ДОГОВІРНІ ОЩАДНІ ІНСТИТУТИ

14.3.1. Страхові компанії

Одним із вагомих джерел фінансування економіки та багатьох ін­вестиційних проектів у промислово розвинених країнах є страхові компанії. Страховики, акумулюючи значну частину заощаджень на­селення, відіграють провідну роль у довготерміновому фінансуванні, забезпечуючи фінансовими ресурсами до 25% усіх капіталовкладень.

Страхові послуги покликані задовольняти фундаментальну потребу людини - потребу в безпеці. Проте в умовах формування ринкової еконо­міки зростає роль страхування як одного зі способів концентрації заоща­джень фізичних та юридичних осіб, ефективного їх використання. Стра­хування підвищує інвестиційний потенціал країни, сприяє зростанню добробуту нації, дає змогу вирішити проблеми соціального забезпечення.

Страхова компанія - це суб'єкт ринку фінансових послуг, який, приймаючи внески фізичних та юридичних осіб, бере на себе захист їхніх майнових інтересів від настання ймовірних ризиків. Страхова компанія може займатися страхуванням, перестрахуванням і фінан­совою діяльністю, пов'язаною з формуванням, розміщенням та управ­лінням страховими резервами.

Основні положення страхової діяльності викладені у Законі Украї­ни “Про страхування”.

За характером страхових послуг страхові компанії (страховиків) поділяють на такі групи:

- ті, що страхують життя;

- ті, що забезпечують інші види страхування.

Страхові компанії можна класифікувати і за географічною ознакою. За територією обслуговування ці фінансові компанії поділяють на

- місцеві;

- регіональні;

- національні;

- транснаціональні.

Страхові послуги на вітчизняному фінансовому ринку надають 456 страхових компаній, з яких 72 займаються страхуванням життя і 389 - іншими видами страхування.

Кошти страхових організацій складаються зі статутного фонду, поточ­них надходжень від страхових операцій і фондів спеціального призначення.

Страхові компанії у розвинених країнах мобілізують величезні фі­нансові ресурси і є головними постачальниками довготермінових ка­піталів на грошовому ринку. Крім довготермінових цінних паперів, вони можуть вкладати фінансові ресурси в іпотечні позики, в довго­термінові позики під заставу нерухомості тощо.

Страхові компанії мають важливе значення на фінансовому ринку, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різних видів ризиків. Укладені з інвестором страхові угоди є основою для фінансового за­безпечення інвестиційних проектів. Пасивні й активні операції стра­хових компаній мають специфічний характер і суттєво відрізняються від аналогічних операцій банків та інших фінансово-кредитних уста­нов. Наприклад, активні операції передбачають інвестиції у держав­ні облігації центральних і місцевих органів влади, в облігації та акції приватних корпорацій, іпотеку і нерухомість, а також у борг під поліси. Позики під поліси - це, по суті, кредитування осіб, що застрахувалися в цій фінансовій компанії. Особливістю активних операцій компаній зі страхування життя полягає в тому, що це, головно, довготерміно­ві вклади на п'ять, десять і більше років. Страхові компанії володіють достатніми довготерміновими страховими резервами і є основними постачальниками довготермінового капіталу на національних ринках фінансових послуг провідних країн світу.

Загальний огляд тенденцій на вітчизняному ринку страхування свід­чить про розвиток “класичного” майнового страхування, що зумовле­но реальними потребами підприємств та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів від наслідків непередбачуваних обставин; особистих видів страхування внаслідок зростання платоспроможності населення, відновлення довіри до фінансових інституцій та усвідомлення більшіс­тю населення необхідності захисту свого життя й здоров'я, а також забез­печення додаткового доходу після виходу на пенсію; зменшення обсягів “схемних” операцій на страховому ринку та виведення коштів за кордон підприємствами реального сектора економіки з використанням фіктив­них страхових операцій; розвиток обов’язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Серед напрямів вкладення коштів страхових компаній переважа­ють акції, облігації корпоративного сектора та банківські вклади.

Страхові компанії виконують багато функцій в економіці країни. Однією з найважливіших у сучасних умовах є інвестиційна функція. Її реалізують завдяки, по-перше, організації руху фінансових активів на ринку капіталу внаслідок об’єднання незначних коштів, що їх сплачує кожен страхувальник за договорами страхування, у величезні за обся­гом інвестиційні фонди капіталів, по-друге, спрямуванню страховика­ми накопичених коштів у різні види інвестицій і, по-третє, стимулю­ванню інвестиційної активності шляхом гарантування вітчизняним та зарубіжним інвесторам повернення вкладених коштів і відшкоду­вання не отриманого доходу в разі настання несприятливих подій, що спричиняють втрату інвестицій.

14.3.2. Недержавні пенсійні фонди

Пенсійні фонди у західних країнах створюють приватні і державні корпорації, фірми та підприємства для виплат пенсій і допомоги робіт­никам та службовцям. Кошти цих фондів формують з внесків праців­ників, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів.

