ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ЯПОНІЇ

Банківська система Японії почала формуватись відповідно до зако­нів про національні банки 1872 і 1897 рр. за прикладом європейських країн. Саме тоді створено державний емісійний банк та інші державні й напівдержавні кредитні установи.

Банк Японії створено 1882 р. терміном на 30 років. За законом 1889 р. банк отримав право фідуціарної емісії. Сучасні функції Банку Японії визначає спеціальний Закон від 1942 р. (нові редакції закону 1979 та 1998 р.), відповідно до якого банк реорганізовано, а його капі­тал становить 100 млн єн (55% капіталу належить державі, 45% - при­ватним акціонерам). Акціонерам гарантовано дивіденди у розмірі 4%. Решта прибутку надходить до державного бюджету.

Загальне та оперативне керівництво Банком Японії провадить правління банку, що складається з дев'яти осіб. Голову і двох його за­ступників призначає кабінет міністрів за згодою обох палат парламен­ту. Шість членів правління призначає кабінет міністрів з осіб, що ма­ють певний досвід у сфері економіки та фінансів. Термін повноважень голови правління банку і його заступників та інших членів правління становить п'ять років. На засіданнях правління в разі потреби можуть бути присутні представники уряду. Вони мають право вносити на роз­гляд правління свої пропозиції та давати оцінку грошово-кредитній політиці Банку Японії, однак остаточне рішення ухвалює правління.

До структури управління Банку Японії також входять не більше трьох аудиторів, яких призначає кабінет міністрів і не більше шести виконав­чих директорів та радники, яких призначає міністр фінансів.

Бюджет банку затверджує міністр фінансів. Двічі в рік банк через міністра фінансів звітує перед парламентом про грошово-кредитну політику, однак розробляє і провадить її як незалежна інституція, що передбачено законодавством. Банк має необмежену монополію на ви­пуск банкнот. Головне його завдання - підтримувати цінову стабіль­ність, щоб сприяти збалансованому розвитку національної економіки.

Банк Японії, штаб-квартира якого розташована в Токіо, має 32 від­ділення у Японії, а також представництва у Нью-Йорку, Лондоні, Па­рижі, Франкфурті-на-Майні та у Гонконзі.

Банк Японії також забезпечує ефективне функціонування системи роз­рахунків між фінансовими посередниками. Він виконує такі операції:

- облік комерційних та інших векселів і боргових зобов’язань;

- надання позик під забезпечення векселів, боргових зобов’язань, державних облігацій та цінних паперів;

- купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов’я­зань, державних облігацій та цінних паперів, інших облігацій;

- виписування векселів на отримання;

- приймання вкладів;

- операції в національній валюті;

- приймання на зберігання цінностей, купівля-продаж золота та срібла у зливках.

Як фінансовий агент уряду, Банк Японії керує державними коштами та провадить валютно-фінансову діяльність, спрямовану на стабіліза­цію валютного курсу єни. Кредити урядові надають через підписку та андерайтинг випусків короткотермінових державних цінних паперів.

Банк за згодою міністра фінансів може проводити купівлю-продаж валюти, надавати кредити або виконувати операції від імені іноземних центральних банків та інших організацій для розвитку співробітни­цтва з ними, приймати від цих організацій вклади і робити інвестиції.

Також Банк Японії забезпечує контроль за кредитною сферою і ста­більне функціонування системи платежів та розрахунків, надаючи фі­нансовим установам кредити на обмежений термін.

Основа кредитно-банківської системи Японії - міські та регіональ­ні банки, траст-банки, банки довготермінового кредиту. Їхні операції законодавчо регламентовані. Банк не має права розпочати діяльність без спеціальної ліцензії міністерства фінансів (умови реєстрації: від­повідність капіталу, активів та пасивів, необхідний досвід роботи ад­міністрації, її певний соціальний статус). Банк повинен бути органі­зований у формі акціонерного товариства і мати статутний капітал не менше 1 млрд єн. У його назві має бути слово “банк”. Для відкриття відділень банку необхідний дозвіл міністерства фінансів.

Міські банки - найбільші приватні банки Японії. Вони зосередили понад 1/4 загального обсягу залучених депозитів. Ці банки надають близько 30% позик і є основними постачальниками коштів для япон­ської промисловості. Міські банки мають розгалужену мережу філій (175 установ) у Японії та за кордоном. Основу активних операцій цих банків становить кредитування компаній, що входять у визначену фінансово-промислову групу. Банки є головними учасниками валют­ного ринку. Під їхнім контролем перебуває і діяльність фінансових установ, у тім числі регіональних комерційних банків.

