Правове регулювання економіки

Правове регулювання — це діяльність держави з встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади.

Правове регулювання економіки має свій предмет, оскільки пов’язане з юридичним визначенням засобів, інструментів і процедур реалізації державної влади. Предметом правового регулювання економіки є:

O відносини між державою (державними органами) і суспільством, громадянами, суб’єктами господарської діяльності;

O відносини «всередині» держави, між її органами з приводу розподілу повноважень, визначення їхнього правового статусу;

O відносини між суб’єктами господарської діяльності (виробник — посередник, замовник — підрядник, боржник — кредитор, власник — орендар і т. ін.);

O економічні відносини між людьми, залученими в державно-управлінські процеси як з приводу професійного виконання обов’язків державних службовців, так і з причин звернення до державних органів для вирішення будь-яких власних проблем.

Стрижнем правового регулювання є розроблення та юридичне закріплення норм (правил) поведінки суб’єктів економічних відносин. Традиційно в кожній нормі виокремлюють три основних елементи: гіпотезу, диспозицію та санкцію. Гіпотеза — це такий елемент норми, в якому зазначаються умови, обставини, ситуації у сфері економічних відносин, з настанням яких норма набирає чинності. Диспозиція — частина норми, яка визначає права або обов’язки учасників відносин. Санкція — це та частина норми, яка передбачає заходи адміністративно-правового примусу в разі невиконання обов’язків учасниками економічних відносин.

Якість правового регулювання залежить від того, як законодав­чі органи формують юридичні норми.

Основними формами правового регулювання економіки в Україні є: Конституція та закони України; укази та розпорядження Президента України; постанови та інші акти Верховної Ради України; постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; нормативні акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Згідно з Конституцією України (ст. 92) виключно законами України визначаються:

O права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;

O засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння кос­мічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;

O основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;

O правовий режим власності;

O правові засади і гарантії підприємництва; правила конкурен­ції та норми антимонопольного регулювання;

O засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

O засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

O організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики і т. д.

Виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.