РІВНОВАГА В АНАЛІЗІ СУКУПНИХ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

Рівновага сукупного обсягу виробництва і рівня цін буде в точці, де величина попиту на сукупний обсяг продукції дорівнює вели­чині пропозиції сукупного обсягу продукції. Проте в контексті ана­лізу сукупних пропозиції та попиту існує два види рівноваги — рів­новага в короткостроковому та в довгостроковому періодах (тривала рівновага).

Рівновага в короткостроковому періоді

На графіку 26.3 показано рівновагу в короткостроковому періоді. Ця рівновага досягається в точці, де величина попиту на сукупний обсяг продукції дорівнює величині пропозиції сукупного обсягу продукції, тобто там, де крива сукупного попиту (AD) і крива сукупної пропозиції (AS) перетинаються в точці Е. Рівноважний рівень сукупного обсягу виробництва дорівнює Y*, а рівноважний рівень цін — Р*.

Як і в нашому попередньому аналізі пропозиції і попиту, рівновага — корисне поняття, якщо тільки в економіці існує тенденція рухатися в напрямку до неї. Ви бачите, що економіка прямує до рівноваги у точці Е. Проте спершу подивімося, що відбудеться в економіці, коли рівень цін вищий за рівноважний рівень Р*. Якщо рівень цін є Р, то величина пропозиції сукупного обсягу продукції у точці D більша, ніж величина попиту на сукупний обсяг продукції в точці А. Оскільки люди хочуть продати більше товарів і послуг, ніж інші хочуть купити (умова надлишку пропозиції), ціни товарів і послуг впадуть і загальний рівень цін також упаде. Це падіння рівня цін продовжуватиметься доти, доки воно не досягне рівноважного рівня Р* у точці Е.

Коли рівень цін є нижчим за рівноважний, скажімо у P', тоді величина попиту на обсяг продукції більша за величину пропозиції сукупного обсягу продукції. Тепер рівень цін зростатиме, бо люди хочуть купити більше товарів, ніж інші хочуть продати (умова над­лишку попиту). Це зростання рівня цін продовжуватиметься доти, доки він знову не досягне рівноважного рівня Р* в точці Е.

Рівновага у довгостроковому періоді

При розгляді попиту і пропозиції, як правило, щойно знайдено рів­новагу, в якій величина попиту дорівнює величині пропозиції, до­даткова потреба в подальшому аналізі відпадає. Проте аналіз сукупних попиту і пропозиції не повторює цього випадку. Навіть коли величина попиту на сукупний обсяг продукції дорівнює величині пропозиції, то діють сили, які з часом можуть викликати переміщення рівноваги. Щоб зрозуміти, чому це так, нам слід пам’ятати, що коли витрати виробництва змінюються, то крива сукупної пропозиції переміщу­ватиметься.

Найважливішим компонентом виробничих витрат є затрати на за­робітну плату (приблизно 70 % витрат виробництва). Цей компонент визначається на ринку робочої сили. Якщо економіка перебуває у стані піднесення, то роботодавці виявлять, що стикаються з трудно­щами при наймі кваліфікованих працівників, і, можливо, їм навіть нелегко утримувати на своїх підприємствах уже найнятих працівників. У цьому випадку ситуація на ринку праці напружена, бо попит на робочу силу перевищує пропозицію. Підприємці підвищують заробітну плату з метою залучення потрібної кількості працівників. Як результат, зростають витрати виробництва. Вищі витрати виробництва тепер зменшують прибутки на одиницю продукції за кожного рівня цін такою мірою, що крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч (див. графік 26.2).

З іншого боку, коли економіка входить у рецесію, стан на ринку праці не напружений, бо попит на робочу силу менший, ніж пропозиція, і робітники, що не можуть знайти роботу, готові працювати за нижчу заробітну плату. Крім того, працівники з робочими місцями, можливо, погодяться на явні поступки стосовно рівня заробітної плати, щоб не втратити робочі місця (як це зробили зайняті у сталеливарній галузі та на авіалініях у 1980-і роки) ^[LXXXIX]. Отже, коли попит на робочу силу на ринку праці менший за пропозицію, то заробітна плата, а через це і витрати виробництва падатимуть, прибутки на одиницю продукції зростатимуть, а крива сукупної пропозиції переміститься праворуч.