Особливістю сучасної кредитної системи Японії є наявність кей- рецу, або промислової групи, до якої, крім фінансових посередників, входять великі промислові, торгові та фінансові компанії.

Місцеві (регіональні) банки - здебільшого малі та середні за масш­табом операцій, можуть відкривати відділення та філії тільки в тій префектурі, де розташований їхній головний офіс; 64 міські банки на­лежать до Асоціації регіональних банків Японії, а 47 - до Другої асоці­ації регіональних банків Японії. Крім того, до групи комерційних бан­ків належать філії 93 іноземних банків, що працюють у Японії.

Важлива група кредитних інститутів Японії - банки довготермі­нового кредиту, створені після Другої світової війни шляхом реорга­нізації напівдержавних банків довготермінового кредиту. Головними джерелами кредитних ресурсів цих банків є облігаційні позики.

Ринок банківського кредитування відіграє у Японії важливу роль, оскільки у цій країні переважає непряме фінансування економіки: до 80% обігових коштів корпорацій є позиковими.

Для кредитування зовнішньої торгівлі 1950 р. створено Експортно- імпортний банк, головною функцією якого під час заснування було кредитування японського судно- і машинобудування. З часом креди­ти банку поширилися й на інші експортні галузі. Банк надає позики підприємствам Японії для зовнішньоекономічної діяльності на термін від п'яти місяців до шести років. Капітал банку належить державі, а контроль за його діяльністю провадить міністерство фінансів.

Іноземні банки в Японії представляють понад 90 держав світу. До­мінують банки США, Великої Британії, Німеччини і Франції. Тради­ційною функцією іноземних банків є торгівля іноземною валютою. За­вдяки їй у Японії з'явилися нові фінансові інструменти, що страхують ризики в зовнішній торгівлі.

З огляду на історичний розвиток банківської системи Японії можна виокремити такі характерні особливості комерційних банків:

- тісний зв'язок з промисловими і торговельними компаніями по лінії кредитування (частка позикових ресурсів у сукупному капіталі японських компаній становить понад 80%, у яких пере­важають кредити комерційних банків);

- високий ступінь концентрації капіталу і великі суми активів.

Поряд з приватними банками у Японії діє декілька державних кре­дитних інститутів, які фінансують лише ті сфери економіки, де з певних причин не працюють комерційні банки. Кредити цих установ традиційно найбільш пільгові завдяки тому, що отримують кошти від Бюро довірчих фондів міністерства фінансів під офіційно визначений низький відсоток.

До державних кредитних установ належать також поштово-ощадні каси, що функціонують при поштових відділеннях. Ресурси поштово- ощадної системи формуються з продажу ощадних сертифікатів і за­лучення на депозитні рахунки заощаджень дрібних власників. Акуму­льовані таким способом кошти надходять до Бюро довірчих фондів міністерства фінансів і становлять головну частину його фондів.

На кредитному ринку Японії працюють спеціальні фінансово- кредитні інститути, до яких належать інвестиційні компанії (траст- банки), компанії зі страхування життя і компанії зі страхування май­на, брокерські компанії, які здійснюють операції з цінними паперами, лізингові компанії.

Траст-банки виконують інвестиційні та довірчі операції, контроль за діяльністю брокерських компаній, які провадять операції з цінни­ми паперами, зокрема довірчі операції, що передбачають управління пенсійними фондами, а також операції з нерухомістю. Акумульовані кошти банки інвестують у цінні папери - акції й облігації приватних компаній та урядові облігації. Монополією траст-банків є управління нерухомістю, в тому числі у формі земельних трастів, коли клієнт до­ручає банку забезпечувати оптимальне використання земельних діля­нок, що йому належать.

Інвестиційні компанії дедалі більше втручаються у сферу банків­ської діяльності. Більшість з них тісно пов'язана з великими комер­ційними банками країни з огляду на взаємне володіння акціями. Як і комерційні банки, траст-банки через філії, створені за кордоном разом з комерційними банками країни чи самостійно, поширюють свою ді­яльність в інших країнах. Характерно, що створені ними закордонні філії функціонують як банківські установи і виконують різноманітні операції, властиві банкам та інвестиційним компаніям, тоді як у самій Японії їхня банківська діяльність обмежена.

