НЕОБХІДНІСТЬ ГРОШЕЙ, ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ
Немає нічого важливішого для розуміння механізмів функціонування ринкової економіки, ніж чітке розуміння ролі грошей, які є її необхідним інструментом. Недаремно гроші часто називають “мовою ринку”.
Гроші - один з найвеличніших винаходів. “Гроші зачаровують людей. Через них вони мучаться, для них вони трудяться. Вони придумують найвишуканіші способи одержати їх і найвишуканіші способи витратити їх. Гроші - це єдиний товар, який не можна використати по-іншому, ніж як звільнитися від них. Вони не нагодують вас, не одягнуть, не дадуть притулку і не розважать доти, доки ви не витратите чи не інвестуєте їх. Люди майже завжди все зроблять для грошей, а гроші все зроблять для людей. Гроші - це загадка, що змінює маски, вабить і полонить” [8. С. 315].
Відомий англійський політик В. Гладстоун зазначив: “Навіть кохання не зробило так багато людей божевільними, як роздуми над природою грошей” [9. С. 233].
Гроші є дуже важливими в економічній науці. Вони - дещо набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж простий інструмент, який сприяє роботі економіки. “Потоки грошей є джерелом її життєвої сили” [9. С. 64]. Якщо ж грошова система функціонує погано, то це може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості й цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів, зумовити інфляцію або депресію.
Для визначення суті грошей необхідно з'ясувати історію їхнього походження, причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті суспільства.
Перші спроби з'ясувати суть і природу грошей зроблені видатними вченими Давньої Греції - Ксенофонтом, Платоном, Арістотелем. Саме Арістотеля вважають родоначальником економічної науки загалом та науки про гроші зокрема. Він висловив надзвичайно важливі гіпотези про природу і функції грошей, стверджував, що все потрібно оцінювати в грошах, оскільки це дає змогу людям обмінюватися послугами і товарами й робить можливим існування суспільства.
Фундаментальні проблеми грошей були порушені ще в працях класиків західної політичної економії А.
Сміта, Д. Рікардо. Пізніше їх досліджували інші видатні теоретики ХІХ-початку ХХ ст. - Дж. С. Міль, У Джевонс, Л. Вальрас, А. Маршалл, І. Фішер. У XX ст. естафета вивчення грошей перейшла до видатних представників сучасної економічної науки - Дж. Хікса, Дж. Тобіна, Ф. Модільяні, Д. Патінкіна, Дж. М. Кейнса, П. Самуельсона, М. Фрідмена.Теоретичні проблеми грошей є актуальними і сьогодні. Не стихають дискусії на сторінках наукових видань між представниками двох шкіл - кейнсіанцями і монетаристами. Кейнсіанство як наукова школа сформувалось у 20-30-х роках XX ст. На думку Дж. М. Кейнса і його послідовників, гроші повинна активно використовувати держава для повсякденного управління економічною кон'юнктурою і стимулювання темпів економічного розвитку. Проте управління грошима через монетарну політику не є дієвим знаряддям стабілізації, оскільки монетарна політика здійснюється через складний передавальний механізм. Тому ефективнішою є фіскальна політика. Монетаристи, навпаки, засуджують спроби дискретного втручання держави у функціонування конкурентної ринкової економіки, оскільки ті перешкоджають дії стихійних ринкових стабілізаторів і посилюють диспропорції та суперечності. Лідером монетаризму є Мілтон Фрідмен - лауреат Нобелівської премії з економіки 1976 р. Він стверджував, що гроші є найважливішим, визначальним чинником розвитку кон'юнктури і динаміки номінального валового продукту.
1.2.