Наш аналіз передбачає, що крива сукупної пропозиції переміщу­ватиметься в залежності від стану на ринку праці — існують на ньому вільні трудові ресурси, чи їх немає. Як виявити стан на ринку праці? Одним із корінних понять є природний рівень безробіття, тобто вважається, що безробіття нема, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції (дехто з економістів вважає, що нині цей рівень становить приблизно 6 %). Коли норма безробіття, скажімо, перебуває на рівні 4 %, тобто нижча природного рівня безробіття 6 %, тоді ринок праці напружений. Заробітна плата зростатиме, а крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч. Коли безробіття становить, скажімо, 8 % робочої сили, тобто вище за природний рівень, то на ринку є вільні трудові ресурси. За такої ситуації заробітна плата падатиме, а крива сукупної пропозиції переміщуватиметься праворуч. Тільки коли норма безробіття відповідає природному рівню, не існує жодного тиску на заробітну плату на ринку праці (чи до її підвищення, чи до падіння), тому сукупна пропозиція не змінюватиметься.

Обсяг сукупної продукції, що вироблений за природного рівня без­робіття, називається природним рівнем обсягу виробництва. Оскільки, як ми бачили, крива сукупної пропозиції залишається стабільною, коли безробіття і сукупний обсяг продукції відрізняються від своїх природних рівнів, нам слід звернути увагу на те, як короткострокова рівновага змінюється з часом у відповідь на дві обставини: 1) рівновага початково досягається нижче природного рівня безробіття; 2) рівновага початково вища за природний рівень безробіття.

В частині (а) графіка 26.4 початково рівновага досягається в точці 1, на перетині кривої сукупного попиту (AD) і початкової кривої сукупної пропозиції (AS₁). Оскільки рівноважний обсяг виробництва Y₁ більший за природний, що позначений як Y_n, то безробіття є меншим за природний рівень. Надмірна напруженість існує на ринку праці. Ця напруженість веде до підвищення заробітної плати, зростання витрат виробництва та переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч у положення A₁S¹₂.

Переміщення кривої на графіку 26.4, частина (а), показує, що еко­номіка не залишиться на рівні обсягу виробництва, що вищий за

Графік 26.4. Пристосу­вання до тривалої рів­новаги в аналізі сукуп­ного попиту і сукупної пропозиції.

На обох частинах гра­фіка початкова рівнова­га досягається у точці 1, в якій перетинаються криві AD і ASj. В час­тині (a) Yi > Y_n, тому крива сукупної пропо­зиції переміщується лі­воруч доти, доки не до­сягне положення AS:і, в якому обсяг виробницт­ва повертається до Y_n- У частині (б) Yi < Yn, тому крива сукупної про­позиції переміщується праворуч, доки вироб­ництво знову не повер­неться до Y_n. Отже, в обох випадках економі­ка виявляє механізм са- мокоригування, що по­вертає її до природного рівня обсягу виробниц­тва.

природний. Крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч, рівень цін збільшиться, і економіка рухатиметься вгору по кривій сукупного попиту, поки не зупиниться в точці на вертикальній лінії, що відповідає природному рівню обсягу виробництва Y. Оскільки вер­тикальна лінія, що проходить через Y_n, єдине місце, де крива сукупної пропозиції зупиняється, вертикальна лінія означає величину пропо­зиції сукупного обсягу продукції в тривалому періоді за будь-якого рівня цін. Ми можемо охарактеризувати це як тривалу рівновагу кривої сукупної пропозиції.

В частині (б) графіка початково рівновага досягається в точці 1, де обсяг виробництва Y₁ є нижчим за природний рівень. Оскільки без­робіття більше за його природний рівень, то заробітна плата почне зменшуватися, переміщуючи криву сукупної пропозиції праворуч доти, доки вона не досягне положення AS₃. Економіка переміщується вниз по кривій сукупного попиту, доки не досягне тривалої рівноваги у точці 3, на перетині кривої сукупного попиту AD і довгострокової кривої сукупної пропозиції в Y_n. Тут, як і в частині (а) графіка, економіка зупиняється, бо обсяг виробництва знову повернувся до природного рівня.

