесам залежно від поставлених цілей, завдань, інтересів країни.

Економічна самостійність (экономическая самостоятельность) – незалежна поведінка на ринку, можливість самостійного визначення складу та обсягу виробництва продукції і послуг, розпорядження майном і отриманими у процесі виробництва результатами; можливості і права прийняття відповідних рішень у сфері фінансово-господарської діяльності.

Економічна система (экономическая система) – сукупність принципів, правил, законодавчо закріплених норм, які діють у країні і визначають форму і зміст основних економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту.

Економічна теорія (экономическая теория) – наука про використання людиною обмежених виробничих ресурсів для виготовлення різноманітних товарів та послуг і подальшого їх розподілу між людьми та різними групами суспільства з метою споживання.

Економічне мислення (экономическое мышление) – узагальнене і опосередковане відображення економічної дійсності; певна система поглядів людини на суспільно-економічні відносини та закономірності їх розвитку.

Економічне регулювання (экономическое регулирование) – процес активного впливу держави на рух сукупного суспільного продукту на всіх його стадіях за допомогою податкових, фінансових, грошових, адміністративних, правових інструментів.

Економічне середовище (экономическая среда) – сукупність економічних умов розвитку підприємства, ділового життя, що передбачає наявність стимулів до праці, економічної свободи, включаючи вільне переміщення усіх ресурсних компонентів виробництва.

Економічне стимулювання (экономическое стимулирование) – використання матеріальних коштів з метою спонукання учасників виробництва більш ефективно працювати для створення і зростання суспільного продукту.

Економічний аналіз (экономический анализ) – комплексне вивчення стану народного господарства, його галузей, об’єктів господарської діяльності, організацій, фірм, компаній, різних сфер суспільного життя з метою виявлення факторів поліпшення результатів економічної діяльності та причин, що зумовлюють негативні явища.

Економічний бойкот (экономический бойкот) – повна або часткова відмова від економічних зв’язків з окремою приватною особою, фірмою, регіоном, державою, групою держав тощо.

Економічний стан (экономическое положение) – співвідношення між доходами та їх витратами і можливість самостійного відтворення на будь-якому господарському суб’єкті ринку.

Економічний суверенітет (экономический суверенитет) – 1. Економічна незалежність держави, її право самостійно вирішувати внутрішні і зовнішні економічні питання, без втручання в них будь-якої іншої держави. 2. Економічна свобода суб’єктів господарювання при виборі форм власності і сфери прикладання своїх знань, можливостей, професійної майстерності, способу розподілу доходів, споживання матеріальних благ.

Економічний тренінг (экономический тренинг) – ділова гра, з допомогою якої можна робити оціночні розрахунки ефективності управлінських дій.

Економічні важелі (экономические рычаги) – інструменти управління економікою, які є невід’ємною частиною господарського механізму. Включають систему цін, тарифів, фінансово-кредитні операції, податки тощо.

Економічні відносини (экономические отношения) – сукупність суспільних виробничих відносин, що складаються між людьми в процесі відтворення матеріальних благ (у виробництві, розподілі, обміні і споживанні).

Економічні закони (экономические законы) – беззаперечні, об’єктивні, стійкі, незмінні, тривалі причинно-наслідкові зв’язки і взаємозв’язки економічних явищ, дій, що проявляються у процесі виробництва, розподілу, обміну, нагромадження і споживання матеріальних благ, послуг на різних ступенях розвитку суспільства.

Економічні методи управління (экономические методы управления) – способи впливу суб’єкта (керуючої системи) на об’єкт за допомогою планування, аналізу, матеріального стимулювання, використання фондів розвитку підприємства, ціноутворення, кредитування, розподілу прибутку, капітальних вкладень тощо.

Економічні потреби (экономические потребности) – частина потреб суспільства, для задоволення яких необхідні розвиток суспільного виробництва.

Економічні реформи (экономические реформы) – зміни в системі ведення господарства, управління економікою, пов’язані зі значними перетвореннями в економічній політиці за умов, коли існуюча економічна система виявляється неефективною, викликають кризи, темпи розвитку спадають, країна відстає у своєму розвиткові від інших країн.

Економічні стимули (экономические стимулы) – сукупність економічних заходів, спрямованих на підвищення виробництва, успішне розв’язання технічних, економічних чи екологічних проблем суспільства або окремих галузей, підприємств у певні періоди розвитку.

Економія (экономия) – ощадливе ведення господарства, в основі якого лежить зменшення витрат, зокрема затрат матеріалів, устаткування, енергії, уречевленої праці, робочого часу тощо.

Експансія (экспансия) – розширення сфери впливу об’єднань великих держав, що здійснюються економічними, військовими і дипломатичними методами.

