ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ

Походження грошей. Гроші давно знайомі людям. Проте таєм­ниця природи грошей залишається для людства до кінця нероз­гаданою. Щоб дати науково достовірне тлумачення природи і сутності грошей, необхідно передусім з’ясувати питання про їх походження та причини існування.

На жаль, економічна наука не дала однозначного пояснення цих явищ. В економічній теорії традиційно виділяються дві основ­ні концепції походження грошей:

а) раціоналістична — гроші виникли внаслідок угоди між людьми або були запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарами.

Послідоішикш. Аристотель, Д. Юм, Дж. Берклі, Дж. Стюарт, П. Самуельсон та іц.;

а) еволюційна — гроші виникли стихійно як результат розвитку товарного виробництва та обміну, зумовленого тривалим еволю­ційним процесом розвитку форм власності, у зв’язку з чим певний товар зайняв місце загального еквівалента. Послідовий киї А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.

Прихильники раціоналістичної концепції поаснювали появу грошей наслідком домовленості, тобто угоди між людьми з метою подолання труднощів і полегшення процедури обміну товарів. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем у праці “Ніко- махова етика”. У цій науковій праці знаходимо кілька винятко­во важливих гіпотез щодо походження грошей. Аристотель писав: “Все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином порів­няним...” Для здійснення обміну “має існувати певна одиниця виміру, при чому обгрунтована на умовності”. “... За загальною домовленістю з’явилася монета...” Він стверджував, що монета “існує не в природі, а вигадана людьми, тому їм під силу змінити її або вилучити з обігу”¹.

Про доречність та життєвість раціоналістичної концепції по­ходження грошей засвідчує той факт, що вона була закріплена законодавчо в нормах античного й. середньовічного права. Так нормами римського права проголошувалося, що гроші та їх вар­тість декретує імператор.

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія гро­шей німецького економіста Г. Кнаппа. Він називає гроші “продук­том правопорядку”, творінням державної влади, законним платіж­ним засобом. На його думку, створені державою гроші, прийма­ються незалежно від їх металевого змісту і є умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

Водночас, підхід до тлумачення походження грошей з позиції раціоналістичної концепції має місце і у деяких працях сучасних економістів Заходу. Зокрема, вчені зі світовим ім’ям М. Фрідман і А. Шварц пишуть, що “гроші представляють собою певну річ, якій ми надаємо чисельну величину за допомогою відповідної процедури; вони не мають природної основи... ”².

rttartAtaM

1 Аристотель. “Нікомахова етика”: Твори: Т.4. - C. 156-157.

Fridman M., Schwarz A. Monetary Statistics of the United States. - NY., 1970. - P. 137.

2 Гроші та кредит

Позиція щодо умовності поняття “гроші” знайшла відповідне відображення у відомому підручнику “Economics” П. Самуельсона: гроші — це “штучна соціальна умовність, яка визначається сус­пільством...”. Аналогічний підхід досить широко представлений і в інших сучасних економічних літературних джерелах. Зазначи­мо й те, що вказана концепція повністю відповідала еволюційному процесу демонетизації золота і втрати грішми товарної природи.

Після демонетизації золота проблема визначення природи сучасних грошей переважно обмежується їх функціями. Наприк­лад, Л. Гарріс у праці “Грошова теорія” розглядає гроші як сус­пільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й міри вартості. У книзі “Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика” дається схоже визначення: “Гроші — як міра вартості, засіб обміну вар­тості та засіб збереження (нагромадження) вартості”¹.

Представники концепції еволюційного походження грошей вказують на товарну природу грошей, стихійне виділення їх із загальної маси товарів і на їх особливе місце в економіці. Ця концепція була всебічно досліджена в роботах К. Маркса та його послідовників.

Особливе значення для економічної теорії мало наукове об­ґрунтування А. Смітом положення про стихійне походження грошей. У праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776 р.) А. Сміт аргументує положення про те, що розвиток грошей пов'язаний з історичним процесом суспільного поділу праці та її спеціалізації. Класики політичної економії — А. Сміт і Д. Рікардо — висунули також низку важливих заува­жень щодо визначення товарної природи грошей. На їхню думку, гроші — це товар, що нічим не відрізняється від інших товарів. Характеризуючи обмін як механічне переміщення товарів, пред­ставники класичної політекономії звернули увагу тільки на по­середницьку роль грошей як знаряддя у процесі виконання ними

Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др. - Л., 1991. - С. 26-31.

функції засобу обігу. Тому вони вважали, що гроші є товаром, який практично нічим не відрізняється від решти товарів.

А. Сміт писав з цього приводу: “Золото і срібло такий самий предмет ужитку, як і кухонний посуд”. Аналогічно висловлювався і Д. Рікардо. “Продукти, — наголошував він, — завжди обміню­ються на продукти; гроші є лише посередником, за допомогою якого здійснюється цей обмін”¹.

