РЕГІОНАЛЬНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Регіональні кредитно-фінансові інститути функціонують в окремих економічних регіонах, їхня діяльність спрямована на вирішення спе­цифічних регіональних проблем і створення умов для прискорення розвитку країн світу.

Найвідомішими регіональними міжнародними фінансовими уста­новами є Банк міжнародних розрахунків (БМР), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР), Азіатський банк розвитку (АзБР), Північний ін­вестиційний банк (ПІБ), Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР).

Банк міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements) є найстарішою кредитною інституцією регіонального типу, заснова­ною 1930 р. у м. Базель на підставі міжурядової Гаазької угоди шести країн (Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і Конвенції цих країн зі Швейцарією, на території якої Банк функціонує.

Відповідно до Статуту, Банк виконує дві головні функції:

- сприяє співробітництву між центральними банками, забезпечує спри­ятливі умови для міжнародних фінансових операцій;

- відіграє роль банку-агента та (або) банку-депозитарію у разі проведен­ня міжнародних кредитних та інших операцій своїх членів.

Окрім того, будучи організатором співробітництва центральних банків, БМР виконує низку специфічних функцій, зокрема

- забезпечує спільне проведення міжнародних операцій, взаємних кон­сультацій з валютно-фінансових питань;

- проводить спільні валютні інтервенції центральних банків для під­тримки курсів провідних валют;

- є куратором міжурядових кредитів;

- наглядає за станом функціонування євроринку;

- бере участь у міждержавному регулюванні міжнародних валютно- кредитних відносин для їхньої стабілізації;

- організовує зустрічі керівників центральних банків для координації світової валютної та кредитної політики;

- займається інформаційно-дослідницькою діяльністю.

З огляду на перелічені функції БМР виконує такі операції:

- депозитно-позикові операції з центральними банками;

- приймання урядових вкладів за спеціальними угодами;

- валютні та операції з цінними паперами (крім акцій);

- купівля-продаж і зберігання золота;

- операції на світових ринках валют, кредитів, цінних паперів, золота як агент або кореспондент центральних банків;

- сприяння розвитку взаємних міжнародних розрахунків на підставі угод з центральними банками.

Відповідно до Статуту, операції Банку повинні узгоджуватися з грошово-кредитною політикою центральних банків відповідних кра­їн, крім того, Банк не має права відкривати поточні рахунки і надавати кредити урядам країн.

Однією з головних активних операцій БМР є надання валютних кредитів центральним банкам.

Під керівництвом БМР працюють три комітети, що займаються розробленням та погодженням нормативних банківських стандартів:

1) Базельський комітет банківського нагляду;

2) Базельський комітет платіжних та розрахункових систем;

3) Постійний комітет банківського регулювання ринку євровалют.

Залишаючись регіональним західноєвропейським міжнародним бан­ком, за складом учасників і характером діяльності БМР фактично є між­народною валютно-кредитною організацією. Це обумовлено тим, що БМР є банком центральних банків, агентом і розпорядником проведення різ­номанітних міжнародних фінансових операцій, центром економічних до­сліджень і форумом міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

Європейський банк реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development, EBRD) створено 1991 р. з метою спри- яння переходу країн Центральної і Східної Європи до відритої ринко­вої економіки, підтримки створення та розвитку приватного сектора за умов демократії.

Статутом ЄБРР передбачені такі головні функції:

- сприяння налагодженню, удосконаленню і розширенню конкуренто­спроможної приватної підприємницької діяльності, зокрема, малого і середнього підприємництва;

- залучення національного та іноземного капіталу для реалізації назва­ної вище діяльності;

- спрямування інвестицій на розвиток інфраструктури виробничої, фі­нансової та сфери послуг для підтримки приватної і підприємницької ініціативи, що сприяє створенню конкурентного середовища, підви­щенню продуктивності та умов праці, рівня життя;

- надання технічної підтримки в підготовці, фінансуванні та реалізації окремих проектів і спеціальних інвестиційних програм;

- стимулювання розвитку ринків капіталу;

- підтримка обґрунтованих і економічно життєздатних проектів, у яких беруть участь декілька позичальників;

- сприяння екологічно здоровому і стійкому розвитку.

Головними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми або державні підприємства, що підлягають приватизації, спільні підпри­ємства з іноземними інвестиціями.

Вибір проектів ґрунтується передусім на відповідній стратегії краї­ни чи сектора і має відповідати трьом головним операційним принци­пам: проект повинен мати позитивний системний ефект, бути само­окупним і прибутковим та відповідати принципу додатковості. ЄБРР не повинен витісняти своїми кредитами інші можливі джерела фінан­сування, наприклад, інвесторів чи приватні банки.

