Передмова перекладача
Про книгу Елінор Остром я дізналася з коментарю під моєю статтею про врегулювання проблем щодо спільного майна в українському законодавстві. Анонімний читач написав: ось, мовляв, єдина жінка у світі щойно отримала Нобелівку з економіки за дослідження саме в цій сфері.
Я одразу ж замовила собі книгу. Прочитавши її кілька разів, взялася за переклад, оскільки чітко усвідомлювала: якщо її не перекладу я, то в нашій країні цього не зробить ніхто. Адже мало хто у нас займається фундаментальними науками: грошей це не приносить, а сил і часу забирає багато. Над перекладом я працювала цілий рік — радилася з десятками мовознавців, економістів і native speakers, щоб дати можливість кожному українцеві прочитати цю геніальну книгу рідною мовою. Тож я щиро вдячна всім, хто підтримав видання книги, а особливо — Фонду «Відродження» і Відділу преси, освіти та культури Посольства США.Планувалося, що переклад представлятиме в Україні сама Остром і мені випаде нагода познайомитися з цією людиною-епохою. Але цього не станеться — 12 червня 2012 року на 79-му році життя вона померла...
Головна ідея дослідниці полягає в тому, що всі найактуальніші проблеми світу — від захисту навколишнього середовища, функціонування фінансової системи і до соціальної нерівності — потребують колективних, узгоджених дій, оскільки сама наша маленька планетка є апріорі неподільним ресурсом, керувати яким можна лише спільно, за допомогою цілком пізнаваних і науково обґрунтованих алгоритмів. Якими є основи співпраці й способи подолання егоїстичних нахилів? Чому одні спільноти (громади, народи, країни) досягають успіхів, а інші — століттями не можуть вибратися зі злиднів і провалів?
Після світової економічної кризи та поразки фінансових технократів, які наочно продемонстрували власну неспроможність і неефективність квазівільного ринку, у світі стали по-справжньому цінувати те, що Елінор Остром глибоко і наполегливо висвітлювала у своїй науковій діяльності протягом майже 50 років.
...Багато хто здивувався, коли Остром у 2009 році отримала Нобелівську премію з економіки. У день присудження премії всесвіт- ньовідомий економіст Чиказького університету і співавтор книги «Фрікономіка» Стівен Левітт написав у блозі: «Якби вчора ви провели опитування серед учених-економістів і попросили їх згадати Елінор Остром або тематику її роботи, це зміг би зробити всього один з п'яти».
Присуджуючи Остром Нобелівську премію за аналіз економічного управління, Шведська королівська академія наук зазначила, що її робота «проливає світло на глибинні механізми, що сприяють співробітництву в людському суспільстві».
Після цієї події нагороди почали сипатися на голову Остром одна за одною. Підтвердженням геніальності її теорії «керування спільним» стало входження дослідниці до «Сотні найвпливовіших людей світу» у 2012 році за версією журналу TheTimes.
За півстолітню дослідницьку роботу Остром вдалося вирішити знамениту дилему біолога Гарретта Хардіна (сформульовану у статті «Трагедія спільного» в авторитетному науковому журналі The Science у 1968 році). Остром довела, що «безжальна трагедія» не є неминучою. Якщо люди співпрацюватимуть один з одним, контролюючи спільне використання ресурсів і застосовуючи належні правила управління ними, вони цілком можуть уникнути трагедії.
Елінор Остром установила, що спільними ресурсами можуть успішніше керувати ті люди, які безпосередньо їх використовують, а не державні органи або приватні компанії. Її ідеї — це не утопічні теорії на кшталт концепцій Томаса Mopa чи Карла Маркса. Це системний і структурний аналіз цілком реальних інституцій, які успішно функціонують протягом багатьох століть.
Наш світ знає багато популістів, порожніх моралізаторів, псевдо- гуру та інших персон, які не виробляють жодного корисного продукту, крім пустих словесних потоків. Нам вкрай не вистачає людей, що розуміються на потаємних механізмах та алгоритмах людського співіснування. Я переконана, що справжнє визнання Елінор Остром — ще попереду.
Тетяна Монтян