Вражаючою рисою обох частин графіка 26.4 є те, що, незалежно від того, де перебуває обсяг виробництва початково, економіка повер­тається насамкінець до природного рівня. Ця риса описується такими словами — економіка має механізм самокоригування.

Важливим питанням для творців економічної політики є те, наскільки швидко спрацьовує цей механізм самокоригування, самонастроювання економіки. Багато економістів, зокрема кейнсіанці, вважають, що ме­ханізм самокоригування потребує надмір часу, через що рух до три­валої рівноваги повільний. Ця точка зору відображається часто цито­ваним зауваженням Джона Майнарда Кейнса: «У довгостроковому періоді ми всі мертві». Ці економісти поділяють погляд, що механізм самокоригування економіки спрацьовує повільно, бо заробітна плата не гнучка, зокрема, блокована еластичність її до зниження, коли безробіття високе. Повільне пристосування цін і заробітної плати озна­чає, що крива сукупної пропозиції не переміщується швидко задля відновлення в економіці природного рівня безробіття. Через це, коли безробіття високе, то ці економісти (їх називають активістами) вба­чають потребу в активній урядовій політиці, щоб відновити в економіці повну зайнятість. Інша група економістів, особливо монетаристи, вва­жають, що заробітна плата достатньо гнучка, через що процес при­стосування заробітної плати і цін відбувається швидко. Як результат цієї гнучкості, пристосування кривої сукупної пропозиції до її три­валого положення і повернення економіки до природних рівнів обсягу продукції і безробіття відбувається швидко. Отже, ці економісти (їх називають неактивістами) вбачають значно меншу потребу в урядовій політиці для повернення економіки до природного рівня обсягу вироб­ництва і безробіття, коли безробіття є високим. Справді, монетаристи захищають використання «правила», за яким пропозиція грошей або грошова маса зростає постійним темпом, для того щоб мінімізувати коливання в сукупному попиті, що призводять до коливання обся­гів виробництва. Ми повернемося до дискусії з приводу кориснос­ті урядової політики утримування економіки в рамках повної зайня­тості в розділі 28.

ТАБЛИЦЯ 26.1

Підсумки: чинники, іцо переміщують криву сукупного попиту

Примітка: В таблиці показано лише вплив збільшення чинників. Вплив зменшення чинників був би протилежним до показників другого стовпця. Зауважте, що монета­риста не розглядають інші чинники, крім пропозиції грошей, як важливе джерело переміщення кривої сукупного попиту.

Зміни В сукупному ПОПИТІ

Отже, ми підготовлені до аналізу, що станеться, коли крива сукупного попиту переміщується. Наш аналіз кейнсіанського і монетаристського підходів до сукупного попиту означає, що шість чинників може впли­вати на криву сукупного попиту: (1) пропозиція грошей; (2) урядові видатки; (3) чистий експорт; (4) податки; (5) оптимізм споживачів; (6) діловий оптимізм. Останні два чинники впливають на готовність до витрачання («життєсприйняття»). Можливий вплив на криву сукупного попиту цих шести складників підсумовується в таблиці 26.1.

На графіку 26.5 зображено переміщення кривої сукупного попиту праворуч, що зумовлено будь-якою з подій, і, як наслідок, збільшення пропозиції грошей (Mt), збільшення урядових видатків (Gt), збіль­шення чистого експорту (NX↑), зменшення податків (Ті) або зростання готовності споживачів і підприємців до витрачання, бо вони стають більшими оптимістами (Ct, It). Даний графік накреслено таким чином, що початково економіка перебуває у стані тривалої рівноваги в точці

1, де початкова крива сукупного попиту (AD_j) перетинає криву су­купної пропозиції в Y_n. Коли крива сукупного попиту переміщується праворуч в AD₂, то економіка переміщується у точку 1', де і обсяг виробництва, і рівень цін зростають. Проте економіка не залишається в точці 1', бо обсяг виробництва в Y₁ перевищує природний рівень. Заробітна плата зросте, переміщуючи криву сукупної пропозиції в положення AS₂, де вона, зрештою, зупиняється. Економіка, отже, переміщується вгору по кривій сукупного попиту з точки 1' до точки

2, що є точкою тривалої рівноваги — перетин AD₂ і Y_n. Хоча початково

переміщення кривої сукупного попиту праворуч викликає зростання і рівня цін, і обсягу виробництва, кінцевим наслідком цього перемі­щення є тільки зростання рівня цін.

