4. Бюджетні відносини в розвинених зарубіжних країнах

В умовах інтеграції України у світове співтовариство особли­вої актуальності набуває врахування світового досвіду організації бюджетних відносин. Показовими в цьому плані є бюджетні відно­сини країн з розвиненою ринковою економікою.

Великобританія

До бюджетних відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням по­датків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну еко­номічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспек­тора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 кнітня і закін­чується 31 березня.

При розробленні проекту бюджету кабінет ураховує 18 клю­чових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До ос­новних положень належать:

- зростання валового національного продукту,

- рівень безробіття,

- ^ціни на акції,

- норми процент­них ставок,

- ціни на основні продукти, зокрема на нафту,

- врівень податкових ставок.

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і ви­датків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської! системи рахунків 1995 р.

Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'яткгрічний період у цінах поточного року з відповідним щоріч­ним коригуванням.

Франція

У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, пар­ламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соці­альна рада.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках - комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох ос­новних розділів:

- бюджети поточної діяльності (функціональ­ний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джере­ла доходів поділяються на внутрішні — доходи від муніципаль­ної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні -дотації, кредити (як державні, так і приватні).

У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Голов­не податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок. Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного занижен­ня податку сплачується штраф у розмірі 0.75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

Складові консолідованого бюджету

- загальнодержавний бюджет;

- місцеві бюджети;

- спеціальні рахунки Казначейства;

- приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;

- приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;

- операції тимчасового характеру.

Федеративна республіка Німеччини

Бюджетна система ФРН у її сучасному вигляді почала форму­ватися у 20-х рр. минулого століття, на початку 90-х суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР.

Сучасний бюджетний устрій ФРН мас три рівні — федера­тивний, земельний та общинний.

У бюджетному процесі беруть участь такі органи влади та їхні структурні підрозділи: уряд - Міністерство фінансів; представ­ницькі органи - бундестаг - бюджетний комітет, підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова па­лата, а також бундесрат (затверджує закон про бюджет як верх­ня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

Федеральний казначейський двір є незалежним державним зак­ладом, який діє згідно з Федеральною і земельними конституція­ми. До його функцій входить контроль економічної та фінансової діяльності, і він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

На рівні земель діє уряд і парламент (ландтаг). У складі уряду землі діє Міністерство фінансів. Головні фінансові управління і податкові інспекції є структурними підрозділами Міністерства фінансів і водночас вони діють як представники федерації.

Головне фінансове управління або Верховна фінансова дирек­ція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податкови­ми інспекціями. Керівник Головного фінансового управління — президент, призначається по черзі федерацією і землею. Міністер­ство фінансів організовує роботу податкових інспекцій і за відом­чою лінією підпорядковується федеральному Міністерству фінансів.

У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануван­ню, у тому числі бюджетному. Фінансове планування обов'язко­во здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовува­тись воно почало з 1967 р., основою його є середньострокове пла­нування до п'яти років. При цьому виді планування можливо вра­ховувати зміни в бюджетній політиці.

Перший рік - це поточний бюджет, другий рік - рік на який фор­мується бюджет, і наступні три роки - перспективний бюджет.

Планування в Німеччині є динамічним.

Основа фінансового планування - це планування витрат. До­сить чітко плануються витрати, пов'язані з управлінською діяль­ністю, витрати на інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. На перші два фінансові роки складається макроекономічний прогноз з ураху­ванням змін господарської кон'юнктури, а на подальші три - такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.

У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету. ; Для порівняння федерального, земельного й общинних бюджетів існує єдина бюджетна класифікація.

Погодження бюджетних планів усіх рівнів здійснюється радою фінансового планування. Ця рада є координуючим структурним органом на рівні міністерств як федерації, так і земель з учатю представників общин.

На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів, уряд подає на розгляд парламенту. Парламент при розгляді бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення,депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засіданння відповідних урядових осіб.

До основних видів даних, які необхідні парламенту, належать:

- основні макроекономічні показники, їх обгрунтування;

- детальний загальний фінансовий звіт уряду; ''

- повідомлення Федеральної рахункової палати; ф.

- доповіді та висновки експертів незалежних організацій про

шнсовий та економічний розвиток;

- критичні конструктивні публікації з бюджетних питань узасобах масової інформації.

У Німеччині протягом тривалого періоду склалася традиція е іання науковими економічними інститутами й організаціями еспертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою популярністю користуються детальні аргументовані висновки експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. Подають ці висновки Міжнародний валютний фонд і Організація економічного співробітництва та розвитку.

Процес обговорення бюджету, як і його виконання та звіт, широко висвітлюються в засобах масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики - члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі і відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюдного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції ч урядом. Процес обговорення у двох палатах парла­менту доволі тривалий - від трьох до трьох з половиною місяців.

Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту - спо­чатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату.

Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету - абсолютна компетенція уря­ду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у по­вному обсязі виконував окремі статті - контролюються лише основні цифрові показники.