На відміну від загальнодержавної системи соціального страхуван­ня, що ґрунтується на стандартних умовах, система забезпечення пра­цівників з пенсійних фондів підприємств дає змогу запроваджувати особливі умови, зокрема, інший пенсійний вік, систему внесків, що включає в разі нарахування пенсії весь заробіток, а не його частину. Пенсію можна обчислювати на основі суми заробітку за кілька місяців перед виходом на пенсію або залежно від стажу роботи.

У пенсійних фондах акумулюють значні кошти, які інвестують пе­реважно в акції приватних компаній на національному та міжнарод­них ринках позикових капіталів. Пенсійні фонди є самостійною лан­кою західної кредитної системи.

Недержавні пенсійні фонди (НПФ) - це фінансові організації, що емітують та продають пенсійні зобов’язання навзамін отриманим від фізичних і юридичних осіб пенсійним внескам та вкладають одержані гроші в фінансові інструменти.

Недержавні пенсійні фонди бувають трьох видів:

- відкриті;

- корпоративні;

- професійні.

Учасниками відкритого недержавного пенсійного фонду можуть ста­ти будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їхньої роботи. Засновниками цього фонду є одна чи декілька юридичних осіб з ураху­ванням обмежень, передбачених для бюджетних організацій. Такий НПФ дає змогу залучити максимально широке коло вкладників та учасників.

Корпоративний пенсійний фонд може бути заснований тільки юридичною особою, що є роботодавцем (або декількома такими юри­дичними особами) для участі в ньому своїх працівників. До цього фонду можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Учасниками корпоративного НПФ є винятково фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями- засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду.

Професійний недержавний пенсійний фонд засновують об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб, у тім числі професійні спілки (об’єднання професійних спілок), або фізичні осо­би, пов’язані за видом їхньої професійної діяльності (занять). Учасни­ками такого фонду є лише фізичні особи, пов’язані за їхнім професій­ним спрямуванням, визначеним у статуті НПФ.

Роботодавці можуть сплачувати пенсійні внески на користь своїх працівників до недержавних пенсійних фондів будь-якого виду.

Інші категорії вкладників, у тім числі учасники, на свою користь та­кож можуть сплачувати пенсійні внески до НПФ будь-якого виду.

Пенсійна реформа в Україні, неминучість якої стала очевидною після ухвалення в липні 2003 р. Законів України “Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, викликала зацікавленість у різних категорій населення. Основний інтерес підприємств і фінансових установ зосередився навколо питань запрова­дження нових для України суб’єктів добровільної системи недержавно­го пенсійного забезпечення - недержавних пенсійних фондів. Ці інсти­тути розглядають, з одного боку, як механізм поступового перенесення “центру ваги” в системі пенсійного забезпечення із загальнодержавного на недержавний рівень з одночасним вирішенням проблем персоніфіка­ції пенсійних внесків і відповідності розміру майбутніх пенсійних виплат обсягам фактично зроблених пенсійних внесків, з іншого, - як потенційне джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для розвитку економіки.

За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, у нашій країні зареєстровано 101 недержавний пенсійний фонд, що надають відповідні фінансові послуги. З них відкритих 83 фонди, корпоратив­них - по 9.

Зацікавленість роботодавців в участі у системі недержавного пен­сійного забезпечення можна пояснити низкою переваг і можливостей.

Одним зі стимулів для роботодавців є отримання додаткових фінансово-інвестиційних можливостей: оптимізація витрат на соці­альне забезпечення завдяки пільговому оподаткуванню, залучення з пенсійних накопичень довготермінових фінансових ресурсів для реа­лізації власних інвестиційних програм.

Розмір майбутньої пенсії як найважливіший чинник участі в сис­темі недержавного пенсійного забезпечення за посередництвом НПФ прямо залежить від дохідності вкладення коштів пенсійного фонду компанією з управління активами.

З урахуванням сукупності обмежень, передбачених законодав­ством, що регулює діяльність пенсійних фондів в Україні, сьогодні можливі такі напрями інвестування пенсійних активів з урахуванням їхньої дохідності:

- облігації внутрішньої державної позики;

- облігації вітчизняних підприємств;

- ощадні сертифікати комерційних банків;

- акції, у тім числі емітовані вітчизняними підприємствами й іно­земними корпораціями;

- облігації, емітовані урядами інших держав;

- облігації, емітовані іноземними корпораціями.

Основну частку консолідованого портфеля НПФ становлять бан­ківські депозити, облігації, акції національного корпоративного сек­тора.

Одним з найважливіших напрямів активної діяльності недержав­них пенсійних фондів є обов’язковість їхньої захищеності від ризиків, пов’язаних з інвестуванням коштів вкладників фондів. Для цього на фондовому ринку повинні перебувати в обігу надійні, захищені від ін­фляційного впливу фінансові інструменти.

14.4.