Характеристика основних податків і зборів податкової системи України

Під час встановлення податку обов'язково визначаються на­ступні елементи:

- платники податку;

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату по­датку;

- податкові пільги та порядок їх застосування.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти

і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (пере­дають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.

Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим ко­дексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перера­хування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок ко­штів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим кодексом для платників податків.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, по­слуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, ви­значені податковим законодавством, з наявністю яких податкове за­конодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

База оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший харак­терний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується подат­кова ставка і який використовується для визначення розміру подат­кового зобов'язання.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на одиницю (від одиниці) виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Подат­кового кодексу. У випадках, передбачених Податковим кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовува­тися декілька базових (основних) ставок.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мі­німальний розмір ставки за певним податком, встановлений Подат­ковим кодексом.

Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величи­на стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподат­кування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази

оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені Податковим кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному Податковим кодексом.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період — період, за який плат­ник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подава­ти податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюдже­ту суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Податковим кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визна­чити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податковим періодом може бути:

- календарний рік;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється Податко­вим кодексом або законами з питань митної справи для кожного по­датку окремо.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у на­ціональній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім ви­падків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкова пільга — передбачене податковим і митним законо­давством звільнення платника податків від обов'язку щодо нараху­вання та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в мен­шому розмірі за наявності особливостей, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

- податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподат­кування до нарахування податку та збору;

- зменшення податкового зобов'язання після нарахування по­датку та збору;

- встановлення зниженої ставки податку та збору;

- звільнення від сплати податку та збору.

Строком сплати податку та збору визнається період, що роз­починається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір має бути сплаче­ний у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаче­ним своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору обчислюється роками, квартала­ми, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

Платниками поДатку із числа резидентів є:

- суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять гос­подарську діяльність як на території України, так і поза її ме­жами;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяль­ності залізничного транспорту;

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підроз­діли, які отримують прибуток від неосновної діяльності заліз­ничного транспорту;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання при­бутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

- відокремлені підрозділи платників податку.

Платниками поДатку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, які створені в будь-якій організаційно-право­вій формі та отримують доходи із джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипло­матичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договора­ми України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткування поДатку на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та поза її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового пе­ріоду;

- дохід (прибуток) нерезидента із джерелом походження з Укра­їни.

Податковою базою для податку на прибуток визнається грошо­ве вираження прибутку як об'єкта оподаткування.

Визначення діючої основної ставки відбувається з урахуванням Перехідних положень Податкового кодексу, які передбачають на­ступний порядок встановлення основної ставки:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 від­сотки;

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 від­соток;

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 від­сотків;

- з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

Слід зазначити, що Податковим кодексом України передбачено нульову відсоткову ставку щодо оподаткування прибутку страхови­ків, які здійснюють страхування життя.

Податок нараховується платником самостійно за відповідною ставкою від податкової бази.

Звільняється від оподаткування прибуток:

- підприємств та організацій, які засновані громадськими органі­заціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від про­дажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно- правових договорів, де протягом попереднього звітного (по­даткового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблі- кової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить про­тягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці;

- підприємств, отриманий від продажу на митній території Укра­їни продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшен­ня роздрібних цін таких продуктів. Перелік продуктів дитячого харчування встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- Чорнобильської АЕС, якщо такі кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття і зняття Чорнобиль­ської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему на період підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та пе­ретворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему;

- прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної тех­нічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми — Пла­ну здійснення заходів на об'єкті «Укриття» відповідно до по­ложень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку, для подальшої експлуатації, підго­товки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персо­налу Чорнобильської АЕС.

- прибуток державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек»» і «Український дитячий центр «Молода гвар­дія»» від провадження діяльності з оздоровлення та відпочин­ку дітей.

Окрім того, Податковим кодексом передбачені тимчасові звіль­нення від оподаткування прибутком підприємств.

Для податку на прибуток використовуються наступні податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської про­дукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня по­точного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Платниками поДатку є:

- фізична особа — резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи;

- фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи із джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно опо­датковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел поза межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід із джере­ла його походження в Україні;

- доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно опо­датковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який під­лягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на ко­ристь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається із доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надан­ня), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподат­ковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими прави­лами, визначеними Податковим кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із су­ми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загаль­них місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отрима­них протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської ді­яльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить не­залежну професійну діяльність.

База оподаткування під час нарахування доходів у формі за­робітної плати визначається як нарахована заробітна плата, змен­шена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачу­ються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму по­даткової соціальної пільги за її наявності.

Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підставою для нарахування податкової

знижки із зазначенням конкретних сум є річна податкова деклара­ція.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протя­гом звітного податкового року платником податку витрати, підтвер­джені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибут­ковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача) і відо­бражують вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідка­ми звітного податкового року наступні фактично здійснені ним про­тягом звітного податкового року, зокрема, витрати:

- частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом;

- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутко­вим організаціям, що не перевищує 4 відсотки суми його за­гального оподатковуваного доходу такого звітного року;

- суму коштів, сплачених платником податку на користь закла­дів освіти для компенсації вартості здобуття середньої профе­сійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заро­бітної плати. Така сума не може перевищувати розміру доходу, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру мі­сячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної осо­би на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року;

- суму коштів, сплачених платником податку на користь закла­дів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї пер­шого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, а також суму коштів, сплачених платником податку, визнано­го в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-

ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для ком­пенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соці­ального медичного страхування, крім:

а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включа­ючи косметичне протезування, не пов'язаних з медичними по­казаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з ліку­ванням хронічних захворювань;

б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів,

порцеляни та гальванопластики;

в) операцій по зміні статі;

в) лікування венеричних захворювань;

д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати

вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво

необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

- оплату вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита.

Податкова знижка може бути надана виключно резиденту.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і вина­город, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у дер­жавну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звіт­ному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депо­зитним) сертифікатом;

- процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

- дохід, який виплачується компанією, що управляє активами ін­ституту спільного інвестування, на розміщені активи;

- дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігація­ми та сертифікатами) відповідно до закону;

- дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником об­лігації від їх емітента;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю;

- доходи у вигляді дивідендів;

- доходи в інших випадках.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткову­ваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час ви­плати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Бан­ки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводить­ся податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум подат­ку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. У визначених випадках відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету може нести і фізична особа.

Платник податку має право на зменшення суми загального місяч­ного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реє­струється за своїм добровільним рішенням як платник;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію Украї­ни в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яку поклада­ється відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі пра­ва власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізинго- отримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на мит­ній території України;

- ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію Укра­їни в митному режимі імпорту або реімпорту (далі — імпорт);

- вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експор­ту або реекспорту (далі — експорт);

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і бага­жу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річко­вим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг ви­значається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених з урахуванням загальнодержав­них податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної

(контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну това- рів/послуг згідно із законом.

Базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вар­тості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу Украї­ни, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни то- варів/послуг згідно із законом.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в та­ких розмірах:

а) основна — 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Перехідними положеннями Податкового Кодексу встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року — 17 відсотків.

Операції, що не є об'єктом оподаткування, не є звільненими від оподаткування, та до яких застосовується нульова ставка, оподатко­вуються основною за ставкою. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтвер­джений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

- постачання товарів для заправки або забезпечення морських су­ден, повітряних суден, для заправки (дозаправки) та забезпечен­ня космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі, для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном, або в інших випадках, передбачених законодавством;

- постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгів­лі, які розташовані на території України в зонах митного конт­ролю постачання таких послуг.

Звільняються від оподаткування операції з:

- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабіне­том Міністрів України;

- постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-тех­нічної та дошкільної освіти навчальними закладами, також по­слуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мис­тецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках.

- постачання технічних та інших засобів реабілітації (крім авто­мобілів), послуги з їх ремонту та доставки;

- постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та гро­шової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

- постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здо­ров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг;

- постачання послуг з утримання дітей у дошкільних навчально- виховних закладах, школах-інтернатах;

- постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажир­ським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

- постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком;

- постачання послуг з поховання та постачання ритуальних това­рів державними та комунальними службами.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту ви­никає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх вве­зення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необорот­них активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при пере­дачі таких активів на баланс платника податку, уповноважено­го вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державно­го бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податко­вого) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (подат­кового) періоду.

При позитивному значенні суми така сума підлягає сплаті (пере­рахуванню) до бюджету.

При від'ємному значенні суми така сума враховується у зменшен­ня суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а у разі відсутності податкового боргу — зарахо­вується до складу податкового кредиту наступного звітного (подат­кового) періоду.

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.

Податкова декларація по податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім ка­лендарним днем звітного (податкового) місяця.

АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК

Платниками податку є:

- особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

- особа-суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України;

- фізична особа-резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодав­ства;

- особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакциз­ні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за пра­вом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реа­лізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

- особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були вве­зені на митну територію України із звільненням від оподатку­вання.

