КЛАСИФІКАЦІЯ ГРОШОВИХ РЕФОРМ
Грошові реформи можна запроваджувати різними методами залежно від цілей, економічної і політичної ситуації в державі, темпів інфляції, ступеня знецінення грошей під впливом різноманітних чинників, співвідношення сил між провідними економічними суб'єктами, політики держави та її теоретичної основи, компетенції державних органів, які управляють грошовою сферою.
Будь-яка грошова реформа, вирішуючи конкретно визначену низку завдань структурної перебудови та стабілізації грошового обігу тієї чи іншої країни, завжди специфічна за змістом. Однак, виділяючи певні групи спільних ознак, грошові реформи можна класифікувати за критеріями, відображеними в табл. 7.1.Таблиця 7.1
ВИДИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ
| ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЇ | ВИДИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ |
| За глибиною реформаційних заходів | - структурні (повні) - часткового типу |
| За повнотою здійснюваних змін у грошовій системі | - формального типу - з деномінацією грошового обігу |
| За характером обміну старих грошей на нові | - конфіскаційного типу - неконфіскаційні |
| За порядком уведення в обіг нових грошей | - одномоментні - паралельного типу |
Детальніше розглянемо кожен з перелічених типів грошових реформ.
Структурні, або повні, грошові реформи ще називають реформами в широкому розумінні цього поняття. Вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову чинної системи грошово-кредитних і валютних відносин, оздоровлення державних фінансів, коли потрібно не тільки створити нові гроші й систему їхнього обігу, а й відповідно реструктуризувати економіку країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи.
З огляду на масштабність і різноплановість структурних змін та інституційних перетворень повні грошові реформи є тривалими в часі [2. С. 297].Структурні грошові реформи проводили у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму і далі до системи паперово-кредитного обігу. Такий же характер мають грошові реформи, які проводять у разі створення нових держав, зміни системи економічних відносин у країні.
Реформи часткового типу - грошові реформи у вузькому розумінні цього поняття. Вони торкаються лише організації грошового обігу і передбачають зміну окремих елементів грошової системи: масштабу цін, виду та номіналу грошових знаків, механізму емісії грошей тощо. Ці реформи класифікують за критерієм повноти здійснюваних змін у грошовій системі на формальні та деномінаційні.
Під час проведення грошової реформи формального типу купюри одного зразка замінюють купюрами іншого, не змінюючи масштабу цін. Причиною такої заміни може бути недостатня захищеність купюри старого зразка від фальсифікації, зміна державної символіки.
Головна мета проведення реформи з деномінацією грошового обігу - зміна масштабу цін у напрямі збільшення, унаслідок чого, відповідно, змінюються ціни на товари і послуги, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат. Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників за певним співвідношенням, зменшуючи масу грошей в обігу. Формально деномінація має технічний характер, оскільки полегшує і спрощує облік, знижує витрати обігу і не зачіпає економічних основ стабілізації грошового обігу.
За характером обміну старих грошей на нові грошові реформи бувають конфіскаційними та неконфіскаційними.
Грошовим реформам конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без його зміни) властива диференціація співвідношення обміну грошей залежно від
- розміру поданого до обміну запасу старих грошей (чим він більший, тим менше співвідношення обміну, або запроваджують обмеження на обмін банкнот);
- форми зберігання запасу старих грошей (депозитні гроші можуть обмінювати за меншим коефіцієнтом, ніж готівкові);
- статусу особи, що є власником грошей (для державних власників обмін може відбуватися за пільговим співвідношенням, на відміну від приватних).
Конфіскаційні реформи можуть проводити методом нуліфікації, за якого грошові знаки старого зразка оголошують недійсними і вилучають з обігу, а замість них уводять нові. Нуліфікацію, зазвичай, проводять у період стабілізації економіки держави після гіперінфляції для відновлення довіри до національної валюти.
Неконфіскаційні грошові реформи забезпечують зниження запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, за єдиним коефіцієнтом.
За порядком уведення в обіг нових грошей розрізняють одномо- ментні грошові реформи та реформи паралельного типу.
У процесі проведення одномоментнихреформ уведення в обіг нових грошей і заміна ними грошей старого зразка відбувається за 7-15 днів.
Паралельні грошові реформи передбачають одночасне функціонування в обігу нових і старих грошових знаків. Старі гроші за таких реформ вилучають з обігу поступово, у міру надходження їх у банки, які, відповідно, випускають в обіг уже нові грошові знаки. Проведення таких реформ потребує паралельного обігу нових грошових знаків зі старими протягом тривалого часу.
Досить часто на практиці грошові реформи можуть мати ознаки всіх розглянутих вище типів. Однак незалежно від обраної моделі та методу проведення грошова реформа повинна стати дієвим чинником зміцнення купівельної спроможності національної валюти і забезпечення її конвертованості.
7.3.