НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Основні передумови появи грошей. Поява грошей — це об’єк­тивний причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну. Головними передумовами виникнення грошей були:

- суспільний поділ праці та її спеціалізація, що визначають перехід від натурального господарства до товарного;

- майнове відособлення власників товарів;

- необхідність якісного та кількісного виміру вартості товарів для забезпечення еквівалентного товарообміну.

Необхідність грошей обумовлена, насамперед, труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. До виникнення гро­шей люди безпосередньо обмінювали товари на товари — (T-T), що нині називається бартером. Однак, для бартерної економіки характерні певні труднощі та обмеження, оскільки учасникам бартеру доводиться задовольняти подвійний збіг бажань. Для того щоб їх інтереси збігалися, людям доводиться розшукувати власника такого товару, якого вони прагнуть і хто не заперечу­ватиме проти його обміну. Наприклад, власник овечих шкір хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сіль. Добре, якщо власник останньої мав потребу в овечих шкірах, тоді обмін міг відбутися. Інакше усі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Для здійснення обміну був необхідний товар, який би мав спо­живну вартість для всіх учасників ринку. Розв’язання такої проб­леми полягає у запровадженні в економіку грошей. Використання грошей як засобу обміну долає цю обмеженість, суттєво полегшує обмін товарів, робить його різноплановим та широкомасштабним.

Запровадження грошей в бартерну економіку дозволяє по­долати й іншу її обмеженість — високий рівень мінових витрат. Гроші значно скорочують операційні витрати, пов’язані з товар­ним обміном, забезпечують еквівалентність обміну товарів. Поряд з цим, зменшуються елементи ризику виробника стосовно можли­востей реалізації свого продукту (точніше його обміну на інший товар, якого на ринку може просто не бути).

У зв’язку з цим, важливим призначенням грошей є забезпе­чення збереження вартості у часовому вимірі та перенесення її у регіональному просторі. Якщо в умовах бартерного господарства обмін має бути синхронним, то гроші забезпечують його асинхро- нізацію. Отже, важливою ознакою грошей є те, що на їх основі здійснюється зв’язок між сучасними і майбутніми обмінними опе­

раціями. Дж. Кейнс вважав, що можливість реалізації зв’язку між сучасним і майбутнім є однією з визначальних ознак феномена грошей як економічної категорії.

Ми бачимо, що гроші підвищують ефективність економіки,

Гроші як специфічний товар повинні мати суспільне визнання, бути засобом збереження вартості та посередником обміну товарів, а також виконувати виключно важливу роль у товарному обмі­ні — роль загального вартісного еквівалента. Це найважливіші за суттю функціональні ознаки, без яких гроші як інструмент ринкової економіки взагалі існувати не можуть.

Сутність грошей як загального еквівалента визначається на­самперед їх походженням. Відомо, що гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безмежного товарного світу одного, особли­вого товару — грошей, який є найпридатнішим за своїми природ­ними властивостями на роль загального вартісного еквівалента. Це обумовлено тим, що вартість може проявитися тільки при обміні товарів за участю грошей як еталона вартості. За словами К. Маркса: “Гроші — це форма кристалізації мінової вартості товарів”. Вартість може мати самостійне існування тільки у гро­шах. Отже, суспільне визнання грошей полягає у здатності бути загальним еквівалентом, тобто формою виразу вартості товарів.

Гроші як носій абстрактної вартості (коштовності) принципо­во відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкрет­ну, а загальну споживну вартість, тобто здатність обмінюватися на відповідні матеріальні блага.

Особливість грошей як специфічного товару полягає у тому, що:

Портфельний підхід до визначення сутності грошей. Через те, що гроші — це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, вони стають загальним втіленням багатства. А тому поняття “гроші” часто застосовують як синонім багатства, що виступає об’єктом власності, тобто засобом нагромадження вартості. Однак термін “багатство”, або “майно”, охоплює не тільки гроші, але також інші об'єкти власності, що називають активами. Окрім грошей це можуть бути різного роду цінні папери, рухоме і нерухоме майно.