Зміни в сукупній пропозиції

Не лише зміни в сукупному попиті можуть бути джерелом коливання сукупного обсягу виробництва (діловий цикл). Зміни сукупної пропо­зиції також виступають цим джерелом.

Чинники, що призводять до переміщення кривої сукупної пропозиції, є тими, що впливають на витрати виробництва. Це зокрема: (1) ступінь напруженості на ринку праці; (2) сподівання інфляції; (3) намагання робітників нав’язати свій рівень реальної заробітної плати; (4) зміни виробничих витрат, що не пов’язані із заробітною платою (таких, як витрати на електроенергію). Перші три чинники переміщують криву сукупної пропозиції через вплив на витрати на заробітну плату (при­близно 70 % витрат виробництва), в той час як четвертий впливає на інші види витрат виробництва.

Напруженість на ринку праці. Наш аналіз підходів до тривалої рів­новаги показав, що коли ринок праці напружений (Y > Y_n), то заробітна плата і, отже, витрати виробництва зростають. Коли ж на ринку праці є надлишок робочої сили (Y < Y_n), то заробітна плата і витрати виробництва зменшуються. Впливи на криву сукупної пропозиції такі: коли сукупний обсяг виробництва більший за його природний рівень (Y > Y_n), то крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч, і коли сукупний обсяг виробництва менший за природний рівень (Y < Y_n), то крива сукупної пропозиції переміщується праворуч.

Сподіваний рівень цін. Робітники і фірми турбуються про рівень заробітної плати в реальному вираженні (кількість товарів і послуг, що можна купити за номінальну заробітну плату). Коли рівень цін зростає, то робітник, що отримує попередню номінальну заробітну плату, зможе купити менше товарів і послуг. Робітник, що очікує зростання рівня цін, отже, вимагатиме вищої номінальної заробітної плати для утримання від зниження його реальної заробітної плати. Якщо, наприклад, робітник-будівельник Чак очікує зростання цін на 5 %, то він хотітиме зростання заробітної плати принаймні на 5 % (можливо, більше, коли він вважає, що заслуговує збільшення реальної заробітної плати). Так само, якщо роботодавець Чака знає, що споруда, яку він зводить, зростатиме в ціні тим же темпом, що й інфляція (5 %), то цей роботодавець буде готовий заплатити Чакові на 5 % більше. Зростання сподіваного рівня цін веде до вищої заробітної плати, яка, в свою чергу, збільшує витрати виробництва, зменшує прибутки на одиницю продукції за кожного рівня цін і переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч (див. графік 26.2). Отже, зростання сподіваного рівня цін викликає переміщення кривої сукупної пропо­зиції ліворуч. Що більше сподіване зростання рівня цін (тобто вищий сподіваний темп інфляції), то більше переміщення даної кривої ліворуч.

Нав’язування заробітної плати. Припустімо, що Чак і його товариші по роботі вирішують страйкувати, щоб домогтися вищої реальної заробітної плати. Це «нав’язування заробітної плати» спричинить по­дальше зростання витрат виробництва, і крива сукупної пропозиції переміщуватиметься ліворуч. Успішне нав’язування робітниками свого рівня заробітної плати викличе переміщення кривої сукупної про­позиції ліворуч.