Об'єктами оподаткування є операції з:

- реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продук­ції);

- реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення вне­сків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

- ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

- реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), під­акцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підак­цизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах пе­реходять у власність держави;

- реалізації або передачі у володіння, користування чи розпо­рядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством;

- обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми.

Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподат­куванню:

- вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платни­ком податку за межі митної території України;

- ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території кра­їни імпортера, для їх повернення експортеру.

Операції з підакцизними товарами, які звільняються від опо­даткування:

- реалізації легкових автомобілів для інвалідів, у тому числі ді- тей-інвалідів, легкових автомобілів спеціального призначення, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державно­

го або місцевих бюджетів, коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування;

- ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користу­вання дипломатичними представництвами іноземних держав;

- ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому, згідно із законодавством України, не справляється податок на додану вартість у зв'язку з розміщен­ням товарів (продукції) у митних режимах;

- безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів (про­дукції), конфіскованих за рішенням суду, та таких, що пере­йшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) в установленому за­конодавством порядку;

- реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродук­тів, вироблених на митній території України, що використову­ються як сировина для виробництва підакцизних товарів (про­дукції);

- ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробницт­ва підакцизних товарів (продукції), за умови пред'явлення ор­гану державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів);

- ввезення фізичними особами на митну територію України під­акцизних товарів (продукції) в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

- ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України;

- реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міні­стрів України.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок

базою оподаткування є:

- вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на мит­ній території України, за встановленими виробником макси-

мальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

- вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роз­дрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

- митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію Укра­їни, визначена відповідно до Митного кодексу України.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну те­риторію України підакцизних товарів (продукції) базою оподатку­вання є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кіль­кості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

До підакцизних товарів належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Акцизний податок може справлятися за адвалорними, специфіч­ними та адвалорними і специфічними ставками одночасно.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних

товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє.

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (про­дукції), вироблених на митній території України, визначаються плат­ником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.

Суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну те­риторію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподат­кування та ставок цього податку.

Базовий податковий період для сплати податку відповідає ка­лендарному місяцю.

Строки сплати податку з підакцизних товарів, вироблених

на митній території України. Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного гра­ничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Суми податку з алкогольних напоїв, для виробництва яких ви­користовується спирт етиловий неденатурований, сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

Підприємства, які виробляють вина виноградні з додаванням спирту та міцні, вермути, сплачують податок при придбанні марок акцизного податку на суму, розраховану із ставок податку на готову продукцію.

Сплата податку в разі ввезення підакцизних товарів на мит­ну територію України. Податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну терито­рію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, та імпортер алкогольних напоїв і тютю­нових виробів подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періо­ду органу державної податкової служби за місцем реєстрації деклара­цію акцизного податку

ЗБІР ЗА ПЕРШУ РЕЄСТРАЦІЮ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що є об'єктами оподаткування.

Транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування:

- колісні транспортні засоби, крім:

а) транспортних засобів та інших самохідних машин і механіз­

мів, що закріплені на праві оперативного управління за війсь­ковими частинами, військовими навчальними закладами,

установами та організаціями Збройних Сил України, які по­вністю утримуються за рахунок бюджету;

б) транспортних засобів та інших самохідних машин і меха­нізмів, що закріплені на праві оперативного управління за військовими формуваннями головного органу в системі центральних органів виконавчої влади у сфері охорони гро­мадського порядку, забезпечення громадської безпеки, без­пеки дорожнього руху, які повністю утримуються за раху­нок бюджету;

в) транспортних засобів та інших самохідних машин і механіз­мів, що закріплені на праві оперативного управління за під­розділами служби цивільного захисту, які повністю утриму­ються за рахунок бюджету;

г) транспортних засобів вантажних, самохідних, що викорис­товуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

ґ) транспортних засобів швидкої медичної допомоги;

д) машин і механізмів сільськогосподарських;

е) причепів (напівпричепів); є) мопедів;

ж) велосипедів;

- судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

- літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивіль­них повітряних суден України або у Реєстрі державних пові­тряних суден України, крім літаків і вертольотів Збройних Сил України та літаків і вертольотів головного органу у системі цен­тральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалі­зації державної політики у сфері цивільного захисту населення.