У політичних колах, особливо в період виборчої кампанії, вва­жаються популярними додаткові програми щодо витрачання бюд­жетних коигав. Для того, щоб узгодити з політиками спільні дії, уряд погоджує з лідерами політичних партій так звані священні цифри. Такими цифрами можуть бути:

- загальна величина бюд­жетних витрат,

- відсоток їх збільіиення порівняно з попереднім роком,

->обсяг дефіциту бюджету.

Згідно з німецьким бюджетним правом міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є еконо­мія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені конт­рольні цифри.

Контролюють виконання бюджету органи виконавчої, законо­давчої влади, а також громадські інституції. З боку органів вико­навчої влади контроль здійснюють Міністерство фінансів, уряд. Усередині міністерств існують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади основна роль належить підкомі­тету з перевірки звітності бюджетного комітету. За окремими напрямами виконання бюджету контроль здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та гро­мадські організації. Так, наприклад, "Союз платників податків" досить ретельно відстежує оптимальність використання бюджет­них коштів. За результатами перевірок контрольних органів про­водиться регулярне інформування громадськості. Закінчується цикл бюджетного процесу затвердженням звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету досить довгий - два з полови­ною роки. Це викликано необхідністю ретельної перевірки вит­рат бюджету. Нині вживаються заходи щодо скорочення цього терміну, щонайменше до шести місяців.

Сполучені Штати Америки

Бюджетна історія СІЛА налічує два століття. За цей час бюд­жетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми.

Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управлін­ня. Усі державні структури, які фінансуються з федерального бюджету, подають Міністерству фінансів відповідно оформлені заявки. Підготовлений проект бюджету президент США надси­лає обом палатам конгресу, додаючи до нього бюджетне послан­ня. Проект бюджету проходить процедуру розгляду і затверджен­ня. Якщо висновки щодо бюджету в обох палатах конгресу не збігаються, створюється узгоджувальна комісія.

Процедурні питання проходження бюджету постійно удоско­налюються, й існує традиція постійного реформування законо­давчих і підзаконних актів.

Організовує виконання бюджету Міністерство фінансів та внутрішня податкова служба. Надходження від зовнішньоеконо­мічної діяльності контролює спеціальна служба. До функцій Міністерства фінансів відносять:

- усі операції з емісією держав­них цінних паперів,

- ^розміщенням позик серед кредиторів,

- ^обслу­говування державного боргу.

Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня.

Оскільки США - федеративна держава, вона має три бюджетні рівні - федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядних ко­лективів, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, З тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації авто­номні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.

Федеральний (державний) бюджет будується за принципом "повного бюджету" і складається з двох частин: власне урядо­вого бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне уря­дового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні авто­шляхи, летоиища, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формують­ся за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працю­ючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підпри­ємств.

Японія

В Японії діють два бюджетні рівні — державний та місцевий. Місцевий, у свою чергу, поділяється на префектурний та муніци­пальний. Наприкінці 90-х рр. в Японії налічувалось 3255 муніци­палітетів. Бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 бе­резня.

У бюджетному процесі беруть участь: парламент, уряд, Міні­стерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у про­цесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює такі стадії:

- Схвалення кабінетом "Основних принципів формування бюд-жету ". Ці принципи кабінет має оприлюднити в липні. Вони ма­ють передбачати верхні межі витрат, у тому числі щодо соці­ального забезпечення. Також передбачаються рівні зростання чи зниження у відсотках основних статей витрат.

- Підготовка власних бюджетів міністерствами й урядови­ми агенціями. Здійснюється на основі затверджених принципів.

- Підготовка бюджету Міністерством фінансів і подання на узгодження кабінету. Триває до кінця грудня.

- Парламентський розгляд бюджету. Цей період досить не­тривалий — з кінця грудня до кінця лютого.

- Передання затвердженого бюджету в кабінет для виконан­ня бюджету.

- Передання інформації щодо виконання бюджетів міністер­ствами, урядовими агенціями в Міністерство фінансів. Це ро­биться в липні.

- Надання кабінетом інформації щодо виконання бюджету Правлінню ревізії, яке не залежить від кабінету.

- Подання кабінетом бюджету із зауваженнями Правління ревізії на затвердження парламенту. Цей підсумковий етап здійснюється в грудні.

Розділи бюджету як фінансового документа

Загальні умови.

Доходи і видатки.

Довготривалі витрати.

Перенесені витрати.

Фінансування особливих проектів.

Державний бюджет, або бюджет національного уряду, містить два види бюджетів - загальний рахунок і спеціальні рахунки.

Загальний рахунок передбачає виконання поточних зобов'язань, а спеціальні рахунки встановлюються законодавством і перед­бачені на виконання спеціальних проектів. Починаючи з 2000 фі­нансового року налічується 38 спеціальних рахунків.

Характерною особливістю бюджету Японії є те, що невикори­стані кошти переходять у наступний бюджетний рік.