Архітектурні, історичні і культурні пам’ятки
В області налічується 71 пам’ятка містобудування і архітектури (Додаток Г), 2 пам’ятки історії, 4 пам’ятки монументального мистецтва, 14 пам’яток археології. Своєрідність туристичного комплексу області визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико- культурними пам'ятками архітектури і містобудування, театрами і музеями.
Перш за все - це Одеський національний академічний театр опери і балету, Потьомкінські сходи, пам'ятник герцогу де Рішельє, Воронцовський палац, унікальні катакомби і розташований в них Музей "Партизанської Слави".Ще у ХІХ ст., при зведенні, Одеси на узбережжі Одеської затоки, були виявлені залишки античних поселень і їх некрополя. Так, при будівельних роботах в районі Приморського бульвару і оперного театру були виявлені давньогрецькі поховання. Ці знахідки були описані дослідниками старовини І. А. Стемпковським, Е. Р. Штерном,
І. П. Бларамбергом, П. В. Беккером. У ХХ ст. деякі з античних поселень на території Одеси були частково розкопані. Це поселення на Приморському бульварі, залишки якого і зараз знаходяться під газонами бульвару, на Жеваховій горі, в Лузанівці. Усього на узбережжі Одеської затоки було виявлено 10 поселень, що датуються кінцем VI-III ст. до н.е., і 9 поселень I-III ст. н.е. Ці поселення становлять значний інтерес для вивчання минулого Одеси.
Археологи виявили наземні будинки і землянки, де жили греки, ями для зберігання зерна, велику кількість різноманітних предметів побуту. Тут було знайдено багато кераміки, привезеної з Афін, Фасоса, Хиоса, Синопи тощо.
Характерним прикладом зосередження туристських ресурсів пізнавального значення і таких, що мають особливу цінність для певного етносу може слугувати місто Болград і низка сільських населених пунктів Болградського, Арцизького та Ізмаїльського районів, які відіграли важливу роль у болгарській історії й відродженні болгарської державності.
Особливу привабливість цих місць для болгарських туристів створює збереження тут самобутніх мовних діалектів болгарської мови і культурно- побутових традицій, що не збереглися на історичній батьківщині. Тут також розташовані архітектурні пам’ятки, що мають беззаперечне історико-пізнавальне значення для туристів. Найбільшими з них є: Преображенський собор у Болграді, мавзолей І. М. Інзова - опікуна поселенців Бессарабії; будівля колишньої чоловічої гімназії (1885 р.), будинок-садиба С. Н. Молявінського (керівника колоній переселенців), Миколаївська церква, колонна російським воїнам-учасникам задунайського походу 1828 р. тощо.Молдавські (румунські) села Українського Придунав'я, засновані 170-250 років тому, етнографічно і лінгвістично являють інтерес для туристів з Румунії і Молдови. Привабливим для румунських туристів у історико-пізнавальному значенні є с. Озерне Ізмаїльського району. Це пов'язано з народженням і діяльністю активного політика Румунії періоду Першої світової війни і післявоєнного об'єднання румунських земель маршала О. Авереску. В Озерному можна також побачити єдиний в Українському Причорномор’ї пам'ятник воїнам, полеглим у роки Першої світової війни.
Значний культурний і етнографічний інтерес представляють українські і російські поселення Нижнього Придунав'я. Пріоритетне значення тут належить м. Вилкове - поселенню, заснованому в середині XVIII ст. російськими старообрядцями-розкольниками. Іншу частину першопоселенців склали запорізькі козаки, які переселилися сюди після ліквідації Запорізької Січі у 1775 р., щоб уникнути закріпачення і зберегти січові вольності. Старообрядців, що оселилися в дельті Дунаю, раніше називали «Филиповани», по імені одного із засновників тутешньої общини Пилипа Васильєва. З часом перший склад слова загубився, і вийшло «липовани». Церковні обряди старовіри зберегли в недоторканності, якими були вони ще до розколу російської церкви у 1654 р. Липовани і зараз складають частину населення м. Вилкове.
Поселившись тут, липовани узялися відвойовувати від води суходіл, чому сприяв Дунай, щорічно намиваючи в гирлі тисячі тонн родючого мулу.
Цей мул поселенці вигрібали, прокладаючи єрики, або канали, а сам мул ставав землею і будівельним матеріалом. Завдяки цьому утворилося унікальне місто, де вулицями стали водні канали (єрики). Крім того, м. Вилкове знаходиться в зоні Дунайського біосферного заповідника, який являє собою водно-болотні угіддя міжнародного значення та є місцем існування значної кількості рідкісних рослин і тварин з Червоної книги України і Міжнародного Червоного списку. У заповіднику охороняються унікальні для Європи ландшафти дунайських плавнів. Найважливішою складовою заповідної дельтової фауни є птахи, що представляють більше половини видового складу орнітофауни України. Тут можна побачити великі зграї рожевих пеліканів (до тисячі особин), а всього в літній період їх тут збирається в п'ять разів більше.Дещо далі від Дунайського гирла - на 47 км. - на українському березі річки знаходиться старовинне місто Кілія. Цікавими для пізнавального історичного туризму є православні храми - Миколаївська церква XII-XVII ст. і Покровський собор XIX ст.