Експансія кредитна (экспансия кредитная) – інтенсивне розширення банками кредитних операцій з метою одержання прибутку.

Експансія торгова (экспансия торговая) – розширення сфери впливу економічно розвинутих країн або їх підприємств, компаній у сфері зовнішньої торгівлі, спрямоване на посилення боротьби за джерела сировини і ринки збуту.

Експерт (эксперт) – кваліфікована людина, спеціаліст у певній галузі, якого залучають до консультацій щодо прийняття рішень, проведення експертизи товарів, наукових розробок тощо.

Експертиза (экспертиза) – вивчення будь-якого питання обізнаною особою – експертом з наданням відповідного висновку, у якому дає мотивовані відповіді на поставлені перед ним запитання.

Експертиза бухгалтерська (экспертиза бухгалтерская) – 1. Дослідження спеціалістом – бухгалтером або групою спеціалістів правильності відбиття фактів та явищ господарської діяльності підприємства, організації, установи у документах бухгалтерського обліку, реєстрах, звітах, балансах. 2. Однією з форм Е.б. є аудит, тобто повна перевірка стану фінансово-господарської діяльності об’єкта господарювання. Його здійснюють аудиторські фірми на основі контракту за рахунок підприємства.

Експертні оцінки (экспертные оценки) – кількісні та якісні оцінки процесів та явищ, економічних величин, показників, зроблені експертами на основі їх міркувань (у балах, порядкових номерах, рейтингах).

Експлуатація (эксплуатация) – 1. Систематичне використання технічних транспортних засобів, нерухомого майна протягом певного періоду. 2. Привласнення результатів праці працівників власниками засобів, підприємства.

Експортер (экспортер) – країна, фізична або юридична особа, що займається експортом.

Експорт інфляції (экспорт инфляции) – поширення інфляції з одних країн в інші, що виникає в результаті економічних відносин, безпосередньо через гроші, ціни.

Експорт капіталу (экспорт капитала) – вивіз капіталу за кордон, який здійснюється в грошовій або товарній формі з метою отримання прибутку, зміцнення економічних та політичних позицій. Запроваджується державами, фірмами, підприємствами у вигляді позичкового (позики, кредити, вкладення в банки) або підприємницького капіталу (прямі або портфельні інвестиції).

Експортна квота (экспортная квота) – кількість товару, яку державні органи дозволяють експортувати підприємствам, фірмам в умовах обмеженого експорту.

Експортна програма підприємства (экспортная программа предприятия) – цільова програма діяльності підприємства в галузі зовнішньоекономічної діяльності, яка передбачає вивіз товарів, технологій, результатів наукових розробок і послуг за кордон для продажу їх на зовнішньому ринку.

Експортна субсидія (экспортная субсидия) – засіб державного стимулювання експорту за рахунок бюджету. Можлива у вигляді прямого фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і експортного виробництва, а також як надання на ті ж цілі сприятливих кредитів.

Експортні кредити (экспортные кредиты) – кредити, що їх надають фірми-експортери, банки, уряди іноземним підприємствам і державам для оплати останніми закупок товарів у країни-кредитора.

Експортні товари (экспортные товары) – товари, що призначені для вивозу за кордон для реалізації їх на зовнішньому ринку.

Експропріація (экспроприация) – примусове вилучення приватного майна державою або громадою. Може бути за винагороду і без неї; остання називається конфіскацією і стосується здебільшого майна.

Екстенсивний (экстенсивный) – пов’язаний з кількісними змінами, а не з якісними перетвореннями, розвитком.

Екстенсивний шлях розвитку (экстенсивный путь развития) – спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок кількісних факторів економічного зростання: додаткового залучення робочої сили, розширення посівних площ, будівництво нових об’єктів тощо.

Еластичність (эластичность) – міра зміни одного показника відносно іншого, від якого залежить перший.

Еластичність заміщення (эластичность замещения) – коефіцієнт, який показує, наскільки вірогідно замінити один фактор на інший у виробництві певного товару.

Еластичність попиту (эластичность спроса) – сукупний показник, який характеризує динаміку попиту на товари або послуги, його зміни під впливом коливань кон’юнктури ринку, насамперед цін.

Еластичність пропозиції (эластичность предложения) – сукупний показник, що характеризує обсяг зміни пропозиції товарів на ринку при зміні цін на один відсоток.

Електронний документ (электронный документ) – сукупність розміщених у пам’яті ЕОМ реквізитів будь-якого документа, які можуть бути переглянуті користувачем у різній формі. У разі необхідності за допомогою відповідних програмних засобів в Е.д. можуть бути внесені певні зміни.