Страхові компанії за сумою активів посідають третє місце серед приватних фінансових посередників і перше серед спеціальних. Вони в Японії акумулюють великі фінансові кошти, які використовують го­ловно для інвестицій у цінні папери. Близько 15% сукупного балан­су приватних кредитних інститутів у Японії припадає на компанії зі страхування життя і майна. Основна частка активів страхових ком­паній належить компаніям зі страхування життя. Причини цього по­яснюють тим, що в Японії тривалий час не було системи соціального забезпечення, яка існує в інших розвинених країнах, тому більшість населення, щоб забезпечити себе на старість або на випадок втрати працездатності, зверталася саме до страхових компаній.

У країні також функціонують фондові компанії, що спеціалізуються винятково на операціях з цінними паперами. Це одна з головних особ­ливостей сучасної кредитної системи Японії.

Брокерські фірми за розміром ресурсів посідають незначне місце серед фінансово-кредитних установ. Однак у кредитній системі їхнє місце визначене роллю, яку вони відіграють як учасники децентра­лізованого ринку цінних паперів, що активно розвивається поряд із фондовими біржами країни.

Лізингові компанії почали створювати 1963 р. Одні з них є універ­сальними, вони пропонують в оренду різні машини й обладнання, інші спеціалізуються на наданні в оренду певного виду машин і облад­нання: автомобілів, будівельного обладнання, комп’ютерів тощо.

На кредитному ринку Японії діють також фінансово-кредитні корпорації, що працюють у сфері кредитування малого і середнього підприємництва, сільського господарства, а також довготермінового пільгового кредитування приватного житлового будівництва. Пасиви корпорацій формуються переважно з кредитів Бюро довірчих фондів міністерства фінансів.

Фінансово-кредитні корпорації спеціалізуються на наданні пільго­вих кредитів підприємствам окремих галузей господарства (сільського господарства, лісової промисловості, рибальства, житлового будівни­цтва тощо), економічно відсталим регіонам, підприємствам місцевих органів влади.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке Федеральна резервна система? У чому її особливість?

2. Виділіть головні риси федеральної грошово-кредитної політики США.

3. Назвіть особливості підпорядкування та організаційної структури комерційних банків США.

4. Які установи в США належать до депозитних?

5. Яка структура кредитної системи Великої Британії?

6. Назвіть види кредитних установ Великої Британії.

7. Чому найбільші англійські комерційні банки називають кліринговими?

8. Які спеціальні кредитні установи Великої Британії Ви знаєте? Охарактеризуйте особливості 'їхньої діяльності.

9. Окресліть функції Бундесбанку.

10. Які банки належать до групи універсальних у Німеччині?

11. Які особливості діяльності спеціалізованих кредитних інститутів ФРН?

12. Дайте характеристику німецьких гроссбанків.

13. У чому полягає особливість системи кредитної кооперації Франції?

14. Яка специфіка організації ощадної справи Франції?

15. Визначте особливості розвитку кредитної системи Франції.

16. Назвіть та охарактеризуйте спеціальні кредитні установи Франції.

17. Яка структура кредитної системи Японії?

18. Назвіть спеціальні фінансово-кредитні інститути Японії.

19. Визначте характерні особливості банківської системи Японії.

20. Яке місце посідають державні кредитно-фінансові устано­ви у кредитній системі Японії?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Власниками акцій федеральних резервних банків у США є...

1) уряд та комерційні банки-члени ФРС;

2) комерційні банки-члени ФРС;

3) національні банки та банки штатів;

4) уряд та фізичні особи.

2. Найпотужнішими небанківськими фінансовими посередниками у США є.

1) ощадно-позикові асоціації;

2) пенсійні фонди;

3) взаємні фонди;

4) страхові компанії.

3. Найбільшими банками Великої Британії є.

1) облікові доми;

2) фінансові доми;

3) торгові банки;

4) клірингові банки.

4. Головна функція облікових домів Великої Британії...

1) приймання вкладів;

2) участь у проведенні Банком Англії відсоткової політики;

3) облік векселів;

4) виконання операцій з акціями та облігаціями.

5. До приватних банків у Німеччині належать...

1) гроссбанки;

2) ощадні каси;

3) жироцентралі;

4) кооперативні центральні банки.

6. До публічно-правових кредитних установ у Німеччині належать...

1) регіональні банки;

2) приватні банкіри;

3) кооперативні банки;

4) ощадні каси.

