Суб’єкти господарювання: поняття, ознаки, класифікація
Економічна природа і суть фінансів суб'єктів господарювання залежить від рівня економічного розвитку суспільства, а тому на кожному етапі має свої особливості. Дослідження цих особливостей дасть змогу вивчити, проаналізувати і використати у фінансовій роботі певні методи і прийоми для вирішення складних проблем підприємництва на сучасному етапі.
Фінанси суб'єктів господарювання - це особлива галузь функціонування самих фінансів і фінансових відносин з метою забезпечення процесу виробництва.
Фінанси суб'єктів господарювання - це процес формування фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою отримання прибутку, підвищення ефективності виробництва, забезпечення розрахунків з Державним бюджетом, фінансовими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами.Відповідно до ст. 55 Господарського Кодексу України [2] суб'єктами господарювання є:
1. господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3. філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Суб'єкти господарювання - організована форма продуктивної діяльності окремих громадян, підприємств, організацій та державних інституцій, які відповідають вимогам економічної системи.
Господарські (інституційні) одиниці поділяють на дві групи: юридичні особи та домашні господарства, рис. 3.1.
Дослідимо кожну складову господарських (інституційних) одиниць
1. Юридичні особи
Корпоративні підприємства, створені з метою ринкового виробництва товарів та послуг, э джерелом прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників.
Вони перебувають у колективній власності акціонерів-пайовиків, які діють окремо від підприємств, і їх відповідальність обмежена сумою капіталу, вкладеного в акції:а) господарське товариство[1] - підприємство або інші суб'єкти
господарювання, які створили юридичні особи та/або громадяни шляхом
об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку:
Рис. 3.1. Структурна схема господарських (інституційних) одиниць
— акціонерне товариство - господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, й відповідає за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій;
— товариство з обмеженою відповідальністю - господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір якого визначений в установчих документах, і відповідає за зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів;
— товариство з додатковою відповідальністю - господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, визначені установчими документами розмірів, і яке відповідає за зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному в установчих документах однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;
— повне товариство - господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном;
— командне товариство - господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники);
б) господарські об'єднання - об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена з двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань;
в) кооперативи - добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Некорпоративні підприємства - підприємства, які належать одному власникові і в усьому іншому, крім форми власності, поводяться так, наче вони є корпораціями.
Прикладами таких підприємств можуть бути:— компанії (підприємства) у державній, одноосібній приватній чи іншій власності - самостійні суб'єкти господарювання, створені компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичної виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами;
— резидентні філії іноземних фірм.
Некомерційні підприємства - створюють з тією самою метою, що і корпорації, але їх організаційно-правовий статус не дає їм можливості бути джерелом доходу для суб'єктів, які їх контролюють та фінансують. До них відносяться представники органів державного управління:
— неринкові установи й організації покликані виконувати законодавчу, юридичну або виконавську владу над іншими інституційними одиницями; їхніми повноваженнями є збирання податків та інших обов'язкових платежів, а також витрачання їх відповідно до певної урядової політики;
— ринкові заклади органів державного управління та неринкові некомерційні організації (негоспрозрахункові друкарні, автогосподарства тощо, які виконують платні роботи на замовлення фізичних і юридичних осіб);
— неприбуткові організації, що утримуються за рахунок коштів бюджету, які надають безкоштовні індивідуальні послуги громадянам у сфері освіти, культури і спорту, відпочинку, соціального забезпечення.
2. Домашні господарства як споживчі одиниці та учасники виробничої діяльності. Остання набирає форм: поставки робочої сили для різних типів інституційних одиниць; безпосередньої зайнятості на власних некорпоративних підприємствах (в індивідуальних, сімейних, селянських, підсобних господарствах, які займаються підприємництвом без утворення юридичної особи).
Найважливішими ознаками будь-яких суб'єктів господарювання, які визначають їх місце у господарських відносинах, є господарська компетенція, майнова незалежність, мета, організаційно-правова форма та юридичний статус.
Отже, з урахуванням основних ознак суб'єктів господарювання, до них належать:
— суб'єкти підприємницької діяльності (підприємства і господарські товариства та їх об'єднання) реального сектору економіки;
— фінансові установи (кредитні установи, інвестиційні фонди, страхові компанії та ін.);
— державні установи й організації, створені органами влади, що здійснюють господарські операції з метою отримання доходу;
— некомерційні організації, тобто організації, що обслуговують домашні господарства;
— підприємці.
3.2.