Електронні гроші (электронные деньги) – умовна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. По суті, це кредитні гроші, які приводяться в рух не з допомогою паперових носіїв (чеки, векселі, банківські білети), а завдяки запровадженню комп'ютерної техніки і технології. Основними компонентами системи забезпечення Е.г. є банківські автомати – касири, кредитні і дебетові картки, електронні системи розрахунків в торгових центрах, електронна система обслуговування вдома та ін.

Ембарго (эмбарго) – заборона державною владою будь-якої країни ввозити або вивозити золото, іноземну валюту та інші цінності; заборона заходити в порти і виходити з них іноземним суднам. Виступає як засіб економічного і фінансового тиску на інші країни. Статут ООН передбачає можливість застосування Е. як колективного репресивного заходу до держав, дії яких загрожують міжнародній безпеці.

Емісійні операції (эмиссионные операции) – діяльність банків, державних скарбниць, акціонерних товариств тощо по випуску в обіг грошей і емісії цінних паперів.

Емісійна система (эмиссионная система) – законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків. Є складовою частиною грошової системи.

Емісійна ціна (эмиссионная цена) – ціна, за якою цінні папери продаються одразу ж після їх випуску; ціна первинного ринку цінних паперів. Звичайно ця ціна дорівнює названій вартості або перевищує її на величину емісійної премії.

Емісійний банк (эмиссионный банк) – емісійний орган, який відповідає за емісію грошей; як правило, – національний банк країни.

Емісія (эмиссия) – випуск в обіг паперових грошей та цінних паперів. Е. здійснюють емісійні банки і державні скарбниці. Депозитно-чекова Е., що є основою безготівкових розрахунків і значно за обсягом перевищує банкнотну, проводиться комерційними банками.

Емісія казначейська (эмиссия казначейская) – випуск в обіг казначейських білетів і державних цінних паперів,, який здійснюється казначейством чи іншою відповідною установою з метою покриття бюджетного дефіциту.

Емісія цінних паперів (эмиссия ценных бумаг) – випуск в обіг акцій, сертифікатів, облігацій та інших цінних паперів будь-якими емітентами, у т.ч. державою, кредитними установами, акціонерними компаніями.

Емітент (эмитент) – держава (в особі центрального або місцевого органу влади), підприємства, установи, організації, що випускають в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи.

Ергономіка (эргономика) – наука, яка вивчає поведінку людини, рух органів її тіла під час виконання роботи з метою створення таких умов на робочому місці, які забезпечили б зручність і комфорт, підвищення продуктивності праці, зменшення затрат людської енергії.

Естимативна вартість (эстимативная стоимость) – наближена, планова вартість об’єкта нерухомості згідно з оцінкою експерта.

Етап (этап) – 1. Окремий момент, стадія якогось процесу. 2. Окремий відтинок шляху, частина дистанції. 3. Відтинок часу, позначений певними подіями.

Етап зрілості (этап зрелости) – період життєвого циклу товару, для якого характерне уповільнення темпів зростання збуту товарів.

Етапи життєвого циклу товару (этапы жизненного цикла товара) – етапи періоду існування товару: створення, виведення на ринок, зростання, зрілість, занепад.

Етика (этика) – 1. Наука, яка вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі, соціальній групі населення.

Етика підприємництва (этика предпринимательства) – ділова етика, що грунтується на відвертості, чесності, вірності слову, поважанні законів, умінні вести бізнес.

Етикет (этикет) – 1. Правила поведінки людей. 2. Порядок дій, правил чемності при ділових зустрічах, переговорах, у дипломатичних колах.

Етикетка (этикетка) – 1. Товарний ярлик, товарний знак, долучений до товару або до його упаковки, де зазначаються назва товару, його основні характеристики, параметри, ціна, фірма-виготовлювач тощо. 2. Підпис під експонатом у музеї чи на виставці.

Ефект (эффект) – досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вираженні.

Ефект бумеранга (эффект бумеранга) – повернення дешевого товару в країну виробника за такою ж низькою ціною.

Ефект економічний (эффект экономический) – показник результативності господарської діяльності у формі різниці між результатами і витратами всіх ресурсів.

Ефективність (эффективность) – відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що визначається як відношення результату до затрат, які зумовили його одержання.

Ефективність виробництва (эффективность производства) – характеризується ринковою вартістю виробленої продукції, поділеної на сумарні затрати ресурсів підприємства. Оцінюється співвідношенням усіх витрат до одержаних результатів.

Ефективність капітальних вкладень (эффективность капитальных вложений) – співвідношення затрат на розширене відтворення основних фондів і отриманих від цього результатів.

Ефективність кредитування (эффективность кредитования) – результат використання коштів, наданих в кредит.

Ефективність суспільного виробництва (эффективность общественного производства) – економічна категорія, яка характеризує результативність виробництва порівняно з виробничими ресурсами і суспільними потребами.

Єє