ФІНАНСОВА ІННОВАЦІЯ: ПРОГРЕС ТЕХНІКИ

Розвиток нової техніки може стимулювати фінансові інновації внаслі­док зниження витрат на надання нових фінансових послуг та інстру­ментів, що робить їх прибутковими і дає змогу пропонувати ці послуги населенню та фірмам.

Банківські кредитні картки

Кредитні картки уже були до другої світової війни. Багато окремих магазинів («Sears», «Macy’s», «Goldwater’s») запровадили в себе кредит по відкритому рахунку, забезпечуючи кредитними картками клієнтів, що дозволило їм купувати без використання готівки. В національному масштабі кредитні картки не були введені аж до кінця другої світової війни, поки «Diners Club» розробила їх для використання в ресторанах по всій країні (і за кордоном). Подібні програми використання кредитних карток були розпочаті «American Express» і «Carte Blanche», але через велику вартість функціонування цих програм картки надавалися лише окремим особам та фірмам, які могли дозволити собі дорогі покупки.

Фірма, що випускає кредитні картки, заробляє доход від позик, які вона надає власникам кредитних карток, і від платежів, що надходять від магазинів, у яких купівля відбувається за допомогою кредитних карток (відсоток від купівельної ціни, скажімо, 5 %). Витрати по про­грамах кредитних карток пов’язані з неповерненням позик, крадіжками карток та витратами на обробку даних операцій по кредитних картках.

Побачивши успіх «Diners Club», «American Express» і «Carte Blanche», банкіри захотіли також увійти у прибутковий бізнес кредитних карток. В 1950-х роках декілька комерційних банків зробили спробу розширити бізнес кредитних карток до більшого ринку, однак витрати на функ-

Вставка 13.2.

Інтернаціоналізація

інансових ринків

Комп’ютери і розвинуті телекому­нікації є рушійним фактором, що лежить в основі інтернаціоналізації фінансових ринків. Технологія мит­тєвої передачі даних про курси акцій та інформації на весь світ спричинилась до того, що ділери в Нью-Йорку або Токіо не обмежені годинами праці організованих бірж. Вони можуть купувати і продавати цінні папери в будь-який час дня і ночі. Низька вартість міжнародної передачі інформації полегшує ін­вестування за кордоном. Ми швид­ко рухаємося у напрямі до такого світу, в якому міжнародна торгів­ля акціями і облігаціями триватиме двадцять чотири години на добу.

Вплив розвинутих телекомуніка- цій на інтернаціоналізацію фінан­сових ринків був найдраматичніше проілюстрований подіями краху в «чорний понеділок» в 1987 р. На­передодні самого краху 19 жовтня 1987 р. відбулося значне падіння курсів на зарубіжних ринках цін­них паперів. В результаті на момент відкриття американських ринків цін­них паперів 19 жовтня існувала ве­лика кількість замовлень на про­даж, і курси акцій американських бірж впали. Тоді крах американсь­ких акцій перекинувся на зарубіжні ринки, які пережили подібне па­діння курсів. На добре чи на зле, але тепер ми живемо у світі високо інтегрованих фінансових ринків, у якому ми всі одночасно відчуваємо як спади, так і піднесення.

ціонування цих програм були настільки високими, що ця перша спроба розвинути сферу кредитних карток закінчилася невдачею.

Наприкінці 1960-х років вдосконалена комп’ютерна техніка понизила витрати на надання послуг кредитних карток, що зробило банківські програми кредитних карток прибутковими. Банки зробили спробу знову увійти в цей бізнес, і тепер їхні зусилля увінчалися створенням двох успішних банківських програм із запровадження кредитних карток: BankAmericard (розпочатої «Bank of America»), але нині незалежної організації під назвою VISA, і MasterCard («Interbank Card Associa­tion»). Ці програми набули феноменального успіху з кількістю банків­ських кредитних карток, що досягнула двохсотмільйонної позначки.

Сек’юритизація

Ceκ^,юритизацгя — це процес перетворення неліквідних фінансових акти­вів на інструменти ринку капіталів, що придатні для продажу. Цей процес також стимулюють вдосконалення в комп’ютерній технології. При електронному веденні обліку фінансові інститути виявили, що для них буде дешевше зібрати портфель позик (таких, як заставні) малих номіналів та збирати процент і платежі по основній сумі боргів, а згодом «передати» (виплатити) їх третій стороні. Отже, вимоги на ці платежі по основній сумі боргу та сплату процентів можна передати третій стороні як цінний папір. Фінансовий інститут отримує прибуток, обслуговуючи такого роду позики, збирає платежі по основній сумі боргу, акумулює сплату процентів та передає їх, отримуючи за це ви­нагороду.

Сек’юритизація почала свій відлік з 1970 р., коли Державна наці­ональна асоціація іпотечного кредиту, «Ginnie Мае», розробила кон­цепцію передачі цінних паперів, що забезпечені заставними, і розпочала програму, в якій гарантувала своєчасну сплату процентів та основної суми боргу на набір стандартизованих заставних. Згідно цієї програми, приватні фінансові інститути, такі, як ощадно-позичкові асоціації та комерційні банки, тепер могли б зібрати певний набір заставних, гарантованих Державною національною асоціацією іпотечного кредиту, у пакет вартістю, скажімо, в 1 млн. дол. і потім продати цей пакет як цінний папір третій стороні (як правило, великому інституційному інвестору, наприклад, пенсійному фонду).