Банк пропонує клієнтам перелік фінансових інструментів для ре­алізації проектів, зокрема, кредити, інвестиції в акціонерний капітал підприємств, гарантії, а також різноманітні інструменти управління ризиками проектів. Вибір конкретного інструмента залежить від по­треб клієнта й самого проекту.

Для фінансування проектів у приватному секторі ЄБРР, зазвичай, не вимагає державних гарантій, однак ціни на такі інструменти відобра­жають комерційні ризики проекту та ризик конкретної країни, тому ціна кредиту за приватним проектом може бути на 100-700 базисних пунктів вищою від ставки LIBOR. У цьому разі Банк прагне будувати свій ціновий механізм так, щоб не лише не витісняти можливих при­ватних кредиторів, а й усіляко залучати їх до співфінансування. Про­екти у державному секторі кредитують під суверенну гарантію, і, не­залежно від ризику країни, Банк використовує єдину ціну LIBOR+1%.

Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank, EIB) заснований 1958 р. в Люксембурзі відповідно до Римського договору.

ЄІБ є некомерційною організацією, що фінансує громадські та при­ватні проекти, які сприяють поглибленню європейської інтеграції.

Завдання Банку - сприяння розвитку найменш розвинених ра­йонів країн Європейського Союзу, реконструкція і будівництво під­приємств, модернізація галузевої структури, розвиток транспорту, телекомунікацій, енергетики, охорона навколишнього середовища, підтримка малого бізнесу. Крім того, Банк бере участь у кредитуванні інвестиційних проектів у країнах Африки, Азії, Латинської Америки і Карибського басейну.

Інвестиції банку слугують каталізатором залучення інших джерел фінансування.

Банк надає довготермінові кредити терміном від 7-12 (промисло­вість) до 20 (інфраструктура) років країнам, що розвиваються, креди­ти на малорентабельні проекти надають на термін до 40 років.

Особливе місце серед регіональних фінансових інститутів по­сідають міжнародні регіональні банки розвитку - Міжамерикан­ський (Inter-American Development Bank), Африканський (African Development Bank) та Азіатський (Asian Development Bank), створені в 1959, 1963 і 1966 роках, відповідно.

Різниця між цими банками зумовлена рівнем соціально- економічного, культурного, історичного розвитку країн Латинської Америки, Африки та Азії. Водночас регіональні банки розвитку мають деякі спільні риси:

- спільна мета - стимулювання економічного і соціального (енергетика, промисловість, сільське господарство, удосконалення державного управ­ління, охорона здоров'я, освіта, екологія) розвитку країн відповідних ре­гіонів, підтримка процесів регіональної економічної інтеграції, розвитку приватного сектора, приділяючи особливу увагу боротьбі з бідністю;

- значна частка капіталу і голосів банків належить розвиненим країнам (США, Японії), які мають суттєвий вплив на 'їхню діяльність;

- використовують однотипні джерела формування пасивів (статутний капі­тал, випуск облігацій, спеціальні та трастові фонди) і кредитну політику.

За допомогою спеціальних фондів регіональні банки розвитку на­магаються розширити пільгове кредитування малорентабельних, проте необхідних для комплексного розвитку об’єктів економічної та соціальної інфраструктури, особливо в найменш розвинених країнах. Переважна частина цих фондів формується з державних внесків еко­номічно розвинених країн, які стимулюють свій товарний експорт на ринки країн, що розвиваються.

Трастові (довірчі) фонди формуються з внесків країн-донорів, у тому числі тих, що не є членами регіональних банків розвитку. Ці кра­їни також зацікавлені в розширенні ринків збуту завдяки країнам, що розвиваються.

Активні операції регіональних банків розвитку передбачають фі­нансування інвестиційних проектів з використанням синдикованих позик і співфінансування, інвестиції в акціонерний капітал підпри­ємств, гарантії.

Їх виконують головно завдяки пільговим кредитам, що становлять тре­тину річного обсягу позик. Пільгові кредити надають на термін до 40 років.

На відміну від Міжамериканського та Азіатського, діяльність Аф­риканського банку розвитку недостатньо ефективна, оскільки Африку вважають найризикованішим регіоном для інвесторів, і, як наслідок, залучення туди іноземного капіталу у формі спільного проектного фі­нансування є проблематичним.

Значний обсяг кредитів Міжамериканський банк розвитку надає Аргентині, Бразилії та Мексиці, Азіатський банк розвитку - Індії, Ки­таю, Індонезії, Пакистану, а з 1995 р. його членами й позичальниками стали Азербайджан, Киргизстан, Казахстан, Узбекистан, Туркменіс- тан, Таджикистан. Африканський банк розвитку надає приблизно 55% кредитів країнам Північної та Південної Африки, понад 20% - країнам Західної Африки, решту - країнам Східної та Центральної Африки. Найбільш платоспроможними позичальниками Африканського банку розвитку є Марокко, Туніс, Єгипет, Алжир, Нігерія.

