ФУНКЦІЇ І РОЛЬ КРЕДИТУ

Функції кредиту виражають його сутність, виділяючи специ­фічні ознаки притаманні цій економічній категорії. Простіше кажучи, функція кредиту — це та “робота”, яку він виконує для економіки, і яка формує його як цілісне економічне явище.

Розглядаючи функції кредиту, слід звернути увагу на те, що в економічній літературі немає однозначного погляду на це дис­кусійне питання теорії кредиту. Проте, більшість дослідників, не вдаючись до дискусії, вважають, що кредит виконує такі основні функції:

- перерозподільпу;

- аптиципаційпу (емісійну);

- коптрольпо-стимулюючу.

Функція перерозподілення полягає в тому, що за допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Причому, цей розподіл відбувається не лише між окремими економічними суб’єктами, а й між галузями економіки, регіонами і в глобальному масштабі.

Функція перерозподілення проявляється як при мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не беруть участі в господарсь­кому обігу, так і при їх розміщенні у сфери економічної діяль­ності. У цій функції кредит виступає тільки як форма передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається на­громадження грошових капіталів за рахунок реальних заощаджень економічних агентів. У суб’єктів господарської діяльності такими заощадженнями можуть бути: грошові залишки на рахунках у банку, вивільнені із кругообігу капіталу; кошти цільового при­значення (спеціальні фонди), амортизаційні відрахування, не­використаний прибуток та ін. Нагромадження капіталу може від­буватись за рахунок особистих доходів та заощаджень населення, невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та парабанків, навіть емісії грошей. Функція кредиту в цьому ра­зі полягає в тому, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, якомога скоротити строк їхнього “заморожування” і трансфор­мувати у форму позичкового капіталу.

Залучені банками тимчасово вільні грошові кошти становлять джерело їхніх кредитних ресурсів і відображаються у пасиві балансу, а видані кредити показуються в балансі як активи.

З іншого боку, за допомогою кредиту відбувається зосеред­ження позичкового капіталу у найпріоритетніших сферах еконо­мічної діяльності. Кредит дає змогу спрямувати позичковий капі­тал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити ефек­тивніше використання цього капіталу. Тільки кредит забезпечує можливість використання позичкового капіталу не там, де його створено, а там, де він має найбільше шансів збільшити свою вар­тість. Отже, кредит сприяє переливанню капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку.

Мобільність кредиту, за допомогою якого ефективно пере­розподіляється позичковий капітал, дає змогу у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку.

У функції перерозподілений кредит сприяє економії витрат грошового обіїу. З його допомогою вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення та зберігання грошо­вих знаків.

Через кредит відбувається прискорення обігу грошей; взаємне зарахування платежів; запровадження прогресивних систем роз­рахунків для юридичних та фізичних осіб, що в кінцевому під­сумку забезпечує скорочення готівкової грошової маси та економію витрат обігу.

Отже, завдяки перерозподільній функції кредиту відбувається:

- капіталізація вільних грошових доходів (заощаджень);

- прискорення концентрації та централізації капіталів;

- макроекопомічпе регулювання економіки.

Виконуючи антиципаційну (емісійну) функцію кредит, в су­часних умовах, перш за все, повинен відігравати антиінфляційну роль, як засіб державного регулювання економічних процесів. Суть цієї функції кредиту випливає з функції грошей як засобу платежу, коли товари реалізовуються з відстрочкою платежу, тобто в кредит. Тому можна сказати, що кредит — це не що інше, як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійсню­ється емісія грошей як платіжних засобів.

Треба зазначити, що сама по собі кредитна емісія грошей не має якихось обмежень. Наприклад, держава може вдаватись до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту, іцо особливо часто трапляється за умов інфляції. Однак випускати гроші в обіг можна тільки тоді, коли в цьому є реальна потреба. Економіч­ною умовою кредитної емісії має бути відповідна пропорція між динамікою збільшення валового внутрішнього продукту з одного боку, та темпами зростання кредиту за рахунок емітованих паси­вів — з іншого. Йдеться про функціональні межі кредиту та про чітке визначення межі так званої депозитної емісії грошей.

У сучасній економіці емісійна функція кредиту проявляється внаслідок банківського кредитування, а також за рахунок розши­рення комерційного кредиту. Вона активно взаємодіє з перероз- подільною функцією і фактично є частковим відображенням загальної системи функціонування кредиту.

Контрольно-стимулююча функція кредиту. Використання кредиту передбачає контроль з боку кредитора за цільовим вико­ристанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність повернути кредит та сплатити проценти за користування позикою, стимулює позичальника ефективніше використовувати позичко­вий капітал.

Контрольно-стимулююча функція випливає із самої природи кредиту. Зміст її полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов і принципів кре­диту суб’єктами кредитної угоди. Оформлюючи позику, кредитор приділяє значну увагу аналізу минулої діяльності потенційного позичальника, визначенню його кредитоспроможності та прогно­зуванню кредитного ризику.

Далі банк контролює виконання вимог кредитного договору, цільове та ефективне використання кредиту, своєчасне й повне його погашення.