7. Керівним виконавчим органом Банку Франції є.

1) директорат;

2) рада грошово-кредитної політики;

3) генеральна рада;

4) національна кредитна рада.

8. Характерною рисою сучасного розвитку спеціалізованих фінансових інститутів Франції є...

1) участь держави в їхньому капіталі та державна підтримка;

2) активна співпраця з комерційними банками;

3) створення централізованих інститутів і поступове перетворення в універсальні банки;

4) подальше поглиблення спеціалізації.

9. Міські банки Японії забезпечують...

1) обслуговування великих корпорацій;

2) обслуговування державних установ;

3) обслуговування малих та середніх підприємств;

4) надання позик на придбання промислового обладнання.

10. До головних операцій регіональних банків Японії

належать.

1) обслуговування місцевих органів влади;

2) залучення вкладів населення;

3) операції з валютними цінностями;

4) операції з цінними паперами.

Список рекомендованої літератури

1. Банківська справа. Центральний банк і грошово-кредитна політика : підручник ; автома- тиз. навч. - атест. с-ма на комп. диску та інтернет портал у 5 т. ; [Т.1 : Банківські операції] / [упоряд. В. О. Сичов та ін.]. - К. : НВП “АВТ Лтд”, 2004. - 521 с.

2. Габбард Р Глен. Гроші, фінансова система та економіка : підручник / Р. Глен Габбард ; [пер. з англ.] ; наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Оленсневич. - К. : КНЕУ 2004. - 889 с.

3. Гриньова В. М. Гроші і кредит : підручник / В. М. Гриньова, Ю. М. Великий, О. Ю. Проску- ра. - Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2008. - 312 с.

4. Гроші та кредит : навч. посібник / [за ред. д-ра ек. наук, проф. М. І. Крупки]. - Львів : Ви­давничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2010. - 408 с.

5. Гроші та кредит : підручник / [М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко та ін..] ; за заг. ред. М. І. Савлука. - [4-е вид., перероб. і доп.]. - К. : КНЕУ 2006. - 744 с.

6. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі : навч. посібник / М. П. Денисенко. - К. : Алерта, 2004. - 478 с.

7. Деньги. Кредит. Банки : учебник / Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, А. В. Печникова и др.] ; под. ред. Е. Ф. Жукова. - М. : ЮНИТИ, 2002. - 622 с.

8. Іванов В. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : курс лекцій / В. М. Іванов, І. Я. Софіщенко. - К. : МАУП, 2001. - 232 с.

9. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф. Мишкін ; [пер. з англ. С. Панчишина, Г. Стеблій, А. Стасишина]. - К. : Основи, 1998. - 963 с.

10. Полтавська Є. О. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : конспект лекцій / Є. О. Полтавська. - Х. : ХНЕУ, 2007. - 112 с.

11. Прядко В. В. Історія грошей і кредиту : підручник / В. В. Прядко, М. М. Сайко. - К. : Кондор, 2009. - 508 с.

12. Реверчук С. К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн : навчально-методичний по­сібник / С. К. Реверчук. - Львів : Тріада плюс, 2008. - 157 с.

13. Рисін В. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навч. посібник / В. В. Рисін. - К. : УБС НБУ 2007. - 119 с.

14. ТрегубД. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : конспект лекцій / Д. В. Трегуб. - Х. : ХДЕУ, 2001. - 80 с.

15. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / [кол. авт. : А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. - К. : КНЕУ, 2005. - 556 с.

16. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навч. посібник / І. М. Шамо­ва. - К. : КНЕУ, 2001. - 195 с.

17. Шевчук І. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : навч.-метод. посібник / І. М. Шевчук, З. М. Міндрова, Н. С. Кульчицька.- Львів: ЛКА, 2007. - 176 с.

18. Офіційна Інтернет-сторінка Банку Англії [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:// www.bankofengland.co.uk/

19. Офіційна Інтернет-сторінка Банку Франції [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:// www.banque-france.fr/

20. Офіційна Інтернет-сторінка Банку Японії [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:// www.boj.or.jp/en/index.htm

21. Офіційна Інтернет-сторінка Німецького федерального банку [Електронний ресурс] : Ре­жим доступу : http://www.bundesbank.de/

22. Офіційна Інтернет-сторінка Федеральної резервної системи [Електронний ресурс] : Ре­жим доступу : http://www.federalreserve.gov/

23.