Північний інвестиційний банк (Nordic Investment Bank, NIB) - міжнародна фінансова установа регіонального типу, заснована 1975 р. Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією і Швецією для активізації фінансового співробітництва в Північноєвропейському регіоні. З січ­ня 2005 р. до ПІБ приєдналися Латвія, Литва та Естонія.

Банк провадить середньо- й довготермінове інвестиційне кредиту­вання державного і приватного секторів економік безпосередніх країн- учасниць, підтримання економічного розвитку й поліпшення навко­лишнього середовища сусідніх та інших країн Північноєвропейського регіону, а також надає довготермінові кредити країнам Азії, Близького Сходу, Центральної і Східної Європи, Латинської Америки, Африки.

ПІБ використовує такі схеми кредитування:

- проектно-інвестиційну (Project Investment Loan Facility);

- інвестиційну схему кредитування навколишнього середовища (Envi­ronmental Investment Loan Facility);

- Балтійську інвестиційну схему кредитування (Baltic Investment Loan Facility).

Банк надає кредити платоспроможним позичальникам в обсязі, що не перевищує 50% від загальної вартості проекту, самостійно шукаю­чи додаткові зовнішні джерела фінансування. ПІБ співпрацює з ЄБРР, ЄІБ, Північною фінансовою корпорацією з питань захисту навколиш­нього середовища, Північним фондом розвитку, а також залучає кош­ти агентств гарантування експортних кредитів і комерційних банків.

У країнах-учасницях ПІБ надає позики приватним компані­ям, державним установам і муніципалітетам на термін від п'яти до п'ятнадцяти років.

Міжнародні кредитні операції банку спрямовані на проектне інвес­тиційне кредитування приватних фірм, центральних установ виконав­чої влади та муніципалітетів країн Азії, Близького Сходу, Центральної і Східної Європи, Латинської Америки та Африки з терміном погашен­ня основної суми боргу і відсотків до 20 років з можливим пільговим періодом до п'яти років.

Пріоритетними сферами фінансування Банку є виробництво, інф­раструктура, енергетичний сектор, перевезення, телекомунікації, во­допостачання, водоочищення, наукові дослідження.

Ще одна міжнародна фінансова організація регіонального типу - Чорноморський банк торгівлі та розвитку (Black Sea Trade and Development Bank), який розпочав діяльність 1998 р. на підставі Угоди між країнами-учасницями Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), підписаної в м. Тбілісі 30 червня 1994 р.

Штаб-квартира ЧБТР розташована в м. Салоніки (Греція). Мета ді­яльності банку - фінансова підтримка економічного розвитку й між­народного співробітництва в Чорноморському регіоні.

Діяльність Банку ґрунтується на таких принципах:

- дотримання міжнародних принципів і методів ведення банківської справи;

- прозорості, підпорядкованості та ефективності управління;

- гнучкості й швидкого розгляду будь-якої ділової пропозиції;

- усебічного врахування вимог клієнта.

Пріоритетними галузями розвитку для ЧБТР є портове господар­ство, енергетика, телекомунікації, обробна промисловість, транспорт­на сфера, туризм, сільське господарство, сектор фінансових послуг. Клієнти банку - приватні та державні підприємства, фінансові органі­зації, уряди, неурядові та дослідні установи.

Ресурси Банку переважно є додатковим джерелом фінансування, адже Банк бере участь лише у фінансуванні визначеної частки про­ектних витрат, що не перевищує 35%. Партнерами банку зі співфінан- сування є міжнародні фінансові організації, експортні кредитні агент­ства, комерційні банки.

Кредити Банку надають під забезпечення у формі застави нерухо­мості чи основних засобів, в окремих випадках - державної гарантії. Термін погашення кредиту коливається від п'яти до десяти років.

Міжнародні регіональні банки розвитку проводять диференційо­вану кредитну політику, що залежить від рівня економічного розвитку і політичної спрямованості країн-позичальниць. Перевагу, звісно, на­дають найнадійнішим з комерційного погляду позичальникам, за ко­шти яких кредитують промисловість недостатньо розвинених країн.

Регіональні банки розвитку займають проміжне становище між Групою Світового банку і національними банками розвитку, що дає змогу розвиненим країнам реалізувати свою зовнішньоекономічну політику стосовно країн, що розвиваються. Поряд з цим регіональ­ні банки сприяють розвитку національної економіки, економічному співробітництву та інтеграції країн, що розвиваються.

19.4.