Контрольно-стимулююча функція кредиту не обмежується від­повідними заходами впливу кредитора відносно позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчувають на собі як пози­чальник, так і кредитор. У процесі кредитування позичальник зацікавлений у тому, щоб позичені кошти швидше окупилися. Адже чим коротшим буде цикл кругообігу авансованих коштів, тим швидше окупиться позика, а значить тим меншу суму про­центів доведеться сплатити за користування нею. Водночас і сам кредитор зацікавлений в ефективному використанні виданої ним позики, оскільки це гарантує її повернення. Коли виникає загроза неповернення позики, то кредитор змушений вдаватися до рішу­чих заходів, аж до припинення кредитних відносин з позичаль­ником і дострокового стягнення заборгованості. Якщо надана в позику вартість не повертається до кредитора, то кредит втрачає свою економічну сутність.

При цьому слід мати на увазі, що стимулююча складова цієї функції переважає над суто контрольною. Адже, в багатьох ви­падках, суб’єкти кредиту не мають можливості здійснювати фор­мальний контроль за своїми контрагентами. Наприклад, позичаль­ник не може контролювати діяльність банку. А в державному кредиті навіть кредитори (населення, комерційні банки) позбав­лені можливості контролювати свого боржника — державу. Але стимулюючий вплив кредиту постійно відчувають на собі всі його суб’єкти — як позичальники, так і кредитори.

Кредит може успішно виконувати свої функції лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту — законо­мірності та принципи його функціонування — може проявитися найбільш повно.

В Україні функції кредиту реалізуються далеко не повністю. Цьому заважає недорозвиненість ринкових відносин. Зокрема, лише нещодавно розпочався процес формування ринку позичко- вих капіталів, не завершено процес демонополізації та децент­ралізації економіки, робота комерційних банків з кредитними портфелями ще не відповідає ринковим принципам. Регулюваль­на функція кредиту ускладнюється також внаслідок економічної кризи та інфляційних процесів. Високий рівень інфляції орієнтує комерційні структури на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність та в такі проекти, що гарантують швидкий обіг ка­піталу і високу норму прибутку, тобто в галузі з високою ймовір­ністю втрати вкладених коштів. З одного боку, це погіршує якість кредитного портфеля банків, збільшуючи частку ризикованих кредитів, а з іншого — дає суб’єктам альтернативної економіки можливість легкої компенсації високих ставок процента за пози­чені кошти в разі успішного здійснення проекту. За таких умов “переливання” позичкових капіталів на вільній конкурентній осно­ві значною мірою сповільнюється і мало сприяє вирівнюванню норми прибутку в різних галузях. Крім того, кредитування у великих розмірах дефіциту державного бюджету теж порушує оптимальну пропорцію між фондом нагромадження і фондом споживання.

Роль кредиту як економічної категорії характеризують кон­кретні прояви його функцій у даному соціально-економічному середовищі. Він забезпечує перелив капіталів, стимулює еко­номічне зростання, підвищує ефективність грошового обігу та є важливим інструментом державного регулювання економіки.

У ринковій економіці роль кредиту проявляється в регуляції, тобто в оптимізації пропорцій суспільного відтворення. Кредитна форма перерозподілу ВВП та національного доходу є завершаль­ною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою, також ви­робничу й невиробничу сфери, різні галузі виробництва й різні регіони. Отже, кредит певною мірою впливає на структурну пере­будову економіки, на формування важливих пропорцій в еконо­мічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, на­громадження і споживання. Сприяючи вирівнюванню норми при­бутку в різних галузях, кредит впливає на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків.

Надзвичайно важлива роль кредиту в забезпеченні науково- технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкла­день. Націлене на виробничий процес довгострокове кредитуван­ня стає однією з форм інвестицій в економіку країни. Безперерв­ність і достатність таких — обов’язкові для нормального функ­ціонування економіки. Ефективність кредитних важелів перспек­тивного розвитку НТП визначається кредитною політикою. Для реалізації інвестиційної програми необхідно здійснювати пріори­тетне кредитування проектів, спрямованих на стимулювання НТП. Однак за умов інфляції можливості кредиту щодо стимулювання НТП значно зменшуються, оскільки нова техніка стає надто доро­гою для більшості підприємств, а можливі строки надання кредиту набагато менші, ніж період окупності капітальних витрат.

За умов ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і серед­ніх виробничих структур, у підготовці та перепідготовці науко­вих кадрів.

Кредит сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в системі економічних відносин.

Нарешті, кредит використовується як один із дійових інстру­ментів розвитку процесів інтеграції національної економіки у світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою кре­диту імпортуються нові технології, передова техніка, навіть за пасивного торгового балансу. При цьому кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулю­вання платіжного балансу країни.

У перспективі, з розвитком ринкових відносин в Україні, роль кредиту в економічному зростанні буде поступово підвищува­тися. З виходом країни з економічної кризи підвищуватимуться доходи населення — основного суб'єкта формування кредитних ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб’єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світо­вому ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню розвитку України і скорішому входженню її у євро­пейський і світовий простір.

7.5.