Портфельний підхід розглядає індивіда в момент, коли він володіє певним фондом багатства і приймає рішення щодо того, у яких формах активів він збирається зберігати своє багатство (майно). Звичайно, вирішальний вплив на прийняття рішення спричиняє мета — одержання максимального доходу від багат­ства. Наприклад, цінні папери забезпечують їх власнику доходи у вигляді процентів та дивідендів.

Портфельний підхід до визначення суті грошей є методом аналізу використання грошей (рис. 1.3).

Сенс портфельного підходу при визначенні структури особис­того багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позиції ступеня їх ліквідності. Ліквідність будь-якого майна (активу) ви­значається як швидкість (легкість), з якою актив перетворюється у засіб обміну з незначними міновими витратами або мінімальним ризиком втрат його вартості.

В умовах ринкової економіки індивід має можливість зберігати своє багатство у різних формах, одна серед яких — гроші. При­чому монетариста розглядають “гроші”, як одну з альтернативних форм багатства. Йдеться про визначення тієї частки багатства, яку індивід має намір зберігати у найбільш ліквідній формі.

Ліквідність грошей. Функціональне призначення грошей, як засіб обміну, відрізняє їх від інших активів. Безпосередня корис­ність грошей полягає у їх ліквідності. На відміну від інших акти­вів, грошам притаманна абсолютна ліквідність — здатність ак­тиву негайно обмінюватися на будь-які блага без мінових втрат. Згідно закону попиту, чим вища ліквідність активу, тим більшою буде величина попиту на нього. Тому гроші, як абсо- лютно ліквідний актив, завжди були і є важливими (бажаними) для людей і для економіки.

Таким чином, портфельний підхід зосереджується на аспекті, що лише ті активи, які чітко виступають як засіб обміну, належать до пропозиції грошей. Визначальною рисою грошей є те, що їм притаманна абсолютна ліквідність. Інші активи також функціону­ють значною мірою як засіб обміну, проте вони не мають такої абсолютної ліквідності, як гроші. На жаль, портфельний підхід не такий чіткий щодо точного визначення сутності грошей. Він не дає повної відповіді на питання, які активи слід включати або виключати з відповідного показника грошей. Сучасна монетарна теорія дає визначення сутності грошей як всього того, що вико­ристовується як гроші. У даному випадку увага акцентується на суто прикладному аспекті визначення грошей.

Гроші як гроші і гроші як капітал. З приводу функціонального призначення грошей у сфері суспільного відтворення виникає необхідність розрізняти: 1) гроші власне як гроші та 2) гроші як носій капіталу.

Гроші є власне грошима, насамперед, при їх витрачанні на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Цільове при­значення грошей обмежується посередництвом в обміні, який відбувається за формулою: T — Г — Т.

У даному випадку, гроші як посередник забезпечують рух товарів від товаровиробників до споживачів на еквівалентній основі.

Гроші як носій капіталу тимчасово покидають сферу обігу і перетворюються у засіб нагромадження вартості у формі капіталу, який шляхом інвестування продуктивно використовується у проце­сі розширеного відтворення з метою самозростання. Рух грошей для забезпечення зростання вартості відбувається за формулою: Г— T Г'.

Гроші стають капіталом переважно при їх накопиченні та про­дажу на фінансовому ринку, оскільки це приносить їх власнику додатковий дохід у вигляді процентів чи дивідендів.

? Розділ /. ГРОШІ та ГРОШОВІ СИСТЕМИ

_ ■_ _ - — -

Слід наголосити, що при обслуговуванні виробничого спожи­вання гроші для підприємця одночасно є власне грошима і капі­талом, оскільки сприяють реалізації товарів та отриманню при­бутку. Наявна у нього сума фінансових активів одночасно висту­пає у формі обігового капіталу та у формі ліквідних коштів, що забезпечує його поточну платоспроможність. Однак відмінності між названими формами грошей є досить умовними і визнача­ються переважно при їх використанні економічними суб'єктами.

1.3.