ЕКОНОМІЧНА СУТЬ КРЕДИТУ, ПРИНЦИПИ КРЕДИТУВАННЯ

Слово “кредит”, на думку вчених, походить від латинського “credi- tum” і означає “позика”, “борг”. Деякі дослідники трактують його по- іншому і пов'язують зі словом “a^edos”, тобто “вірю”, “довіряю”.

У науковій літературі є різні визначення сутності кредиту. У фінан­совому словнику А. Загородній трактує це поняття так: кредит - по­зика у грошовій або товарній формі, яку надає банк, юридична (або фізична) особа, кредитор іншій особі - позичальнику, який сплачує процент за користування позикою [11. С. 239].

На думку В. Лагутіна, кредит - це форма прояву кредитних відно­син, форма руху позикового капіталу. Кредит виражає економічні від­носини між кредитором і позичальником, які виникають під час одер­жання позики, користування нею та її повернення [17. С. 14].

М. Савлук сутність кредиту розглядає як суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами з огляду на передання один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на заса­дах зворотності, платності та добровільності [7. С. 372].

Отже, кредит - це економічні відносини між суб’єктами кредит­ної угоди, що полягають у переданні позикового капіталу в тимчасове користування на умовах повернення, платності, цільового характеру використання.

Суб’єктами кредитної угоди, відповідно, є кредитор і позичальник.

Кредитор - суб’єкт кредитних відносин, який надає наявні в нього вільні кошти іншому економічному суб’єкту в тимчасове користуван­ня. Метою кредитора є одержання прибутку.

Позичальник - суб’єкт кредитних відносин, який отримує кошти в тимчасове користування.

Кредиторами можуть бути банки та небанківські кредитні устано­ви, підприємства, фізичні особи.

Об’єкт кредитних відносин - гроші або матеріальні цінності.

Залежно від варіантів поєднання суб’єктів кредитних відносин - кредитора та позичальника - виділяють такі типи кредитних відно­син: банк - банк; банк - підприємство; банк - фізична особа; банк - держава; підприємство - підприємство; фізична особа - фізична особа; держава - держава тощо.

Кожен із цих типів кредитних відносин представлений відповід­ними формами кредиту, тобто відрізняється за складом учасників, об’єктами кредитування, спрямуванням руху коштів та ін.

Виділяють такі види кредиту: комерційний, банківський, держав­ний, споживчий, іпотечний, лізинговий, міжнародний, бланковий, консорціумний, ломбардний та ін.

Головні принципи кредитування: поверненість, платність, строко- вість, забезпеченість, цільовий характер використання.

Принципи поверненості, строковості і платності означають, що кре­дит має бути повернутий позичальником банку в обумовлений у кредит­ному договорі термін з відповідною платою за його користування.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку за­собів для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповер­нення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Цільова спрямованість використання кредиту означає вкладання позикових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

8.2.