Зміни витрат виробництва, що не пов’язані із заробітною платою. Зміни в технології і пропозиції сировини (називають шоками або збуреннями пропозиції) також можуть переміщувати криву су­купної пропозиції. Несприятливі збурення пропозиції, такі, як змен­шення поставок сировини (наприклад, нафти), підвищують ціни на сировину, збільшують виробничі витрати і переміщують криву сукуп­ної пропозиції ліворуч. Бувають сприятливі збурення пропозиції, такі, як незвично добра погода, що сприяє щедрому врожаю, тим самим зменшуючи витрати на виробництво продовольства, виробничі витрати, і переміщує криву сукупної пропозиції праворуч. Так само розвиток нових технологій, що зменшує витрати виробництва шляхом підви-

ТАБЛИЦЯ 26.2

Підсумки: чинники, що переміщують криву сукупної пропозиції

щення продуктивності праці, може розглядатися як сприятливе збу­рення пропозиції, що переміщує криву сукупної пропозиції праворуч.

Вплив на криву сукупної пропозиції змін у виробничих витратах, що не пов’язані із заробітною платою, можна підсумувати таким чином ^[XC]: несприятливі збурення пропозиції, що збільшують витрати виробництва, переміщують криву сукупної пропозиції ліворуч, в той час як сприятливі збурення пропозиції, що зменшують витрати виробництва, переміщують криву сукупної пропозиції праворуч.

Для кращого запам’ятовування чинники, що переміщують криву сукупної пропозиції, показано в таблиці 26.2.

Тепер, коли нам відомі чинники, що впливають на криву сукупної пропозиції, можна з’ясувати, що відбудеться, коли вони спричинять переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч, як на графіку 26.6. Припустімо, що економіка початково перебуває біля природного обсягу виробництва в точці 1, і крива сукупної пропозиції переміщується з AS₁ до AS₂ у зв’язку з несприятливими збуреннями пропозиції (зо­крема різким зростанням цін на енергоносії). Економіка переміщува­тиметься з точки 1 у точку 2, в якій рівень цін зростає, але сукупний обсяг виробництва падає. Економічна ситуація зростання рівня цін, що супроводжується падінням обсягу виробництва, зображена на гра­фіку 26.6 і називається стагфляцією (поєднання слів «стагнація» та «інфляція»). Тепер у точці 2 обсяг виробництва нижчий за його при-

родний рівень. Тому заробітна плата знижується, і крива сукупної пропозиції повертається назад в положення AS₁, де вона початково перебувала. Результат полягає в тому, що економіка наче спускається вниз по кривій сукупного попиту AD₂ (припускаємо, що крива сукуп­ного попиту залишається у тій же позиції). Тому економіка поверта­ється до тривалої рівноваги в точці 1. Хоча переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч початково підвищує рівень цін і зменшує обсяг виробництва, остаточний вплив полягає в тому, що обсяг виробництва і рівень цін незмінні (крива сукупного попиту утри­мується незмінною).

Переміщення довгострокової кривої сукупної пропозиції: теорія реального ділового циклу і гістерезис

До цього моменту припускалося, що природний рівень обсягу вироб­ництва (Y_n) і, отже, довгострокова крива сукупної пропозиції (верти­кальна лінія через Y_n) є визначені. Проте з часом природний рівень обсягу виробництва збільшується завдяки економічному зростанню. Якщо продуктивна здатність економіки зростає усталеним темпом, наприклад, 3 % на рік, то це означає, що кожного року Y_n зростатиме на 3 %, і довгострокова крива сукупної пропозиції переміщуватиметься праворуч на 3 %. Щоб спростити аналіз, коли Y_n зростає усталеним темпом, то і Y_n, і довгострокова крива сукупної пропозиції зображені як незмінні на графіку сукупних попиту і пропозиції. Проте пам’ятаймо, що рівень обсягу виробництва, зображений на графіку сукупного по­питу і сукупної пропозиції, є рівнем сукупного виробництва щодо його нормального (трендового) темпу зростання.

Коли здійснюється аналіз сукупного попиту і сукупної пропозиції, звичайне припущення полягає в тому, що переміщення кривих чи то сукупного попиту, чи сукупної пропозиції не впливає на природний рівень обсягу виробництва, який зростає усталеним темпом. Перемі­щення сукупного обсягу виробництва навколо рівня Y_n на графіку описує короткострокові коливання (ділового циклу) сукупного обсягу виробництва. Проте ряд економістів ставлять під сумнів припущення, що на Y_n не впливають сукупний попит і збурення пропозиції.

