Неспроможність ринку забезпечувати людей суспільними товарами
Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. Такі товари (послуги, блага) мають дві основні властивості. По-перше, неможливо обмежити використання суспільного товару.
По-друге, обмеження доступу споживачів до таких товарів неможливе або неефективне. Перша властивість називається несуперництвом у споживанні, друга — загальнодоступністю.Несуперництво у споживанні породжує незвичні для ринкової економіки ситуації: якщо є індивід, який бажає скористатися благом, але не здатний за нього платити, оптимальне використання ресурсів передбачає надання йому цього блага безкоштовно.
Загальнодоступність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього платить, чи всім бажаючим. Тобто, постачальник суспільного товару не здатний врегулювати свої взаємовідносини з кожним споживачем окремо.
Різним суспільним товарам у неоднаковій мірі притаманні властивості несуперництва у споживанні та загальнодоступності. Ті, що у вищий мірі мають ці властивості, називаються чистими суспільними товарами. Ті, що в них хоча б одна з властивостей виражена в помірному ступені, називаються змішаними суспільними товарами. Товари, що не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.
Деякі суспільні блага можуть бути доступними представникам окремих суспільних груп населення (наприклад, мешканцям окремих міст, регіонів). Такі суспільні блага називають локальними.
Суспільні послуги надаються переважно державними установами (організаціями). Інколи суспільні товари можуть вироблятися приватним сектором економіки, але це не завжди ефективно. Неефективність надання суспільних благ приватними виробниками пов’язана з тим, що виробник для відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку від продажу суспільних товарів повинен вимагати плату зі споживачів цих товарів. Але цьому заважають дві перешкоди. По-перше, «проблема зайця», тобто проблема, пов’язана з небажанням окремих людей добровільно оплачувати споживання суспільних благ. По-друге, регулювання взаємовідносин між виробником і споживачами суспільних товарів потребує створення громіздкого адміністративного апарату, що суттєво ускладнює виробничий процес.