База оподаткування визначається:

- для колісних транспортних засобів:

а) для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових авто­мобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спе­ціальних вантажних транспортних засобів) — за об'ємом ци­ліндрів двигуна в куб. сантиметрах;

б) для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, — за потужністю двигуна в кВт;

- для суден:

а) для суден, обладнаних двигуном, — за потужністю двигуна в кВт;

б) для суден, які не обладнані двигуном, — за довжиною корпу­су судна в сантиметрах;

- для літаків, вертольотів — за максимальною злітною масою.

Ставки збору встановлюються залежно від виду транспортних

засобів за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна, за 1 кВт потужності двигуна, за 100 сантиметрів довжини корпусу судна, за кожен кілограм максимальної злітної маси і застосовуються залежно від терміну використання транспортного засобу.

Від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об'ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та ді- тей-інвалідів, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідно­го коефіцієнта.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів за ставками, які діють на день сплати.

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Платниками податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь вста­новлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1; для багаторічних на­саджень — 0,03.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх нор­мативної грошової оцінки.

Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, визначено Податковим кодексом.

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогос­подарських угідь та земель лісогосподарського призначення) дифе­ренціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи зі ставок податку, функціонального використання та міс­цезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розмі­ру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів.

Від сплати податку звільняються фізичні особи:

- інваліди першої і другої груп;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на одну зе­мельну ділянку за кожним видом використання у межах встановле­них граничних норм.

Від сплати податку звільняються юридичні особи:

- заповідники, у тому числі історико-культурні, національні при­родні парки, заказники (крім мисливських), парки державної

та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, бота­нічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мис­тецтва;

- дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-тех­нічних училищ;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалі­зовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоров­лення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикор­донна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

- дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України неза­лежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санатор­но-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій;

- релігійні організації України, статути (положення) яких заре­єстровано у встановленому законом порядку, за земельні ді­лянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, ді­яльність яких не передбачає одержання прибутків;

- санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських органі­зацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організа­цій інвалідів;

- громадські організації інвалідів України, підприємства та ор­ганізації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, ста­новить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельнос­ті штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного пе­ріоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

- дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, на­уки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок ко­штів державного або місцевих бюджетів;

- підприємства, установи, організації, громадські організації фіз­культурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби, товариства сприяння обороні України, — за земельні ділянки, на яких розміщені спортив­ні споруди, що використовуються для проведення всеукра­їнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

- на період дії фіксованого сільськогосподарського податку влас­ники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землеко­ристувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподар­ського податку;

- новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є

календарний рік.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчис­люють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточно­го року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяця­ми. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомі­сячних декларацій.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповід­них сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у подат­ковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками влас­никами та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаход­женням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що на­стають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

МИТО

Мито — це непрямий податок, що стягується за товари, тран­спортні засоби та інші предмети, що переміщуються через митний кордон країни.

Платниками є декларанти товарів, що переміщуються через мит­ний кордон.

Об'єкт (база): митна вартість товарів або їх кількісна оцінка.

Ставки:

- тверді — у грошовому розмірі на одиницю товару (специфічне);

- у відсотках до митної вартості товарів (адвалорне мито).

Податковим періодом є момент перетинання кордону і є підста­вою для пропуску товару у країну чи за кордон.

Податкові пільги зі сплати мита мають транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів; предмети матеріально-технічного постачання, що виво­зяться за межі митної території України для забезпечення виробни­чої діяльності українських суден; валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали.

Податковою звітністю є митна декларація.

ПОДАТОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.

Не є об'єктом оподаткування:

- об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності дер­жави або територіальних громад (їх спільній власності);

- об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчу­ження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

- будівлі дитячих будинків сімейного типу;

- садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

- об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

- гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової неру­хомості.

У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподатку­вання база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що пере­буває у власності фізичної особи-платника податку, зменшується: для квартири — на 120 кв. метрів; для житлового будинку — на 250 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звіт­ний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа — платник податку зареєстрована в установленому за­коном порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або місь­кою радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта жит­лової нерухомості.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом держав­ної податкової служби за місцезнаходженням об'єкта житлової неру­хомості.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнахо­дженням об'єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:

- фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення подат­кового повідомлення-рішення;

- юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відо­бражаються в річній податковій декларації.

ЄДИНИЙ ПОДАТОК

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановлено­му законодавством України, може застосовуватися спрощена сис­тема оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка перед­бачає: заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку; застосування спрощеного бухгалтерського обліку і звітності (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Засади спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Продовження табл. 4.1

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею гро­шових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підак­цизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних това­рів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мас­тильних матеріалів;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцін­ного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорого­цінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до За­кону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».