Одна група, очолювана Едвардом Прескотом з Університету Міне- соти, розвинула теорію реального ділового циклу. За цією теорією, збурення сукупної пропозиції (реальні) справді впливають на природ­ний рівень обсягу виробництва, Y_n. Ця теорія розглядає такі збурення, як, наприклад, готовність робітників до праці і технологію (продук­тивність), як основні рушійні сили, що лежать в основі короткостро­кових коливань Y_n. Переміщення кривої сукупного попиту як результат змін монетарної політики, з іншого боку, не розглядається як особливо важливий чинник для коливань сукупного обсягу виробництва. Оскіль­ки теорія реального ділового циклу розглядає більшість коливань ді­лового циклу як результат коливання природного рівня обсягу вироб­ництва, то вона не вбачає значної необхідності в активістській політиці з метою усунення високого безробіття. Теорія реального ділового циклу є глибоко суперечлива і нині піддається детальному перегляду.

Інша група економістів не погоджується з припущенням, що на при­родний рівень обсягу виробництва не впливають збурення сукупного попиту. Ці економісти твердять, що природні рівні безробіття і обсягу виробництва описуються кривою гістерезису, тобто відхід від рівнів повної зайнятості є результатом минулого високого безробіття. Коли безробіття зростає внаслідок зменшення сукупного попиту, що перемі­щує криву AD ліворуч, то природний рівень безробіття розглядається як такий, що зростає понад рівень повної зайнятості. Це може статися, бо у безробітних з’являється нехіть до праці, і тому вони менш напо­легливо шукають роботу. Крім того, роботодавці можуть неохоче найма­ти працівників, що були безробітними протягом довгого часу, вважаючи, що ця тривалість є сигналом того, що робітник небажаний для найму. Наслідок полягатиме в тому, що природний рівень безробіття зростає після того, як безробіття стало високим, і тому Y опускається нижче рівня повної зайнятості. У цій ситуації механізм самокоригування буде здатним повернути економіку лише до природного рівня обсягу ви­робництва і зайнятості, але не до рівня повної зайнятості. Тільки за експансіоністської політики, що переміщує криву сукупного попиту праворуч і збільшує сукупний обсяг виробництва, природний рівень безробіття можна зменшити (Y_n зросте) до рівня повної зайнятості.

Прихильники гістерезису, отже, захищають активістську, стимулю- вальну політику по відновленню в економіці повної зайнятості.

ПОРАДА

Інструментарій сукупних попиту і пропозиції найкраще вивчати через його практичне застосування. У цьому параграфі ми прослідкували, що станеться з сукупним обсягом виробництва, коли мають місце зростання пропозиції грошей або несприятливі збурення пропозиції. Переконайтеся, що можете зобразити відповідні переміщення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції, і проаналізуйте, що станеться, якщо коливаються інші змінні, такі, як податки або сподіваний рівень цін.

Підсумки. Інструментарій сукупних попиту і пропозиції призводять до таких висновків (за звичайного припущення, що на природний рівень обсягу виробництва не впливають збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції):

1) переміщення кривої сукупного попиту, що може викликатися змі­нами в монетарній політиці (пропозиція грошей), фіскальною політикою (урядові видатки або податки), міжнародною торгівлею (чистий експорт) або «життєсприйняттям» (діловий оптимізм і оптимізм споживачів), впливає на обсяг виробництва тільки в довгостроковому періоді. Крім того, початкова зміна в рівні цін є меншою, ніж у довгостроковому періоді, коли крива сукупної пропозиції повністю пристосувалася;

2) переміщення кривої сукупної пропозиції, що може викликатися змі­нами сподіваної інфляції (спробами робітників нав’язувати свій рівень реальнної заробітної плати або збуреннями пропозиції), впливає на обсяг виробництва тільки в короткостроковому періоді і не впливає в довго­строковому періоді (крива сукупного попиту залишається без змін);

3) економіка має механізм самокоригування, який з часом повертає її до природного рівня безробіття і сукупного обсягу виробництва.