Як бачимо, у визначенні суті грошей як технічного інстру­ментарію обміну відсутній зв’язок між теорією трудової вартості й теорією грошей. Навпаки, спостерігаємо їх повну автономність.

У працях К. Маркса зроблено абстрактний аналіз розвитку форм вартості, на основі якого сформульовано історичний процес еволюційного розвитку грошей. К. Маркс науково довів, що роз­виток товарного обміну відбувався шляхом поступової зміни на­ступних форм вартості:

а) простої або випадкової форми вартості;

б) повної або розгорнутої форми вартості;

в) загальної форми вартості;

г) грошової форми вартості.

Зазначимо, що кожна з цих форм послідовно відображає про­цес зародження і зростання ролі грошей та їх взаємодії з власти­востями розвитку товарного виробництва й обміну. Зокрема, вже проста або випадкова форма вартості започаткувала визначаль­ні відносини товарного виробництва, в якому товари об’єктивно протистоять грошам. Зміст товарного обміну, охоплюючи його якісну та кількісну сторони, математично можна представити так:

х товару А = у товару В

Як бачимо, на основі обміну товар А виражає свою вартість у товарі В. Товар А перебуває в активній відносній формі вар­тості. Товар В знаходиться у пасивній еквівалентній формі вар­тості. Таким чином, відносна і еквівалентна форми вартості — два полюси вираження вартості товару.

Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. - Соч. Т. 1. - M., 1955. С.240.

У цьому випадку товар В для власника товару А є не просто споживною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпрос­тішу функцію грошей, роль якої ще не закріплювалася за кон­кретним товаром. Історично в ролі еквівалента почергово виступали різні продукти, які обмінювалися на ринку.

Наступні процеси еволюційного розвитку товарного вироб­ництва на основі подальшого поглиблення суспільного поділу праці поступово збільшували кількість товарів, що пропонувалися для обміну і тим самим створили потребу в регулярності обміну. Це спричинило появу ринку.

Розширення товарного обміну та поява локальних ринків зумо­вили виникнення наступної досконалішої форми вартості, яку К. Маркс назвав повного або розгорнутою. На її основі один товар уже міг обмінюватися на ряд інших, тобто величина вартості товару виражалася вартістю кількох еквівалентів. Це дозволяло точніше вимірювати вартість товару, але вартість кожного товару ще не отримувала завершеного виразу. Більше того, відсутність одного із товарів-посередників робила операцію обміну на бажаний товар неможливою.

Для подолання труднощів товарообміну його учасники почали вдаватися до використання в якості еквівалента одного товару, який найчастіше зустрічається на ринку в ролі товару-посеред- ника. Завдяки цьому процесу вартість звичайного товару стала виражатися через споживну вартість “найбільш ходового” товару- посередника, за яким закріплюється роль загального еквівалента в межах місцевого ринку. Історично в різних народів у такій ролі виступали худоба, зерно, сіль, хутро, метали та ін. Стихійне за­кріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента озна­чало власне появу грошей в їх найпростішому вигляді. Вопи вже могли виконувати основні функції грошей — засобу вимірю­вання вартості та засобу обігу.

Так виникла загальна форма вартості, яка означала, що кожний товаровиробник отримав можливість продати чи обміняти свій товар на інший за допомогою товару загального еквівалента. Вона створила умови для розвитку грошової форми вартості.

На вищій стадії розвитку товарного виробництва, коли обмін набув регулярного характеру, ринок постійно посилював вимоги до грошового товару. Тому, з часом, роль загального еквівалента історично закріпилася за золотом, яке за своїми природними влас­тивостями краще інших товарів придатне для виконання функцій грошей. Золото, як грошовий товар, володіє такими властивостя­ми загального еквівалента: однорідність, подільність, портатив­ність, рідкість у природі, висока вартість та здатність до трива­лого зберігання.

З появою грошей завершився процес розвитку форм вартості. Товарний світ поділився на два полюси: на товари, що перебува­ють у відносній формі вартості, і гроші, як загальний еквівалент.

Отже, гроші — це завершена форма загального еквівалента, що представлена коштовними металами — особливим товаром, з поживною вартістю якого тісно зрослася еквівалентна форма вартості.

З аналізу еволюційної концепції походження грошей випливає низка важливих висновків:

- по-перше, гроші за походженням — не просто товар, а товар особливий, що викопує в системі ринкових відносин специфічну функцію — виступає в ролі загального вартісного еквівалента;

- по-друге, гроші виникли як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва та обміну шляхом стихійного ви­окремлення із товарного світу монопольно одного - грошового;

- по-третє, ця концепція підкреслює об’єктивний характер виник­нення грошей. Гроші не можуть бути скасовані чи замінені угодою людей або рішенням держави до тих пір, поки існують адекватні грошам ринкові відносини.