Найбільше місто Українського Придунав'я - Ізмаїл, представляє значний інтерес для історичного і пізнавального туризму. Це місто, завдяки трьом успішним штурмам фортеці у 1770, 1790, 1809 рр., увійшло до військово-літературних джерел як місто російської військової слави. Свідоцтва героїчного минулого в місті збереглися у вигляді діорами «Штурм фортеці Ізмаїл у 1790 році», яка розміщена в єдиній будові фортеці, що збереглася з часів турецького владицтва - мечеті. Іншим видатним пам’ятником штурму Ізмаїла 22 грудня 1790 р. є пам'ятник О. В. Суворову. Поряд з пам'ятником - ефектна будівля Покровського собору (1838 р.). Неподалік від Соборної площі у старовинному особняку розміщений з 1947 р. музей генералісимуса О.В. Суворова.
У Ренійському районі біля с. Орловка у 1888 р. було встановлено обеліск на честь переправи російської армії через Дунай у 1828 р.
Поблизу села Стара Некрасівка Ізмаїльського району знаходиться незвичайний пам’ятник світової історії природознавства.
Це монумент, що увіковічив 36-річну працю геодезистів Російської імперії і Шведсько- Норвезького королівства, які виміряли протяжність дуги меридіана від Північного Льодовитого океану до берега Дунаю впродовж 2800 км.Іншим центром зосередження об’єктів культурно-пізнавального туризму є м. Білгород-Дністровський. Місто засноване більше 2,5 тис. років тому (у VI ст. до н.е.), як грецька колонія Тіра. Розкопки цього поселення ведуться багато десятиліть, і частина знахідок різних років представлена у міському краєзнавчому музеї.
Вченим вдалося встановити, що десь за три тисячоліття до нашої ери на берегах Дністровського лиману вже існували поселення, мешканці яких вміли виготовляти залізні знаряддя праці, тримали домашніх тварин, ловили рибу. Історія міста простежується більш менш ясно, починаючи з VI століття до нашої ери.
Більш ніж півстоліття ученими проводилися розкопки стародавнього міста на березі лиману, поблизу фортеці. Їм вдалося відкопати і розчистити деякі вулиці, підвали і фундаменти будинків та майстерень, залишки водопроводу, а також виявити численні знаряддя праці, прикраси, посуд, мармурові плити з написами, монети. Все це і дозволило відкрити деякі таємниці стародавньої Тіри, скласти загальне уявлення про її життя.
Величезний пізнавальний потенціал несуть культові об'єкти м. Білгород-Дністровськ - церква Іоана Передтечі, Підземна церква Іоанна Сочавського і церква Успіння Пресвятої Богородиці, що збереглася з часів середньовіччя і на стінах якої можна побачити старовинні розписи та середньовічні мармурові плити (хачкари) з висіченими написами, найперші з яких датуються X ст.
Затребуваними серед шанувальників паломницького туризму є маршрути з відвідуванням Свято-Миколаївської церкви, розташованої у с. Кулевча Саратського району з унікальною іконою Казанської Божої Матері.
Цікавим втіленням унікальної для півдня України архітектурної стилістики є побудована у 1820 році садиба Куріса у с. Петрівка Комінтернівського району, яка на той час істотно відрізнялася від традиційних поміщицьких садиб. Значна кількість популярних об'єктів туристичних відвідувань знаходиться у м. Ізмаїл, який через неодноразові штурми фортеці російськими військами в низці російсько-турецьких війн, увійшов до військово-літературних джерел як місто військової слави. Фортеця Ізмаїл в кінці XVIII ст. була однією з найнеприступніших в Європі. Проте, після закінчення Кримської війни, відповідно до умов Паризької мирної угоди, її було підірвано. Збереглася лише одна турецька мечеть - унікальна споруда, один з небагатьох зразків турецької архітектури періоду її найвищого розквіту. Сьогодні в мечеті розташована діорама "Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами і українськими козаками в грудні 1790 року".
Гармонійне поєднання різних етносів і культур (на території області проживає більше 130 національностей і народностей) створює передумови для розвитку таких видів туризму, як етно- або фолктуризм, які є невід'ємною частиною ще одного виду туризму - сільського. Туристам пропонують відпочити у сільській садибі, ознайомитися з побутом, традиціями та звичаями місцевих жителів, скуштувати страви національної кухні і відпочити на природі. При цьому, відпочинок у бессарабської садибі - на півдні області і сільській садибі лісостепу суттєво різниться.
Проблемним питанням туристичної інфраструктури області є незадовільний стан значної кількості об’єктів туристичних відвідувань, які представляють інтерес для туристів. Необхідно вживати заходів щодо збереження таких пам'яток як: Акерманська фортеця (м. Білгород- Дністровський), будинки Лібмана, Русова, будівлі Англійського клубу (м. Одеса) тощо. Особливої уваги у цьому контексті потребує садиба Куріса, яка з кожним роком руйнується, втрачаючи свою інвестиційну привабливість. Доцільно розробити інвестиційні пропозиції щодо реконструкції та пристосування під туристичні цілі садиби Куріса з визначенням чітких вимог щодо дотримання інвестором пам'яткоохоронного законодавства та надання йому права на реалізацію підприємницької ініціативи (відкриття палац-готелю, музею, арт-галереї тощо) [1,2].
3.4.