Коли індивіди здійснюють свої платежі по заставних, гарантованих Державною національною асоціацією іпотечного кредиту, фінансовому інституту, той переказує їхньому власникові гарантії, пересилаючи чек на загальну суму всіх платежів. Оскільки Державна національна асоціація іпотечного кредиту гарантує платежі, ці передані цінні папери мають дуже низький ризик невиконання зобов’язань.

При звичайному переданому цінному папері покупець має пряму власність на пакет позик під нерухоме майно. Інші види цінних паперів, забезпечені заставними, не надають покупцеві права власності на портфель заставних, але натомість є борговими зобов’язаннями по­зичкових інститутів, для яких позики під нерухоме майно є заставою. Цінні папери, забезпечені заставними, залишаються найпоширенішою формою сек’юритизації. Сек’юритизація заставних розвинулася у ве­личезних масштабах. Дві третини усіх заставних під житло нині сек’юритизовані. Сьогодні сек’юритизовані заставні, що перебувають в обігу, становлять приблизно 1 трлн. дол.

Однак сек’юритизація не обмежується лише заставними. З середини 80-х років почалася сек’юритизація позик на придбання автомобіля, дебіторської заборгованості по кредитних картках, а також комерційних і комп’ютерних лізингів. Сек’юритизовані автомобільні позики, що названі CARs або FASTBACs (див. вставку 13.3), з обсягом лише в 900 млн. дол. у 1985 р., зросли до суми в 10 млрд. дол. у 1986 р. До кінця 1989 р. була сек’юритизована дебіторська заборгованість по кредитних картках на суму понад ЗО млрд. дол. Експерти прогнозують,

Вставка 13.3

Що стоїть за назвою?

Кожному, хто зв’язаний з реклам­ним бізнесом, відомо, що недостат­ньо мати добрий продукт; вдала на­зва допомагає також. Навіть «Wall Street» тепер усвідомлює, що назва цінного паперу може бути знаряд­дям маркетингу. «Merrill Lynch» за­початкувала цю традицію, коли на­звала свою дисконтну облігацію TIGRs (Treasury Investment Growth Re­ceipts — сертифікати зростання ін­вестицій Скарбниці).

«Salomon Brothers» незабаром пі­шли тим же шляхом і випустили CATS (Certificates of Accrual on Treasury Securities — сертифікати нарахувань на цінні папери Скар­бниці). Сек’юритизація створила та­кож власний набір імен. «Salomon Brothers» назвали свій цінний па­пір, забезпечений позиками на при­дбання автомобілів, CARs (Certifi­cates of Avtomobile Receivables — сертифікат на отримання автомобі­ля), в той час як «Drexel Burnham» назвала свій варіант FASTBACs (First Automotive Short-Term Bonds and Certificates — Перші автомобіль­ні короткострокові облігації і сер­тифікати). Хто знає, які ще назви можна придумати?

що через кілька років не пов’язана із заставними сек’юритизація досягне масштабів понад IOO млрд. дол.

Комп’ютерна техніка дає також змогу фінансовим інститутам при­стосовувати сек’юритизацію для цінних паперів, які мають потоки платежів, що особливо бажані для учасників ринкового процесу. Зо­бов’язання по заставних, забезпечених майном (CMOs — Collateralized mortgage obligations),— це облігації, по яких передають платежі від портфеля заставних. Комп’ютеризація робить можливим поділити CMO на чотири класи, або «серії». Перші три класи отримують проценти відповідно до купонної ставки на CMO. Перший клас отримує всі платежі по основній сумі боргу і авансові платежі від пулу заставних, забезпечених майном. Після того як облігації першого класу виплачені повністю, платежі по основній сумі боргу і авансові платежі викорис­товуються для послідовного погашення решти класів облігацій. Чет­вертий клас, який називають «нарахуванням» або «2»-облігацією, отри­мує платежі по основній сумі боргу і сплату процентів тільки після завершення виплати по інших трьох класах. CMO мають ту перевагу, що містять риси облігацій і з коротким (1 клас), і з довгим строком погашення (клас 3 або «Z»), що збільшує їх потенційний ринок.

Хоча сек’юритизація була б неможливою без сучасної комп’ютерної техніки (подумайте про витрати, пов’язані із намаганням зібрати пла­тежі і виплатити їх вручну), технічні засоби — не єдиний фактор, що сприяв сек’юритизації. Важливу роль тут відіграв також уряд. Сек’­юритизація розпочалася із гарантій Державної національної асоціації іпотечного кредиту по заставних. Вона навіть і сьогодні поширюється в основному на активи, що мають пряму чи посередню гарантію з боку уряду. Правила оподаткування також стимулювали появу нових інструментів, що пов’язані з перетворенням позик та інших видів дебіторської заборгованості в цінні папери. Зміна податковим упра­влінням регулятивних правил уможливила появу REMICs (Real estate mortgage investment conduits), які є, по суті, CMOs зі сприятливішими умовами оподаткування.