Висновки до розділу 1
Удосконалено поняття господарсько-торговельної діяльності шляхом його визначення як самостійного виду господарської діяльності, спрямованого на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, що здійснюють суб’єкти господарювання незалежно від форм власності за плату на професійних засадах.
Запропоновано класифікацію форм господарсько-торговельної діяльності шляхом виокремлення основних і допоміжних, де основні це ті, за допомогою яких здійснюється безпосередньо реалізація продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а допоміжні це ті, які допомагають реалізовувати продукцію. До основних форм господарсько-торговельної діяльності віднесено: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; міну (бартер); оптову торгівлю; роздрібну торгівлю; громадське харчування; торговельно-біржову діяльність; продаж засобів виробництва; заготівлю. До допоміжних форм господарсько-торговельної діяльності віднесено: оренду засобів виробництва; зберігання на товарному складі; комерційне посередництво (агентську діяльність); іншу допоміжну діяльність.
Запропоновано періодизацію розвитку правового регулювання господарсько-торговельної діяльності та виділено п’ять етапів з наданням їх характеристики, а саме: І етап – з початку ХІ ст. до середини ХVІІ ст., що характеризується зародженням окремих елементів торгового законодавства, таких як контроль мір та ваг, право повернення неякісного товару та ін.; ІІ етап – із середини ХVІІ ст. до початку ХХ ст., який характеризується появою купецтва як окремого суб’єкта торговельної діяльності та формуванням спеціального торговельного законодавства; ІІІ етап – з 1917 до початку 1991 р., у рамках якого виокремлено підетапи: а) з 1917 по 1921 рр., коли нове радянське законодавство щодо регламентації товарообігу загалом було відсутнє; б) з 1922 по 1962 рр., коли започатковано регламентацію товарообігу в соціалістичній економіці; в) з 1963 до початку 1991 р., коли мав місце пріоритет відомчих нормативно-правових актів у питаннях встановлення порядку здійснення окремих видів торговельної діяльності; IV етап – з 1991 по 2004 рр., який характеризується ухваленням низки законів та підзаконних нормативно-правових актів незалежної України щодо правового регулювання господарсько-торговельної діяльності, у тому числі норм права, які регулюють біржову торгівлю, ліцензування, порядок здійснення окремих видів торговельної діяльності; V етап – з 2004 р. по сьогоднішній час, коли в Господарському кодексі України вперше закріплено термін «господарсько-торговельна діяльність» і з’явились нові суб’єкти господарсько-торговельних відносин, а саме: торгові доми, рітейлери, дистриб’ютори, інтернет-магазини та ін.
Основні результати, викладені в даному розділу дослідження, відображено в таких публікаціях:
1. Хрімлі К.О. Поняття господарсько-торговельної діяльності / К.О Хрімлі // Актуальні проблемі держави та права. – 2014. – № 74. – С. 217–222 [36].
2. Хрімлі К.О. Енергопостачання як форма господарсько-торговельної діяльності / К.О. Хрімлі // Экономико-правовые исследования в ХХI веке: направления усовершенствования правового обеспечения энергетической безопасности государства: материалы XIV Междунар. науч.-практ. конф. (Киев, 1–10 декабря 2014 г.) / НАН Украины, Институт экономико-правовых исследований. – Чернигов: Десна Полиграф, 2015. – С. 81–87 [38].
3. Хрімлі К.О. Еволюція вітчизняного законодавства про господарсько-торговельну діяльність / К.О. Хрімлі // Право України. – 2015. – № 3. – С. 153–158 [105].