3. Програмно-цільовий метод бюджетного планування

Програмно-цільовий метод складання бюджету вперше був запропонований Робертом Макнамарою у Сполучених Штатах Америки в середині 60 років ХХ століття.

В Україні цей метод був вперше впроваджений при складан­ні бюджету на 2002 рік.

Сутність програмно-цільового методу складання бюджету – планування під певні бюджетні кошти певні обсяги робіт.

Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці, паспорти бюджетних програм, результативні показники.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу.

Програмно-цільовий метод складання бюджету - це згрупування різних бюджетних витрат в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття витрат була закріплена за певним видом програми. Програмно-цільовий метод - це формування бюджету не за функціями, а за програмами.

Основні характерні риси бюджетної програми:

1) не обмежується в часі;

2) одна бюджетна програма виконується одним розпорядни­ком бюджетних коштів і не має аналогів;

3) назва бюджетної програми повинна відображати основну сутність програми, тобто відбивати напрямок використання кош­тів бюджету;

4) за своїм змістом бюджетна програма повинна відноситься до одного розділу функціональної класифікації.

При формуванні бюджету на наступний рік коди програмної класифікації пов’язуються з кодами функціональної класифікації.

Програмно-цільовий метод сприяє стратегічному підходу, тобто плануванню видатків бюджету на кілька років. Завдяки цьому методу стало можливе впровадження середньострокового планування бюджету.

Бюджетна програма має такі складові елементи:

1 – мета, завдання;

2 – напрями діяльності;

3 – виконання програми;

4 – показники результативності ( затрат, продукту, ефективності, якості);

5 – аналіз та оцінка бюджетної програми.

1. Мета виконання бюджетної програми — законодавчо ви­значені основні цілі (кінцевий результат), яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми.

Завдання бюджетної програми - конкретні цілі або резуль­тати, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми протягом відповідного бюджетного періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників.

2. Напрями діяльності - конкретні дії, спрямовані на вико­нання завдань бюджетної програми, з визначенням напрямів витрачання бюджетних коштів.

3. Виконавець бюджетної програми - юридична особа, яка безпосередньо несе відповідальність за виконанням програми і за­безпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у сис­темі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетної програми визначаєть­ся головним розпорядником бюджетних коштів на стадії складан­ня проекту державного бюджету на наступний рік.

4. Результативні показники - . використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення оставленої мети та виконання завдань бюджетної програми. Такі показники мають підтверджуватися офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Перелік результативних показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів згідно з нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України.

5. Аналіз бюджетної програми - це важливий елемент формування бюджету.

Оцінка програм - це процес розгляду результатів виконання програми, під час якого визначається, наскільки ефективною була програма, тобто наскільки були досягнуті заплановані цілі.

Оцінка програми має сприяти більш ефективному розподілу коштів бюджету, покращення управління програмою, прозорості та посилення відповідальності за виконання програм.

За кожною бюджетною програмою, затвердженою законом про Державний бюджет, головні розпорядники бюджетних коштів щороку розробляють паспорти бюджетних програм..

Паспорт бюджетної програми — це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, за­конодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльнос­ті, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійсню­ється контроль за цільовим та ефективним використанням бюдже­тних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.

Копії затверджених паспортів бюджетних програм, завірені Мінфіном, передаються Держказначейству України.

Головний розпорядник у тижневий термін від дня затвер­дження наказу про паспорти бюджетних програм доводить до розпорядників копії затверджених паспортів відповідних бюджет­них програм.

Розпорядники інформують відповідні органи Державказначейства шляхом подання їм копій затверджених па­спортів відповідних бюджетних програм.

За результатами виконання Державного бюджету головний розпорядник:

- складає інформацію про виконання паспортів бюджетної програми;

- надає Міністерству фінансів разом із статистичною, бухгал­терською та іншою інформацією до 1 березня року, наступного за звітним (термін подання річної зведеної фінансової звітності).

Необхідним елементом впровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є застосування середпьострокового бюджетного планування.

Середньострокове бюджетне планування - це визначення головними розпорядниками бюджетних коштів на підставі бю­джетної стратегії Уряду України (Кабінету Міністрів України) плану своєї діяльності на середньостроковий період та обсягу не­обхідних коштів для досягнення поставлених цілей у середньостроковій перспективі.

Середньострокове бюджетне планування:

- дає можливість учасникам бюджетного процесу узгодити стратегічні плани діяльності з наявними бюджетними кошта­ми як у плановому році, так і на наступні періоди;

- сприяє переходу до формування довгострокової бюджетної політики.