Гроші, як зазначалося вище, виникли внаслідок стихійного ви­окремлення з безлічі товарів одного — особливого, який найбільш придатний за своїми природними властивостями виконувати роль загального еквівалента. Після завершення процесу формування грошей як самостійного економічного явища, їх натурально- речовим носієм протягом тисячоліть були товари, зокрема сріб­ло і золото.

Найбільш вагомим у Марксовій теорії є визначення ролі грошей як загального вартісного еквівалента. Гроші вже почали розгляда­тися економічною теорією не просто як товар, а як особливий товар. Аналіз розвитку форм вартості, зроблений К. Марксом, показує, що гроші за своєю природою — не річ, а історично визначена форма економічних відносин між людьми, що скла­даються в процесі товарного обміну. Такий висновок означав докорінну зміну уявлення про гроші та відхилення тези представ­ників раціоналістичної концепції про гроші як технічний інстру­мент товарного обміну. Водночас, вказуючи на позитивні аспекти Марксової теорії грошей, важливо бачити і її обмеженість. Ця обмеженість пов'язана з недоліками теорії трудової вартості, яка протягом тривалого часу була панівною в системі економічних знань і складала методологічну основу марксистської теорії грошей.

Порівняльний аналіз показує, що відмінність цих двох кон­цепцій походження грошей має не тільки методологічний, а й прикладний характер. Представники раціоналістичної концепції доказують, що гроші — це виключно номінальне явище, яке не має внутрішньої вартості, а набуває її в процесі обміну. Осново­положниками еволюційної концепції природа грошей трактується так: гроші — це особливий товар, що є загальним еквівалентом (тобто виразником) вартості товарів, виступає посередником в товарному обміні і опосередковує рух товарів між виробниками і споживачами. Водночас в обох підходах до визначення природи грошей є й багато спільного, зокрема ставлення до них, як до реальної цінності, як мірила вартості товарів, безпосереднього втілення багатства взагалі, як об'єктивної вартісної категорії відтворювального процесу. Все це дає можливість істотно збли­зити наукові позиції щодо практики використання грошей в рин­ковій економіці.

Роль держави у творенні грошей. Визнання еволюційної кон­цепції походження грошей не заперечує повністю ролі раціональ­ного чинника в їх творенні, передусім ролі держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливим економічним та соціальним функціям, гроші й держава існують у тісному взаємозв’язку. Гроші є суттєвим компонентом ринкової економіки. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Однак, ця роль не конституційна, а трансформуюча, тоб­то держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати і змінювати атрибути грошей, впливати на їхню форму та наповнювати їх новим змістом.

Об’єктивний характер появи грошей засвідчив тривалий процес розвитку форм грошей: від простих товарів (худоба, зерно, сіль та ін.) до сучасних кредитних (електронних) грошей. З розвитком форм грошей змінювався механізм їх функціонування та роль держави у цьому процесі.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей стає поміт­ною лише в епоху золотомонетного стандарту. У цей період дер­жава взяла на себе такі зобов’язання:

- надавати грошам точно визначену форму (монета);

- визначати номінал і порядок емісії грошових знаків;

-контролювати процес виготовлення грошей (карбування монет, фіксація проби металу, вмісту коштовного металу в грошовій одиниці);

-організувати боротьбу з фальшуванням монет тощо.

Особливо помітною роль держави у функціонуванні грошей стає по завершенні процесу демонетизації золота. В умовах функ­ціонування кредитних (паперових) грошей вона визначає не тіль­ки форму грошей, а й їх номінальну вартість; надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу та приймає їх в якості платежів; розробляє та реалізує систему заходів щодо підтримання необхідної маси грошей на рівні потреб економіки за умови збе­реження стабільності цін.

Сучасні гроші “декретуються” урядом, тому їх коштовність, значною мірою, визначається довірою до уряду, який тримає під контролем обсяги грошової маси, що обслуговує економіку країни. На цій підставі сучасну грошову систему називають фідуціальною (від лат. “fiducia” — угода). Ця угода ґрунтується на довірі еко­номічних суб’єктів.

Проте, усе вищезазначене ще не означає, що держава — тво­рець грошей, її роль в процесі функціонування грошей визначаль­на, а самі гроші — продукт, створений виключно державою.

Аргументами на користь об’єктивної появи грошей, як еко­номічної категорії, виступають такі обставини:

1) саме ринкова економіка спричиняє об’єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися;

2) ринок висуває жорсткі вимоги до грошового товару, який здатний найповніше задовольняти вимоги ринку;

3) кількість грошей, необхідна для обігу, визначається об’єктивними закономірностями, які держава повинна враховувати у своїй монетарній політиці.

Гроші і сьогодні не продукуються державою, а їх маса, що не­обхідна для обігу, визначається потребами ринкової економіки. Державі відводиться суто прикладний аспект у процесі творення грошей.

1.2.